Про що писалося 5 років тому

Трохи попереношу сюди з ФБ. Ось таке я писав 3 листопада 2015 р.

Минуть роки, закінчиться війна, вийдуть у відставку або відійдуть у кращі світи основні протагоністи цього періоду. І раптом вийде книга мемуарів провідного колишнього есбеушника. Там буде глава, про те, як Кернес відстояв Харків, коли це ключове для сходу Україне місто висіло на волоску. Глибоко законспірований, з ризиком для життя, ледве не вбитий у замаху цей чоловік був одним з найхоробріших українських патріотів, як професор Снейп з Гарі Потера.

- Так, тепер можна про це говорити, час прийшов розсекретити нагороди, - скаже президент.

На популярному ток-шоу сліпий від старості чоловік у візочку нерозбірливо прошепотить:
- А я знав, знав, але змушений був мовчати. А публіка не розуміла, чого я підтримую його на виборах мера, бздури казали, що я продався...

- Батько завжди казав, що й в тилу ворога є свої люди, але він не може сказати більше, ніж сказав, - каже сивочолий чоловік.

- А наш батько на наші питання, чого б не дострелити того Гєпу, лише посміхався та казав, що прийде час, зрозуміємо... От і прийшов час, коли слава наздогнала свого героя, - утираючи сльози промовить немолода жінка.

- Нагадую, що з нами у студії легендарний комбат Білецький і діти провідних націоналістів минулого, син Тягнибока та донька Яроша! - оголосить під оплески аудиторії ведуча.

А наймолодші з тих, хто зараз постять у ФБ, ковтаючи сльози перед телеекраном, почервоніють від сорому за поспішні думки в часи їхньої гарячкуватої молодості.