Про писання у порожнечу - 3. Закінчення

[kerbasi]

На закриття теми пропоную поміркувати про наступне.

Вже багато років постійно створює інформприводи дехто Олесь Бузина зі своїм опусом з альтернативною інтерпретацією постаті Т.Г.Шевченка. Кажуть, що тепер його на ТБ витягують, а може й до активної політики долучать. Якщо взяти собі за труд регулярно слухати культурні програми з Бі-Бі-Сі Уорлд Сервіс або з тої ж Радіо Свобода, то за рік набереться чимало реляцій про видані нові, часто скандальні реінтерпретації тої чи іншої постаті у культурі в різних країнах світу. З того, що застрягло у пам’яті, це виданий у США вигаданий і з «родзинками» життєпис Германа Мелвіля, про життя якого на диво мало відомо, хоча він і не прадавня історія, це публікація у Росії альтернативної інтерпретації Достоєвського у світлі контроверсійних фрагментів листування, з яких можна дійти до висновку про його гомосексуальні та педофільські інтенції, ну, і стандартно вже – регулярно в англомовному світі хтось пише розвідку про те, що Шекспір – фейк. Якби я цікавився літературними питаннями, я б вам назвав значно більше.

Заощаджу трохи літер, тому одразу ж перейду до того, до чого я веду. Якби в Україні за останні роки видавалися б не три резонансних бестселери (Забужко, Шкляр, Костенко), а триста тридцять три, якби про Шевченка вийшло триста книжок, від академічної монографії на 1000 сторінок до дитячої розфарбовки «Я пас телята за селом», якби мали місце тисячі інших культурних подій, Бузина був би цікавий тільки вузькому клубу прихильників. Його підтримують і витягують у публічну сферу не тому, що він погано ставиться до Шевченка, а тому що він резонансно погано ставиться до Шевченка. Це тільки в такій культурній пустелі, як Україна, скандальний, провокативний автор може роками утримувати увагу публіки тим, що зазіхнув на одного єдиного класика в одній єдиній книзі. А хто йому створив резонанс? Здогадуєтеся?Саме ті, кому бракує природної допитливості і цікавості, саме ті, через кого за визнанням за кордон їхали і їдуть кращі представники України, але тільки дай порозривати на собі та на ближніх і дальніх сорочки, як той персонаж з совітського кінематографу «ти мнє Лєніна нє трошш!» .

Тому годі витрачати сили на доведення мені, що я емоційно неповноцінний, мене у дитинстві ображали, а тепер жінки не дають, тому я до ЖЖ подався та й тут визнання марно чекаю, бо я клятий «отщєпєнєц», який народа –годувальника не любить і нічого святого не шанує, що мій особистий досвід нічого не вартий і т.д., а погугліть, що останнього написала в інтернеті ваша, вам своя публічна або не дуже публічна людина і не полінуйтеся залишити коментар в один-два рядки або натисніть «лайк» , дайте посилання у своєму блозі. Якщо вас таких набереться достатньо, і ви будете послідовними і наполегливими, ви здивуєтеся через кілька років, наскільки зміниться культурний ландшафт України.

Comments

[lena-ua-mk.livejournal.com]

Але якраз в Україні і друкують молодих цікавих укр. авторів(якщо хочете посилання-ввечері пошукаю і напишу)Є декілька видавниць-да,більше сучасних,менше класики(але класику хто хотів-той раніше придбав)

сили на доведення мені, що я емоційно...
І звідки Ви це взяли?Я взагалі Ваш блог читаю вже як,наприклад(деякі записи)твори Ремарка,щось є схоже у стилі-"обстоятєльний"(не можу підібрати аналог. укр слово),серьозний підхід до любої теми,увага до деталей-другорядних нема,з них складається ціле.

Так що все нормально ,і дуже добре що пишите українською-це зараз треба...

[kerbasi.livejournal.com]

Пишуть, видають. У порожнечу...
Там у коментарях публіка розділилася на ту, що згідна або не згідна, та на ту, що незгідна, але сперечається не з тезами допису, а заперечує валідність мого досвіду і з різним степенем прямолінійності займається дисредитацією особистості автора. Такий собі окультурений та ошляхетниний спосіб аргументації: "А ти взагалі хто такий, щоб оце тут все таке писати"?

