Pro nihilo

будь-яке розвинене суспільство - багатогранне. Я на американському форумі завоював собі репутацію, коли один прихильник традиційної релігії, корінний китаєць родом з Гонконгу обурювався, що ім'я їхнього святого пишуть Цзян, а він Цян. Я йому відповів, що цян - це у сучасній літературній мові путунхуа, а у середньовічній літературній мові веньянь - цзян. Це умовні приклади, я зараз точно деталей не згадаю. Він пішов до якогось сивого старика в їхній спільноті, в дитинстві якого до війни ще у школах викладали веньянь, і той підтвердив. А я це знав з єдиного виданого в СРСР більш менш пристойного і повного словника Ошаніна. А в Україні я беру у руці книги з релігієзнавства, відкриваю на сторінках про далекосхідні релігії і бачу цілковиті бздури. Плагіат з застарілого плагіату, який в свою чергу зідраний з чогось малокомпетентного і погано перекладеного. Америкоси звісно тупі і їдять гамбургери, але в силу закону великих чисел в них є сотні тисяч людей, які знаються на далекосхідних релігіях і цікавляться ними, і дають майданчик для обговорення традиційній людині з Гонконгу і аматору з Києва. А високодуховні українці їдять освячнгі кулічки і не можуть видати жодного компетентного підручника з релігієзнавства. І я це пояснюю браком цікавості. Авторів підручників просто немає з кого вибирати.