Як я хибні цінності землякам прищеплював

[kerbasi]

Року 1994-го, коли я ще у Києві не жив, я сюди часто навідувався у відрядження. В одному з відряджень слід було згаяти кілька годин часу, отже я пішов до зоопарку. От сижу собі у зоопарку на лавочці, чую - дітлахи малі весело так цвенькають українською. Подивився - два чорношкірі хлопчики у жовтих шортиках та маєчках. А з ними біла бабуся. Мене це так розчулило!

Приїхав я до Миколаєва і розповідав колегам та всім знайомим, що у Києві навіть негри українськоюю розмовляють. А знайомі хоча й не були українофобами, борщ любили, вареники, дітей з радістю фотографували на шкільних святах у козацькому строї, але все одно вважали, що "нікто нє гаваріт па-украінскі", і скоріш вже у пологовому будинку немовляті репетитора з англійської наймуть, ніж зайву українську книжку куплять.

А по роботі періодично різні "замуж-за-рубєж" приводили своїх іноземних чоловіків (тоді німецьким фермерам, хтось прищепив ілюзії про українське село з черноземами, вони приїжджали, а їх одразу ж зірки та перлини чорнобриві Кривого Озера ти Гнилого Єланцю й хапали тепленькими) і з вдаваним іноземним акцентом казали: "Він тут у вас нічого не розуміє, розкажіть йому, як у вас тут робити бізнес". 

І от на цьому тлі таке диво: у Києві малі негритята цвенькають між собою та з бабусею чистою українською, а не каліченою англійською! І головне - у крайньому випадку - навіть не російською!!! І всі, кому я про це розповідав, щиро дивувалися, а потім, як приходили до тями від несподіваного розриву шаблону, зненацька говорили: "Ой які молодці! Оце вирасте нове покоління, відродиться мова, бо що вже з нас взяти таких, нас інакше вирощували. А це ж який приклад всім нашим, що самі з села, а своєї мови зреклися".

От бачите, скільки я шкоди завдав українській справі, пропагуючи не ті цінності! А це все чому? Тому що я бруднокровка, нащадок окупантів та тьоть Моть з Криму, в роду у мене кривоногі кацапидла, з матусиної цицьки отруйне чужинське молоко я смоктав, сала не їв, "Кобзаря" у книжковій шафі не було, колискові мені співали чужинською мовою та й ... та що тут казати ...
А був би десь поруч справжній українець він би провів контрпропаганду, він би все роз'яснив, як треба!

Comments

[alla-g.livejournal.com]

в мене акценту нема, а от мама розмовляє на чистій українській - і це на них,як червоне на бика ). тому в ході тривалої дискусії на історико-національно-політичні теми я вислухала від сусіда по купе, який вважає себе при цьому громадянином України, що такої країни не було ніколи, що українську мову він не вчив - тому і не знає (виріс в Україні), що Крим взагалі російський, якби не Хрущов, що всю боєспособну військову техніку росіяни вивели дуже правильно, що другою державною треба зробити російську, бо хто говорить українською, окрім західних запеклих націоналістів? ніхто... це було б смішно, якби не було так неприємно - коли тобі в твоїй країні хочуть довести, що немає ні української мови ні України , і прапор і гімн - не такі. ах я не згодна? от же ж оголтєлая націоналістка... вони ж до нас з усією душою, навіть українських пісеньок люблюять послухать (звіснож, не "Червону калину", але Вєрку Сердючку - на ура!)
в цьому спорі не була народжена істина. а от неприємний присмак залишився, хоч в кінці ми ввічливо та майже приязно розпрощалися.

[kerbasi.livejournal.com]

От через можливсті таких диспутів я потягами стараюся не їздити, хіба що столичними експресами, де немає такого близького контакту з попутниками, як у звичайних потягах.
А коли не уникнути, то надягаю такий фейс, що ховайся :)

Про Гайтану серед україномовної спільноти навіть великих баталій не було. На жаль, майже повна одностайність, що немає тут чого робити негретосам, висловлена з різним степенем жорсткості в залежності від виховання.

[alla-g.livejournal.com]

дивно. мені так не здалося, хоч я й не цікавилась цією темою. мені здалося, що расовість чи національність в цьому некрасиво роздутому скандалі посідає далеко не перше місце. мені особисто Гайтана подобається. до речі й українського в ній достатньо, хоч на мій погляд це й не так важливо для таких конкурсів.

[kerbasi.livejournal.com]

У мене є чимало френдів, які в усіх питаннях цілком адекватні люди, але, на жаль, так і не переросли кілька сільських фобій.

Кар*єру Гайтани я не відслідковував, але коли деякий час (2005-2006) слухав тоді ще українські Радіо Ера та Радіо Київ, там Гайтану часто крутили, мені подобалася.

Стосовно раси, то в мене погляди протилежні деяким доморощеним "антропологам". Якщо вони вважають, що міжрасовий шлюб це збій у генетичній програмі, то я вважаю, що це навпаки - генетичне оздоровлення. Застоялася біла раса, свіжа кров їй не завадить. Мені байдуже, якого кольору будуть мої нащадки. Головне - щоб були життєздатними, креативними, з драйвом.