[lembitkoroedov.livejournal.com]

кабы вы еще видели ту резонансну книжку. то на самом деле маленькая тетрадка с копипастой. чос, сделанный за один томный зимний вечер

[kerbasi.livejournal.com]

Авжеж!

[ripnyk.livejournal.com]

Є одна маленька заковика. Крім того, що у нас виробники культурного продукту статичні, так у нас ще й статичні його споживачі. Я не беру до уваги панночок з української літтусівки, а говорю про середнього українського споживача, того хто вважає Акуніна великим письменником, а серіал "Інтерни" вершиною мильної опери

[dubchack.livejournal.com]

Йоптіть, 150 коментарів у попередньому дописі! Нє, не осілю :)

[kerbasi.livejournal.com]

Я знаю. Ти ж і 85 ніасілівала. Чого б це ти 150 осіліла? :-)

[larry-bc.livejournal.com]

Бузина?
Ні, не чув.

Пан Кошмарко?
Знаю.
;-{ )

[kerbasi.livejournal.com]

Та то в Києві дядько...

[ferike.livejournal.com]

"Мене у дитинстві ображали, а тепер жінки не дають" - вичерпно, ггг (соррі за такий антиінтелектуалізм).

Справедливий пост. Але питання не тільки в тому, СКІЛЬКИ в України видається книжок про Шевченка. питання ще й у тому, ХТО ці книжки коментує, критикує, рекламує і взагалі доносить до читача. Імхо, рецепція будь-якого твору серед широкої публіки відсотків на 70 залежить від того, чи помітить його публіка вузька - видавці, критики, літературні журналісти тощо, і від того, як вони розжують його для непрофесійних читачів. Якщо журналісти вперто запрошують Бузину на роль провокатора, то це може означати, що прочитати та перетравити інших шевченкознавців вони просто не змогли чи не захотіли...

[ripnyk.livejournal.com]

+1

[dubchack.livejournal.com]

Це просто означає відсутність журналістів як явища.

[kerbasi.livejournal.com]

"коментує, критикує, рекламує" - якщо йдеться про інтелектуальний продукт рівня шевченкіани, а не маскультове чтиво, то цим мусять займатися представники "добірних меншин". Як я вже багаторазово повторив у різних коментарях, цих меншин в Україні менше, ніж можна було б очікувати від нації такого фізичного обягу та рівня освіти. От власне допитливих і зацікавлених менше.

[tin-tina.livejournal.com]

Лайкати не буду, бо я це явище не похваляю в принципі, але коментар напишу.
Давайте уточнимо з Бузиною: якби він обмежився Шевченком, то це б ще півбіди. Але потім він учепився Лесі Українки, а пізніше взагалі зайнявся якимись своїми версіями історії (таємної).
Між тим, про історію в нас все-таки видається чимало, про Лесю Українку написали Оксана Забужко і Віра Агеєва, про Шевченка - Грабович, але вони не мали й десятої частки тої реклами, що в Бузини. А чомусь так вже в мене вийшло - я ніколи не бачила, щоб хтось купував книжку Бузини і ніколи не бачила її серйозного обговорення. Так що, думаю, варто б додати ще й дуже специфічне спрямування нашого журналістського середовища.
Щоб ще уточнити: я вважаю, що Ви загалом праві. Хоча читацька активність під кожним Вашим дописом якраз парадоксально спростовує головну тезу :-), але це добре. так і треба. Отже, напрям удару вибраний правильно.

[o-teren.livejournal.com]

От ви там, в попередньому дописі, задавалися питанням "а чи варто провокувати". Так пан kerbasi ж як раз цим і займається. Ото й коментарів стільки :) Тільки провокації різні бувають: от такі як у Бузини, то вже занадто, як на мій смак. :)
"але вони не мали й десятої частки тої реклами"
Зовсім не ідеалізуючи а ні письменників, а ні читачів, всеж здається у нас найбільша біда у "середній" ланці між цими двома.

