Сподіваюся, ми з Вами будемо й далі спілкуватися, і у мене у щоденнику, і у Вас, і у спільних френдів. Бо щоб відповісти Вам зістовно довелося б написати кілька сторінок, що не можливо наразі і не практично. Відповім тезово. 1. Споживацьке суспільств такий самий беззмістовний штамп, як і "развітой соціалізм" у 70-80-ті. 2. Теоріїварто перевіряти простою, побутовою практикою. Ось я - типова в поколіннях міська людина, з інтелігентського роду. В моїх батьків постійно не вистачало грошей навіть на саме необхідне. А мій дядько був достатньо кмітливим, щоб попри своє 100%-е міське походження, одружитися на сільській дівчині. Якби тоді у 80-ті ми почули від когось про дух споживацтва у городян і особливу духовність села, то не знаю як мої батьки, а я б зарядив у пику. :-) 3. Місто, крім бутіків, ще має музеї, бібліотеки (не суто функціональні - для навчання та розваг, а ще як сховища письмової культури - всіх примірників виданого, історичних артефактів і т.д.), театри і т.д. Наш споживацький бомонд майже на 100% складається з вихідців з села, або городян у першому поколінні. Читайте біографії політиків та чиновників, прислухайтеся до акценту. 4. Де в Україні є села з цілісними етноформами? Навіть на весіллях, як заспівають пісню, то хто молодший за 50 років не знають далі першого куплету. До речі, це не тільки наше явище. В Європі вже давно етноформи втрачені, існують лише у фестивальних реконструкціях, але національний менталітет існує: голандець не відрізняється від німця, італієць - від француза тільки для кабінетних теоретиків закату Європи. 5. Про "боялися бога" та "осуду громади" також спрощення. Якби так, не перемогли б більшовики. Навіть білогвардейці змушені були визнавати, що народ на стороні більшовиків. Це навіть в літературі відбилося (Булгаков, Газданов). А, й церкви не руйнували і попів би не винищували.
У роздумах про Україну, витоки та сучасність, дуже легко потрапити у пастку "уявлень естетів про архаїчну патріархальну сільську Україну". Саме уявлень естетів, а не явище, як воно було чи є. А ще одна пастка - це почати вірити тим, хто займається "вохвєдєнієм нужди в добродєтєль". Я вже достатньо бачив у житті критиків споживацтва, міщанства, вещізма, котрі не мали грошенят на предмети критики, і на що вони перетворювалися, коли грошенята з"являлися.
Стосовно Ваших "партійних" очікувань - цілком поділяю.
![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
branchandroot
no subject
Date: Wednesday, 26 January 2011 05:41 pm (UTC)Відповім тезово.
1. Споживацьке суспільств такий самий беззмістовний штамп, як і "развітой соціалізм" у 70-80-ті.
2. Теоріїварто перевіряти простою, побутовою практикою. Ось я - типова в поколіннях міська людина, з інтелігентського роду. В моїх батьків постійно не вистачало грошей навіть на саме необхідне. А мій дядько був достатньо кмітливим, щоб попри своє 100%-е міське походження, одружитися на сільській дівчині. Якби тоді у 80-ті ми почули від когось про дух споживацтва у городян і особливу духовність села, то не знаю як мої батьки, а я б зарядив у пику. :-)
3. Місто, крім бутіків, ще має музеї, бібліотеки (не суто функціональні - для навчання та розваг, а ще як сховища письмової культури - всіх примірників виданого, історичних артефактів і т.д.), театри і т.д. Наш споживацький бомонд майже на 100% складається з вихідців з села, або городян у першому поколінні. Читайте біографії політиків та чиновників, прислухайтеся до акценту.
4. Де в Україні є села з цілісними етноформами? Навіть на весіллях, як заспівають пісню, то хто молодший за 50 років не знають далі першого куплету. До речі, це не тільки наше явище. В Європі вже давно етноформи втрачені, існують лише у фестивальних реконструкціях, але національний менталітет існує: голандець не відрізняється від німця, італієць - від француза тільки для кабінетних теоретиків закату Європи.
5. Про "боялися бога" та "осуду громади" також спрощення. Якби так, не перемогли б більшовики. Навіть білогвардейці змушені були визнавати, що народ на стороні більшовиків. Це навіть в літературі відбилося (Булгаков, Газданов). А, й церкви не руйнували і попів би не винищували.
У роздумах про Україну, витоки та сучасність, дуже легко потрапити у пастку "уявлень естетів про архаїчну патріархальну сільську Україну". Саме уявлень естетів, а не явище, як воно було чи є. А ще одна пастка - це почати вірити тим, хто займається "вохвєдєнієм нужди в добродєтєль". Я вже достатньо бачив у житті критиків споживацтва, міщанства, вещізма, котрі не мали грошенят на предмети критики, і на що вони перетворювалися, коли грошенята з"являлися.
Стосовно Ваших "партійних" очікувань - цілком поділяю.