Про правдомовних європейців

[kerbasi]

В темі про білоруського політичного в'язня, якого фактично здали білоруським властям прокуратури Польщі і Літви, я написав, щo пpичини, якi пopoджують в piзниx кpaїнax Євpoпи тaку cучу пoвeдiнку, знaxoдятьcя дecь у фундaмeнтi cпiльнoєвpoпeйcькoгo культуpнoгo дoму. Я й на цей раз не буду заглиблюватися в цю тему, бо впевнений, що її вже опрацював не один мислитель, і справа тільки у тому, щоб знайти відповідний том. Я тільки занотую наступне.

В одному духовному українському творі є така історія:

"...в селі К. в 43 році партизани-ковпаківці забігали до хат і вбивали тих чоловіків, які не виконували їхніх розпоряджень. "Де чоловік?", - вони питали жінку, яка лежала в ліжку з п'ятилітнім синком. "Не знаю. Десь вийшов". Синок, глянувши на маму: "Мамо, чому кажеш неправду? Гріх! Святий Миколай покарає. Татко тут, під матрацом". Партизани закололи татка, сказавши: "Синок правду каже".

Я подібне чув і від старих росіян про громадянську війну, і від вихідців з західної України про повоєнні часи і боротьбу НКВД проти УПА. Дуже подібна історія є в творі Матіос "Солодка Даруся". Діти насправді не настільки прості, біда у тому, що батьки на дітях хочуть відтворити у житті свою ілюзію втраченого раю-дитинства, і цим задурюють голову дітям, що зрештою призводить до трагедії.

Ось дорослі європейці схильні поводитися саме так, як спантеличені спрощенницьким вихованням діти.

Джерело цитати не наводжу, щоб не відволікати читачів від сутності написаного. Кому потрібно, Гугл допоможе.

Попередній допис на тему: 
http://kerbasi.dreamwidth.org/215733.html

       Шанoвні читaчі! Мої дописи можна коментувaти тiльки на платформі Dreamwidth. Автoматична трансляція моїx запиcів дo ЖЖ буде зупинена 30 червня. Переходьте нa "Дpім"! Наc вжe тaм багато!
З 13 червня, коли я анонсував перехід на "Мрію", кількіcть людей в мoєму "кoлі" (еквівaлент фpенд-стpічки) зpосла з 38 дo 110. А ще якіcь два міcяці тoму мoє кoло нaлічувало лeдве деcяток-півтoра щодeнників.

Comments

[groben]

влучне порівняння.

хоча, звісно, поряд з "дитячою безпосередністю" вистачає й банального зрадництва. і не факт, що другого менше ніж першого.

[vie_chen]

недарма кажуть, що простота гірша від злодійства. Оце якраз про європейців. І взагалі, про рабів власної уяви про світ. Раб і злодій - поняття синоніми. Перший краде свободу, віртуальну цінність, другий - матеріальні блага. Найчастіше ці поняття свівпадають, як в наших депутатів.

[kerbasi]

В масах простонароддя завжди зіставлені схильність до моралізаторства з одного боку та дуже брудна повсякденність - з іншого. Прекраснодушні інтелігенти схильні приймати за чисту монету та умлівати від першого, циніки та песимісти схильні роздмухувати друге. Істина в даному випадку навіть не посередині. Вона у тому, що провідники суспільства, еліта як то кажуть, мусить не бути ні з перших, ні других. Тільки тоді можна буде спрямовувати маси в напрямку поступу, до життя, а не до смерті, як Ви часто характерізуєте. Поки цієї умови не буде, криза не мине. Європейський шлях з відмивання простолюдинів, прищеплення їм смаку до побутового комфорту та до середнього рівня культурних цінностей, в цілому правильний, але збій стався, коли на вищі щаблі підняли й пусте моралізаторство, і тепер кожен простолюдин почувається філософом, суддею, моральним авторитетом. З іншого полюсу так само вчинили більшовики: вбили в голови курс "Обшєствовєдєнія" з елементами методології, що дозволило грамотному трактористу повчати професорів, що вони не так науку роблять та висловлюватися доволі ззовні гладенько про твори мистецтва. Імітація компетентності - біда сучасності. Але як її подолати, я шляхів не бачу. Я не вірю в можливість штучного вирощування еліти. І я противник брутального приборкування мас.