[nik-adams.livejournal.com]

Я так вже давно намагаюсь робити і не лише у вашому блозі. Але... Дуже багато достойних людей так і не стають публічними, або хоча б настільки відомими, щоб я про них почув. Хіба що випадково натраплю десь, блукаючи. При всій моїй відразі до Бузини, він заслуговує поваги хоча б тому, що вміє привернути увагу до себе і своєї "творчості".

[chrystallpower.livejournal.com]

Привернути увагу можна також знявши майтки на площі Святого Марка у Венеції. :) Сумніваюся, що це заслуговуєд на повагу.

[dmytro.livejournal.com]

Думаю, треба подивитися правді в очі і визнати: українські інтелектуали - ліниві (принаймні у порівнянні із американськими колегами; вчився у США, тож маю особисті враження). Американські письменники, публіцисти, науковці у постійному пошуку, щороку принаймні два-три рази відвідують конференції та інші форуми, публікуються у популярних чи фахових журналах; якщо хтось не видає хоча б раз на два-три роки книжку, то це вже ознака творчої кризи. Чи багато в нас знайдеться інтелектуалів, які настільки ж енергійно працюють?.. То чого ж чекати від аудиторії?

[kerbasi.livejournal.com]

Тут, здається, здатні подивитися правді у вічі здебільшого ті, хто тим чи іншим чином має перспективу ззовні. Ви вчилися за кордоном, я у закордонній компанії працюю, обидва ми маємо можливість сприймати чужі культури в оригіналі, відчувати їхній дух та порівнювати з тим, що на Батьківщині. Монокультурні люди поводяться часом як малі діти з "прінцеси нє какают".

[sergiy-shyshkin.livejournal.com]

Тільки тим і займаюсь з років.
Окрім того, що просуваю своє. )

[docent030.livejournal.com]

Згадується анекдот: "Я пережил 2 мировые войны, голодомор, кризиз и инфляцию, покушение на убийство, десяток епидемий и холокост. Заработал милион и потерял его, и после етого ко мне приходит внук и говорит: Деда, да ты ничего не понимаеш в жизни" :)

Мене особисто вразила реакція публіки на "Андор Якаб. Почему я не дам вам работу" - "Нічого не скажеш, автор прав".
В мене нема слів, одні вирази.

[kerbasi.livejournal.com]

Я вже колись писав про підприємців, зокрема чому я не підтримую їхні ситуативні протести. При тому, що той Якаб має економічну рацію, він забуває про другий бік медалі: без додаткових людей він не досягне амбітних цілей і не стане багатою людиною. Тому він мусить бути у перших рядах тих, хто обстоює економічні свободи, а не сидіти на травці під деревом і з філософським видом міркувати про недовершеність світу, зокрема уряду і парламенту. Хоча я про нього нічого не знаю, може, він крім писанини ще щось робить. У наших щоправда ситуація ще гірша: вони навіть міркувати про недовершеність світу нездатні. Той угорець хоча б знає, що і скільки він платить, а в нас нормальна практика, коли підприємець взагалі гадки не має про регулювання його ж діяльності, дізнається тільки він перевіряючих-здирників. Це як водії правила дорожнього руху вивчають тільки від даішників, коли ті їх зупиняють за порушення. От скільки порушень зробив - про стільки пунктів правил дізнався.

[odyn-owl.livejournal.com]

ви якісь надміру знервовані від особистісних випадів...

[kerbasi.livejournal.com]

пастка узагальнень. З деталей узагальнюю явища для написання посту, а тим саме потоком узагальнюю і особисті випади.

[kerbasi.livejournal.com]

Вчора мав розмову з діловим партнером. Він регулярно ринок праці моніторить, бо йому інженери періодично потрібні. Типовий профіль: фахова освіта, досвід праці років п'ять-десять, шукає нової роботи, щоб більше грошей. На співбесіді виявляється, що за свої 5-10 років він жодного разу не погуглив новинки чи що конкуренти роблять. Так само і з виставками та презентаціями. Доводиться благати, щоб інженер прийшов, надсилати кілька запрошень, телефонувати його керівникові, щоб випхав, щодня нагадувати, зрештою з сотні запрошених вдається витягти 17 осіб. От це просто не вкладається у голову!

