Напевно, мені доведеться писати довше, бо за цими двома словами приховується цілий пласт метафор. Перша - справді існують різні Львови, вірніше, різні аспекти того ж міста: місто західноєвропейське, місто східне (вірмени хоча б), Львів підкреслено старовинний і Львів гостромодерновий (знаєте, що всі "модні" музичні течії йшли до СРСР через Львів?), Львів польський, австрійський, єврейський, і, звичайно ж, український. Це зовсім не конче стилі будинків, а цілі світи, які ніби й співіснують і навіть перетинаються, але незалежні одні від одних. Зараз приведу приклад... о, "місто, створене вельможами для вишуканих розваг" і місто убогих передмість з лихою славою, де й виникла "батярська" субкультура. За іронією долі, той "вельможний" Львів захоплюється батярським, а батярський часом позує на аристократа, чи треба то робити - інша справа. Метафора №2 - з 30-х років А взагалі Львів був для мене тією батьківщиною духа, де виростала нова, модерна, здорова, демократична Україна західнього типу; систему відродження якої я волів би поширити на решту української території. (http://tin-tina.livejournal.com/12535.html) (Взагалі раджу звернути увагу, мені здається, Ви з цим письменником мали б про що поговорити) Метафора №3 - не знаю точно, звідки взялося поширене переконання про те, що Львів ніколи українським містом не був, якщо там і жили українці, то лише на правах убогих наймитів чи чорноробів. Приклади таких міркувань знайдете в мережі подостатком. Між тим, досить трохи поцікавитися історією, щоб зрозуміти: це банальна брехня, в кращому випадку - перенесення картини міжвоєнного двадцятиліття на все довге львівське минуле. Досить сказати, що в час облоги Львова військом Хмельницького православне Ставропігіальне братство сплатило більше коштів викупу, ніж домінікани і кармеліти, разом взяті. Ну, й останнє - мене дуже дратує традиція представляти Львів вишуканим притулком аристократів і митців, розтоптаним грубим довколишнім селянством. Чим як чим, а таким азилем Львів ніколи не був, навпаки, він мав славу міста злодійського, кримінального, опришкуватого і навіть "вавілонського" (я думаю, підтекст цього виразу зрозумілий). Але жило саме за рахунок довколишнього селянського світу і ніскільки цього факту не приховувало, я знову зважуся порекомендувати повість Парандовського. Ну от, писала б і більше, але перейду межі коментаря. Поки що все :-)
![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
branchandroot
no subject
Date: Thursday, 16 June 2011 03:30 pm (UTC)Перша - справді існують різні Львови, вірніше, різні аспекти того ж міста: місто західноєвропейське, місто східне (вірмени хоча б), Львів підкреслено старовинний і Львів гостромодерновий (знаєте, що всі "модні" музичні течії йшли до СРСР через Львів?), Львів польський, австрійський, єврейський, і, звичайно ж, український. Це зовсім не конче стилі будинків, а цілі світи, які ніби й співіснують і навіть перетинаються, але незалежні одні від одних. Зараз приведу приклад... о, "місто, створене вельможами для вишуканих розваг" і місто убогих передмість з лихою славою, де й виникла "батярська" субкультура. За іронією долі, той "вельможний" Львів захоплюється батярським, а батярський часом позує на аристократа, чи треба то робити - інша справа.
Метафора №2 - з 30-х років
А взагалі Львів був для мене тією батьківщиною духа, де виростала нова, модерна, здорова, демократична Україна західнього типу; систему відродження якої я волів би поширити на решту української території. (http://tin-tina.livejournal.com/12535.html) (Взагалі раджу звернути увагу, мені здається, Ви з цим письменником мали б про що поговорити)
Метафора №3 - не знаю точно, звідки взялося поширене переконання про те, що Львів ніколи українським містом не був, якщо там і жили українці, то лише на правах убогих наймитів чи чорноробів. Приклади таких міркувань знайдете в мережі подостатком. Між тим, досить трохи поцікавитися історією, щоб зрозуміти: це банальна брехня, в кращому випадку - перенесення картини міжвоєнного двадцятиліття на все довге львівське минуле. Досить сказати, що в час облоги Львова військом Хмельницького православне Ставропігіальне братство сплатило більше коштів викупу, ніж домінікани і кармеліти, разом взяті.
Ну, й останнє - мене дуже дратує традиція представляти Львів вишуканим притулком аристократів і митців, розтоптаним грубим довколишнім селянством. Чим як чим, а таким азилем Львів ніколи не був, навпаки, він мав славу міста злодійського, кримінального, опришкуватого і навіть "вавілонського" (я думаю, підтекст цього виразу зрозумілий). Але жило саме за рахунок довколишнього селянського світу і ніскільки цього факту не приховувало, я знову зважуся порекомендувати повість Парандовського.
Ну от, писала б і більше, але перейду межі коментаря. Поки що все :-)