Щодо ВО "Свобода" і Ірини Фаріон - згодна на всі 100. Хоча Фаріон каже багато в чому правильні по культурній (мовнокультурній) суті речі - але робить це з таким браком культури, людяності, професійності навіть, тактовності і поваги, що вкотре хочеться плюнути з досади: вже і це спаплюжено і буде викликати відразу, і культура мови (разом з козацтвом, шароваризацією, дискредитацією пасіки як явища і купою інших дискредитацій)
Ви правильну тему піднімаєте, і все вірно кажете. За "створюйте нове" - особливий респект. ТАК! Треба жити повноцінним життям сучасної людини, яка рухається вперед, при цьому не забуває найкращого з минулого і з традицій, а не жити минулим.
Але ось з цим: "нова національна ідея має утворюватись на основі не уявлень естетів про архаїчну патріархальну сільську Україну, а на основі близького 80% населення України міського способу життя" погодитися важко. Життя міської людини, людини мегаполісу, настільки більш зосереджене на споживацтві і настільки більш легке і комфорніше аніж життя сільських мешканців.. що "підтягувати" село до рівня міста звучить буквально знущанням при такому економічному розшаруванні.. та і не в цьому справа. Справа напевне у зникненні культурних авторитетів і зразків, норм, ідеалів, якщо можна так сказати.. вони розчинилися у морі інформації з екранів тб. Ніхто ні на кого не зважає і ніхто нікому не указ. Серед аграрного населення колись 1/4 людей мала культуру в серці, 3/4 "боялися Бога", і майже всі - осуду громади, суспільства, кожний у своєму прошарку: дворяни, міщани і селяни. Зараз страх суспільного осуду майже зник у всіх, бо - а кому яке діло.. в цьому є плюси, зашореність і вузькість поглядів зникли, але це значить, що тримати мають тільки внутрішні гальма, а їх - не у всіх є.. .. ну і яку спільність національної ідеї може знайти Шаріков з Преображенським.. хто зможе їх об'єднати.. який фільм, книга, вистава, виставка, фестиваль тощо. Не все, звичайно, так безнадійно. Є і середина. Для неї можна було б вивести "національну ідею". "Нация - это духовное единство, создаваемое и поддерживаемое общностью культуры, духовного содержания, завещанного прошлым, живого в настоящем и в нем творимого для будущего". http://www.izvestia.ru/comment/article3150213/
Як створити оту "общность культуры", як її насадити навіть (цілеспрямовано), і чим саме.. ось в чому питання. Якщо через міський культ споживацької психології - то це і саме собою відбувається, спонтанно.
Як на мене, то я би долучилася до тієї партії, яка сповідує грамотну літературну українську мову (вітаючи збагачення її діалектним багатсвом ВСІХ регіонів України) у своєму громадському спілкуванні (вдома кожен має право спілкуватися так як йому подобається, це приватне життя), яка має чіткий план розвитку і підтримки туристичної галузі України (головне - проведення нормальних доріг), план влаштування прозорої, дуже спрощеної податкової системи що позволяла би вивести зарплати з тіні для всіх форм власності і виробництва - з одночасним жорстким і дуже жорстким покаранням за кожне ухиляння від закону, за облаштування міліції і даї як у Грузії )(щоб довго не розповідати), за насадження моди на гарний смак в музиці і літературі (підтримка і популяризація невульгарних видань, продукці яка є не просто українською - а цікавою у сенсі світових вподобань принаймні), розмежування етно-культури і сучасної культури (відхід від самодіяльних колективів радянського штибу, що являють собою якийсь гібрид, на мій погляд етно- має бути етно-, а інструментальні обробки - рівня ВВ, якщо коротко)..
Словом, партія, членом якої я стала би, мала би і сама складатися з людей сучасних, але водночас, інтелектуальних, практиків-економістів та бізнесменів, гідного рівня культури (а значить і таких, для яких не є проблемою володіти мовою держави, хоч би була і нерідною), і сповідувати ту ж ідею для суспільства.
Перепрошую за занадто багатослівність, дуже важко в незвичній темі лаконічно формулювати - бо рідко доводилося збирати розрізнені думки з цього приводу в одне.