Висновок з цього, що як цей мій партнер заробить трохи більше грошей і найматиме індійців чи румунів, що вже деякі колеги роблять. А місцеві хай і далі медитують та насолоджуються своєю інтраверсією.

[lesya123.livejournal.com]

=хто йому створив резонанс? Здогадуєтеся?Саме ті, кому бракує природної допитливості і цікавості=
якщо я не коментую суспільно значимі записи -> мені бракує цікавості. добре, погоджуюсь.
але тому пану я резонансу не створювала. навіть не згадувала про нього. а Ви - згадали..

[kerbasi.livejournal.com]

Взагалі, я закликаю не суспільно значимі записи коментувати, а будь-які записи, які викликають резонанс. Перед усім, закликаю підтримати людей творчих. Інакше так завжди буде, що бузини будуть мати велику питому вагу у культурній площині, тому що немає потоку інших культурних подій, в якому б вони загубилися.

[docent030.livejournal.com]

Таки да. Лише пара, скажімо так, зауважень:
--Тому він мусить бути у перших рядах тих, хто обстоює економічні свободи, а не сидіти на травці під деревом
Я думаю це замовна стаття, можливо якраз тих, хто обстоює економічні свободи. Така собі провокація.
Крім того, що в статті є пересмикування, мене особисто дуже вразила сама її суть. В двох словах так: "Я мушу платити великі податки, тому я хочу бути рабовласником (звільняти кого завгодно і коли завгодно). Платити менше податків мені теж не завадить"

І про порожнечу. Думаю, що не треба забувати про наш букет постколонія, постгеноцид, посттоталітаризм; не треба забувати, що досить довго ті хто вмів думати виїжджали до Москви; що багаті природні ресурси можна теж віднести до несприятливого фактору - ті хто вміє думати просто не потрібні, потрібні ті хто вміє копати.
В мене росте дитина, я просто не бачу сусідів з ким би вона могла дружити.
Сумно...

[kerbasi.livejournal.com]

Економічна свобода це не тільки можливість легко набирати та скорочувати персонал. Це також і можливість найманого працівника легко найматися та звільнятися, ставати самозайнятим або започатковувати свою справу. У нащому недокапіталізмі бізнесмени це як якась герметична каста, кудти не просунешся. Не знаю, як там в Угорщині. Саме тому вони так і тягнуть ковдру на себе і не знають ніякого життя поза своєю кастою, що вже давно не мають зв'язку з рештою суспільства. Їм самім не потрібне поповнення їхньої касти і вільні наймані працівники. Раби - так.

"Ресурсне прокляття" нависає навіть над Україною, яка не дуже богата ресурсами порівняно з країнами, до яких цей термін винайшли. Я колись про це писав. Що всі ці індустрії "бери побільше, кидай подалі" це насправді не та промисловість, яку слід плекати:
http://kerbasi.livejournal.com/83895.html
http://kerbasi.livejournal.com/50828.html

Повністю поділяю Ваш сум...

ЩМЗНТ (що ми за народ такий)

[lovkyj-man.livejournal.com]

Побоююсь, що виходить рімейк відомої дискусії про те "Чому українці в радянській армії стають добрими сержантами, але не цікавляться подальшим просуванням по службі?!" Вона теж була і популярною, і провокативною, але ніяких корисних висновків в результаті зроблено не було.

Щось в цьому є, питання правильне, але щоби воно все ж проникло в маси можливо треба ставити його в якійсь іншій площині.

Наведу приклад. Одна справа сказати, що ми маємо бути вище дрібних образ у спілкуванні з північним сусідом, інша - створити фофуд"ївську спільноту, яка без жодного примусу і моралізаторства мобілізувала в цьому напрямку грандіозні маси пишучих. Це була геніальна річ, на яку, втім, треба рівнятись.

[lovkyj-man.livejournal.com]

ну і конєшно прошу записати, що я "лайк" поставив -- від обов"язку не ухилився, да.

[lovkyj-man.livejournal.com]

наскільки вірно пристосовувати слово "хохол" до цих явищ?

Авторам прислів"я, думаю, було всьо равно(tm) західно- вони чи східноукраїнці.

