Як я хибні цінності землякам прищеплював
Monday, 27 February 2012 08:32 amРоку 1994-го, коли я ще у Києві не жив, я сюди часто навідувався у відрядження. В одному з відряджень слід було згаяти кілька годин часу, отже я пішов до зоопарку. От сижу собі у зоопарку на лавочці, чую - дітлахи малі весело так цвенькають українською. Подивився - два чорношкірі хлопчики у жовтих шортиках та маєчках. А з ними біла бабуся. Мене це так розчулило!
Приїхав я до Миколаєва і розповідав колегам та всім знайомим, що у Києві навіть негри українськоюю розмовляють. А знайомі хоча й не були українофобами, борщ любили, вареники, дітей з радістю фотографували на шкільних святах у козацькому строї, але все одно вважали, що "нікто нє гаваріт па-украінскі", і скоріш вже у пологовому будинку немовляті репетитора з англійської наймуть, ніж зайву українську книжку куплять.
А по роботі періодично різні "замуж-за-рубєж" приводили своїх іноземних чоловіків (тоді німецьким фермерам, хтось прищепив ілюзії про українське село з черноземами, вони приїжджали, а їх одразу ж зірки та перлини чорнобриві Кривого Озера ти Гнилого Єланцю й хапали тепленькими) і з вдаваним іноземним акцентом казали: "Він тут у вас нічого не розуміє, розкажіть йому, як у вас тут робити бізнес".
І от на цьому тлі таке диво: у Києві малі негритята цвенькають між собою та з бабусею чистою українською, а не каліченою англійською! І головне - у крайньому випадку - навіть не російською!!! І всі, кому я про це розповідав, щиро дивувалися, а потім, як приходили до тями від несподіваного розриву шаблону, зненацька говорили: "Ой які молодці! Оце вирасте нове покоління, відродиться мова, бо що вже з нас взяти таких, нас інакше вирощували. А це ж який приклад всім нашим, що самі з села, а своєї мови зреклися".
От бачите, скільки я шкоди завдав українській справі, пропагуючи не ті цінності! А це все чому? Тому що я бруднокровка, нащадок окупантів та тьоть Моть з Криму, в роду у мене кривоногі кацапидла, з матусиної цицьки отруйне чужинське молоко я смоктав, сала не їв, "Кобзаря" у книжковій шафі не було, колискові мені співали чужинською мовою та й ... та що тут казати ...
А був би десь поруч справжній українець він би провів контрпропаганду, він би все роз'яснив, як треба!
Приїхав я до Миколаєва і розповідав колегам та всім знайомим, що у Києві навіть негри українськоюю розмовляють. А знайомі хоча й не були українофобами, борщ любили, вареники, дітей з радістю фотографували на шкільних святах у козацькому строї, але все одно вважали, що "нікто нє гаваріт па-украінскі", і скоріш вже у пологовому будинку немовляті репетитора з англійської наймуть, ніж зайву українську книжку куплять.
А по роботі періодично різні "замуж-за-рубєж" приводили своїх іноземних чоловіків (тоді німецьким фермерам, хтось прищепив ілюзії про українське село з черноземами, вони приїжджали, а їх одразу ж зірки та перлини чорнобриві Кривого Озера ти Гнилого Єланцю й хапали тепленькими) і з вдаваним іноземним акцентом казали: "Він тут у вас нічого не розуміє, розкажіть йому, як у вас тут робити бізнес".
І от на цьому тлі таке диво: у Києві малі негритята цвенькають між собою та з бабусею чистою українською, а не каліченою англійською! І головне - у крайньому випадку - навіть не російською!!! І всі, кому я про це розповідав, щиро дивувалися, а потім, як приходили до тями від несподіваного розриву шаблону, зненацька говорили: "Ой які молодці! Оце вирасте нове покоління, відродиться мова, бо що вже з нас взяти таких, нас інакше вирощували. А це ж який приклад всім нашим, що самі з села, а своєї мови зреклися".
От бачите, скільки я шкоди завдав українській справі, пропагуючи не ті цінності! А це все чому? Тому що я бруднокровка, нащадок окупантів та тьоть Моть з Криму, в роду у мене кривоногі кацапидла, з матусиної цицьки отруйне чужинське молоко я смоктав, сала не їв, "Кобзаря" у книжковій шафі не було, колискові мені співали чужинською мовою та й ... та що тут казати ...
А був би десь поруч справжній українець він би провів контрпропаганду, він би все роз'яснив, як треба!

no subject
Date: Monday, 27 February 2012 07:20 am (UTC)("розмови" - рідко коли є діяльністю)
Правда, тут є два "але".
Перше - у кількості. Бо навіть нормальна людина без проблем із самоствердженням буде "неконкурентноздатною" проти натовпу.
Друге - у якості того що ті інші роблять.
Але поки що натовпу немає, а з якістю - по-різному..
no subject
Date: Monday, 27 February 2012 08:43 am (UTC)no subject
Date: Monday, 27 February 2012 09:44 am (UTC)Взагалі "чудова" склалася ситуація: з одного боку можна говорити все що завгодно: на ТБ все буде належним чином відфільтроване, "вірно" прокоментовано і потрібне бачення активно втюхане. З іншого ж боку має бути бездоганна і кришталево чиста "цивілізованість та розум". Бо не дай боже шось схоже на "не так" сказати чи бодай трохи схибити.
no subject
Date: Monday, 27 February 2012 06:23 pm (UTC)no subject
Date: Monday, 27 February 2012 06:39 pm (UTC)no subject
Date: Monday, 27 February 2012 09:55 am (UTC)Перехворіємо пісдя чергового щеплення, (з'ясуємо для себе самих ці непрості питання по дорозі, бо все одно рано чи пізно виникне необхідність)..
я все ж таки сподіваюся, що здоровий глузд візьме гору (і не посварить нас між собою) раніше ніж настане момент в який треба буде згуртуватися..
Я завжди кажу: не треба боротися з темрявою, треба вносити в неї світло.
..тільки ж кому хочеться вносити.. люди шукають боротьби за територію, і не розуміють що після боротьби все одно прийдеться наповнювати її продуктом.
А стосовно провайдера і концентрації бовдурів, то ти ж не можеш всі спільноти переглянути, є товариства у яких ці теми обговорюються без перекосів. Це не ілюзія, я теж думаю що притомних цивілізованих людей більшість (але не в останню чергу тому що такі як Гайтана - винятки. поки що.)
no subject
Date: Monday, 27 February 2012 06:22 pm (UTC)Я прийму будь-який вибір людей на цій території. Якщо проект буди суто етнічно український і аграрний, і я природно не отримаю до нього запрошення, я воювати не піду. Але й не нестиму до нього світла.
no subject
Date: Monday, 27 February 2012 09:01 pm (UTC)Ти сам є людиною на цій території і маєш думати не про вибір більшості (більшовиків теж було типу більше - згідно голосувань на їх з'їздах), а про той який сам вважаєш людяним і водночас оптимальним для (майже) вимираючих мов і етносів на цій території.
Відійти вбік - теж варіант.. особливо якщо так все складно.