![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
branchandroot
no subject
Date: Wednesday, 26 January 2011 11:01 am (UTC)Хоча Фаріон каже багато в чому правильні по культурній (мовнокультурній) суті речі - але робить це з таким браком культури, людяності, професійності навіть, тактовності і поваги, що вкотре хочеться плюнути з досади: вже і це спаплюжено і буде викликати відразу, і культура мови (разом з козацтвом, шароваризацією, дискредитацією пасіки як явища і купою інших дискредитацій)
Ви правильну тему піднімаєте, і все вірно кажете. За "створюйте нове" - особливий респект. ТАК! Треба жити повноцінним життям сучасної людини, яка рухається вперед, при цьому не забуває найкращого з минулого і з традицій, а не жити минулим.
Але ось з цим:
"нова національна ідея має утворюватись на основі не уявлень естетів про архаїчну патріархальну сільську Україну, а на основі близького 80% населення України міського способу життя"
погодитися важко.
Життя міської людини, людини мегаполісу, настільки більш зосереджене на споживацтві і настільки більш легке і комфорніше аніж життя сільських мешканців.. що "підтягувати" село до рівня міста звучить буквально знущанням при такому економічному розшаруванні..
та і не в цьому справа.
Справа напевне у зникненні культурних авторитетів і зразків, норм, ідеалів, якщо можна так сказати.. вони розчинилися у морі інформації з екранів тб. Ніхто ні на кого не зважає і ніхто нікому не указ. Серед аграрного населення колись 1/4 людей мала культуру в серці, 3/4 "боялися Бога", і майже всі - осуду громади, суспільства, кожний у своєму прошарку: дворяни, міщани і селяни.
Зараз страх суспільного осуду майже зник у всіх, бо - а кому яке діло.. в цьому є плюси, зашореність і вузькість поглядів зникли, але це значить, що тримати мають тільки внутрішні гальма, а їх - не у всіх є..
.. ну і яку спільність національної ідеї може знайти Шаріков з Преображенським.. хто зможе їх об'єднати.. який фільм, книга, вистава, виставка, фестиваль тощо.
Не все, звичайно, так безнадійно. Є і середина. Для неї можна було б вивести "національну ідею".
"Нация - это духовное единство, создаваемое и поддерживаемое общностью культуры, духовного содержания, завещанного прошлым, живого в настоящем и в нем творимого для будущего".
http://www.izvestia.ru/comment/article3150213/
Як створити оту "общность культуры", як її насадити навіть (цілеспрямовано), і чим саме.. ось в чому питання.
Якщо через міський культ споживацької психології - то це і саме собою відбувається, спонтанно.
Як на мене, то я би долучилася до тієї партії, яка сповідує грамотну літературну українську мову (вітаючи збагачення її діалектним багатсвом ВСІХ регіонів України) у своєму громадському спілкуванні (вдома кожен має право спілкуватися так як йому подобається, це приватне життя), яка має чіткий план розвитку і підтримки туристичної галузі України (головне - проведення нормальних доріг), план влаштування прозорої, дуже спрощеної податкової системи що позволяла би вивести зарплати з тіні для всіх форм власності і виробництва - з одночасним жорстким і дуже жорстким покаранням за кожне ухиляння від закону, за облаштування міліції і даї як у Грузії )(щоб довго не розповідати), за насадження моди на гарний смак в музиці і літературі (підтримка і популяризація невульгарних видань, продукці яка є не просто українською - а цікавою у сенсі світових вподобань принаймні), розмежування етно-культури і сучасної культури (відхід від самодіяльних колективів радянського штибу, що являють собою якийсь гібрид, на мій погляд етно- має бути етно-, а інструментальні обробки - рівня ВВ, якщо коротко)..
Словом, партія, членом якої я стала би, мала би і сама складатися з людей сучасних, але водночас, інтелектуальних, практиків-економістів та бізнесменів, гідного рівня культури (а значить і таких, для яких не є проблемою володіти мовою держави, хоч би була і нерідною), і сповідувати ту ж ідею для суспільства.
Перепрошую за занадто багатослівність, дуже важко в незвичній темі лаконічно формулювати - бо рідко доводилося збирати розрізнені думки з цього приводу в одне.