Я думаю ми з"їхали з напрямку. Так справа саме в тому, що кар"єра маленька. Тобто розмаху немає, немає прагнення кудись в навколишній простір. Саме в цьому ж, НМД, і був посил головного поста. Ці "незацікавлені люди", вони ж щось знають, вони не зовсім анальфабети. Проблема в тому, що вони вважають що їм цього і так вистачить.

[kerbasi.livejournal.com]

Виникає проблема невідповідності референтних груп і некоректності аналогій і висновків. Я - про добірні, ДОБРОВІЛЬНІ меншини. А армія, коли вона призовна, то абсолютно не показник. Ті, хто стверджує, що українці там не були зацікавелні у кар'єрі, чому самі там не зробили собі кар'єри? Отож!.. Кому вона всралась, та армія!А рядовим чи сержантом - яка різниця? І нафіга лізти в офіцери, вступати до військового вчилища, якщо армія не потрібна людині в принципі? Мені, до речі, пропонували зелений коридор у військову кар'єру, я дуже не пересічним був рядовим, але воно мені не було потрібно. Мене до армії студентом потягли, я у студенти звідти повернувся. А когось туди зняли з комбайну чи витягли з цеху, вони на комбайн та за верстат і повернулися. Все цілком нормально, і до показників зацікавленості не має ніякого стосунку.

[je-suis-la-vie.livejournal.com]

Прочитав усі три "Пустоти".
Ну в мене таке ж почуття.
Нещодавно зафрендоцидив десь зо дві сотні "ктовсєетіхлюдєй". Почав помалу формувати нове коло, але більш зважено, щоб писали, щоб було що читати. Я ж більше читач, а не писака. То вже як накипить шось, і коли вже пре, що не стримати, то тоді й пишу.

Чому я рідко тебе коментую. Бо ти пишеш добре, і все правильно, резонує з моїм настроєм. А шо ти від мене хотів? Якогось бидлокомента "Ояккалснонаписавпишище!"? :)

Те що про Шекспіра пишуть, що фейк. Та хай пишуть, все одно нікому не вдасться похитнути його постамента. Бузину до не ночі б згадувати - член ходячий. Принаймні голова схожа на кінську залупу. Йому теж не похитнути Шевченкового монумента. Занадто дрібнокаліберна ця залупа ходяча.

Розумієш, Україна досі перебуває у колоніальному синдромі, це коли український паспорт називають "у тебе при собі русскій паспорт", чи "проїзд коштує два рублі" - це все прояви колоніального мислення у людей, яких та імперія розчавила як лимони. Слабі люди. Чогось хотіти від тих людей марно. Вони скоріше французьку вивчать, ніж українську, а поїхавши до Франції подорожувати, навіть не братимуть телефон, бо СОРОМИТИМУТЬСЯ говорити російською, як тут соромляться говорити українською.
Їх пожаліти треба, хворі люди. Пожаліти - й забити на них. Мої діти з них навіть сміються, як сьогодні сміялися з папуги Кєши з мультфільму. "Пооолє, руссссскає пооолє", діти співали "поооолє, японскає пооолє", і по черзі - досить багато країн як на 11 та 8 років знають. :) Тішить, що вони не мають імперського пієтету перед "русссскім полєм". Що вже немало.
І ще скажу, що французи поводяться десь подібно до українців, коли між собою. Скоріше з нами на близький контакт піде, аніж з французом... але то вже по приїзді ще попишу.

P.S. Виставив на форумі словник Гальперіна, англо-російський двотомник на 150.000 слів, хочу замінити ще більшим українсько-англійським. За два тижні 24 перегляди. Підняв тему, випадково опинився коло "Продам кнігі Дарьі Данцовай" - 3000+ переглядів. Чи "проклятий народ цей", чи "пророка нема без пошани, хіба тільки в вітчизні своїй та в домі своїм!" хто його зна?..

[kerbasi.livejournal.com]

З тобою все гаразд, друже. Не мав тебе на увазі. Ми ж не тільки у коментах спілкуємося, в часом в окремих постах діалог ведемо. Он колись ти Поросятофілію започаткував з розгорнутої відповіді мені. До речі, варто спільноту відродити. Хоча б крос-постити туди те, що по темі.