[vie_chen]

ці всі моралізаторства і т.п. моделі повідінки є нав’язуваними, як ви вірно відмітили. А, точніше кажучи, програмованими. Програмується певна базова модель (для наочності я завжди наводжу аграрну нашу, "сєчка-дрова.."), а далі ця модель включає певний спектр різноманітних варіацій в себе. Якщо в неї не закласти поняття приватної власності (свого, межі), для прикладу - то й всі оціночні судження своїх і чужих дій будуть відповідати цій моделі. Не бачитимуть проблеми її перетину (межі) носії ціїє моделі. Це дуже сумно, насправді, але люди, з точки зору будівничих цих - лиш перепрограмовувані комп’ютери, першопочатково розрахованих на обслуговування, очевидно. Рабсила. А тепер ця рабсила ще й безмірно розмножилася. Проблема насправді глибша: базова модель з "рабсилою" - така ж модель. І така ж програмована.

Брутальне приборкування не працює також. Як і метод "кнута", загалом. Тільки пряник, кнут задає межі. Поки не "захочуть самі" - толку не буде.

[kerbasi]

Зрадництво також прозрастає з культури. Не так вже багато людей, яким абсолютно все одно з ким зраджувати. Гроші, звісно, не пахнуть, але не всім можна довіряти достатньо, щоб брати в них гроші. Ниці люди часто на додаток ще й боягузи. Беруть в ефесбешників, тому що всередині себе давно вже припустили, що в них брати можна: русскіє харошиє парні, вони альтернатива бездуховній Америці, вони - третя путь і т.д. Ці ілюзії не тільки в нас розповсюджені, з таким мисленням достатньо людей навіть у Польщі, яка, здавалося б, отримала всі можливі щеплення. А серед традиційно лівих "романських країн" та достатньо русофільської Німеччини і поготів таких багато.

[gvynt]

Розумієте, це просто інший бік однієї медалі:

З одного боку, диктатура закону - це добре, бо всі перед ним рівні.
З другого боку, достатньо команди гарних адвокатів, щоб примусити суд прийняти рішення, що протирічить здоровому глузду.

Я не знаю, чи можливо привити здоровий глузд у цій моделі в інший спосіб, крім багаторічного внесення змін у законодавство (але при такому методі законодавство все одно завжди буде на крок позаду викликів сучасності).

Це не довершена модель, але найкраща з усіх існуючих, на жаль.

[kerbasi]

Коли йдеться про закон і внутрішні справи, то так. Але практика здавати диктатурам їх біглих громадян або дані на правозахисніків це далеко не загальноприйнята практика. Такого не буває з США, Великобританією, Ізраїлем, хіба що якись дуже прикрі збіги обставин, але я сходу й не пригадаю, хоча я, можна сказати, в темі. З інщого боку Фінляндія, яка завжди видавала, Франція, яка це робила періодично. В емігрантській літературі багато є на цю тему.

[sparrow_hawk_ua]

я завше останні слова Гуса згадую, про таких "простаків"

[o_teren]

Мені здається все ж це щось ситуативне. Я розумію, що можливо приклад не найкращий (якось так відразу нічого більш підходящого пригадати не можу), але от видача козаків радянському союзу в кінці війни американцями й англійцями хіба суттєво відрізняється? Імхо, просто у французів та фінів голови задурені були совітами сильніше в силу багатьох причин - якщо не вважаєш диктатуру диктатурою то можна зі спокійною совістю діяти по "закону", який передбачає "здавання".

[kerbasi]

Козаки все ж таки воювали у складі ворожих військ. Черчиля не можна навіть звинуватити, що їх він видав країні, де закон передбачає смертну кару за аналогічний злочин, бо в Британії також була на той час смертна кара і використовувалася (Лорд Хо-Хо, наприклад).

[kerbasi]

Так, це саме вона.

[danapria]

Цитата з "Мага Віри"?) Хороша річ, а зараз ще й актуальна. Я маю на увазі її спрямування на те, що рабів до раю не пускають.