Як я хибні цінності землякам прищеплював
Monday, 27 February 2012 08:32 amРоку 1994-го, коли я ще у Києві не жив, я сюди часто навідувався у відрядження. В одному з відряджень слід було згаяти кілька годин часу, отже я пішов до зоопарку. От сижу собі у зоопарку на лавочці, чую - дітлахи малі весело так цвенькають українською. Подивився - два чорношкірі хлопчики у жовтих шортиках та маєчках. А з ними біла бабуся. Мене це так розчулило!
Приїхав я до Миколаєва і розповідав колегам та всім знайомим, що у Києві навіть негри українськоюю розмовляють. А знайомі хоча й не були українофобами, борщ любили, вареники, дітей з радістю фотографували на шкільних святах у козацькому строї, але все одно вважали, що "нікто нє гаваріт па-украінскі", і скоріш вже у пологовому будинку немовляті репетитора з англійської наймуть, ніж зайву українську книжку куплять.
А по роботі періодично різні "замуж-за-рубєж" приводили своїх іноземних чоловіків (тоді німецьким фермерам, хтось прищепив ілюзії про українське село з черноземами, вони приїжджали, а їх одразу ж зірки та перлини чорнобриві Кривого Озера ти Гнилого Єланцю й хапали тепленькими) і з вдаваним іноземним акцентом казали: "Він тут у вас нічого не розуміє, розкажіть йому, як у вас тут робити бізнес".
І от на цьому тлі таке диво: у Києві малі негритята цвенькають між собою та з бабусею чистою українською, а не каліченою англійською! І головне - у крайньому випадку - навіть не російською!!! І всі, кому я про це розповідав, щиро дивувалися, а потім, як приходили до тями від несподіваного розриву шаблону, зненацька говорили: "Ой які молодці! Оце вирасте нове покоління, відродиться мова, бо що вже з нас взяти таких, нас інакше вирощували. А це ж який приклад всім нашим, що самі з села, а своєї мови зреклися".
От бачите, скільки я шкоди завдав українській справі, пропагуючи не ті цінності! А це все чому? Тому що я бруднокровка, нащадок окупантів та тьоть Моть з Криму, в роду у мене кривоногі кацапидла, з матусиної цицьки отруйне чужинське молоко я смоктав, сала не їв, "Кобзаря" у книжковій шафі не було, колискові мені співали чужинською мовою та й ... та що тут казати ...
А був би десь поруч справжній українець він би провів контрпропаганду, він би все роз'яснив, як треба!
Приїхав я до Миколаєва і розповідав колегам та всім знайомим, що у Києві навіть негри українськоюю розмовляють. А знайомі хоча й не були українофобами, борщ любили, вареники, дітей з радістю фотографували на шкільних святах у козацькому строї, але все одно вважали, що "нікто нє гаваріт па-украінскі", і скоріш вже у пологовому будинку немовляті репетитора з англійської наймуть, ніж зайву українську книжку куплять.
А по роботі періодично різні "замуж-за-рубєж" приводили своїх іноземних чоловіків (тоді німецьким фермерам, хтось прищепив ілюзії про українське село з черноземами, вони приїжджали, а їх одразу ж зірки та перлини чорнобриві Кривого Озера ти Гнилого Єланцю й хапали тепленькими) і з вдаваним іноземним акцентом казали: "Він тут у вас нічого не розуміє, розкажіть йому, як у вас тут робити бізнес".
І от на цьому тлі таке диво: у Києві малі негритята цвенькають між собою та з бабусею чистою українською, а не каліченою англійською! І головне - у крайньому випадку - навіть не російською!!! І всі, кому я про це розповідав, щиро дивувалися, а потім, як приходили до тями від несподіваного розриву шаблону, зненацька говорили: "Ой які молодці! Оце вирасте нове покоління, відродиться мова, бо що вже з нас взяти таких, нас інакше вирощували. А це ж який приклад всім нашим, що самі з села, а своєї мови зреклися".
От бачите, скільки я шкоди завдав українській справі, пропагуючи не ті цінності! А це все чому? Тому що я бруднокровка, нащадок окупантів та тьоть Моть з Криму, в роду у мене кривоногі кацапидла, з матусиної цицьки отруйне чужинське молоко я смоктав, сала не їв, "Кобзаря" у книжковій шафі не було, колискові мені співали чужинською мовою та й ... та що тут казати ...
А був би десь поруч справжній українець він би провів контрпропаганду, він би все роз'яснив, як треба!

no subject
Date: Monday, 27 February 2012 07:47 am (UTC)Мій друг етнічний росіянин Микола Жарких для української справи зробив більше, ніж багато українців.
Значна частина офіцерів УНР мала московитські прізвища, одначе в напрузі війни вживання означень типу "кривоного кацапидла" цілком виправдане. Думаю, що й ці офіцери не раз під гарячу руку таке казали.
А якщо почитати, що і як ОТІ пишуть про нас... Інакше, як хахлацкій, хохлушка, хохол не називають навіть вельми інтєліґєнствующіє рузкє. З наших один-єдиний Шкляр обізвав їх, як годиться - і стільки смороду. А те, що ці істоти, навіть з українським громадянством, щодня по десять тисяч разів нас обзивають останніми словами - це нічого. Це норма. Тому треба їм хоч іноді нагадувати, яке це відчуття, коли тебе обзивають найгнилішими словами. Я це, до речі, вмію.
Якби в українців був здоровий відсоток національної нетерпимості до історичного ворога, то й "чорнобриві перлини" інакше б поводились. А з психічно здоровими порядними росіянами (хе-хе, на жаль, фактично оксюморон), можна спільну мову знайти. До речі, українці навертають інших до себе (українізують) добром, а кацапи кацапізують інших злом і насильством. Їхня методика ефективніша.
no subject
Date: Monday, 27 February 2012 08:07 am (UTC)Разве у хуацяо принято так враждебно относиться к материковой среде?
no subject
Date: Monday, 27 February 2012 08:33 am (UTC)no subject
Date: Monday, 27 February 2012 09:07 am (UTC)> як в них з під носа ГТС та всю країну вкрадуть.
К.О. радостно сообщает, что это проявления одного и того же процесса.