Про Миколаїв, як дзеркало українського нерозривного кола

[kerbasi]

Миколаївські родичі розповіли. Восьмирічна дитина навчається у другому класі. Вчителька дає завдання написати кілька речень про рідне місто. «Тільки не пишіть нічого про Миколаїв – місто корабелів. Миколаїв ним вже давно не є».

І це правильно! Нарешті! А ще слід переписати підручник економічної географії України для 9-го класу. Переписати всі довідники, а також і Вікіпедію.

Працівники суднобудування та суміжних підприємств за СРСР складали не менше третини населення цього півмільйонного міста, а якщо брати трудові ресурси міста, то абсолютну більшість. Куди ж вони поділися?

Відповідь – перерозподілилися. Колишні дрібні, суто локальні молокозавод, радгосп «Піонер» на околиці міста, пивзавод «Янтар», відомий поза містом хіба що деяким одеським студентам тепер перетворилися на «Лакталіс» («Президент»), "Сандору" (тепер частина «Пепсіко»), «Янтар» вже як частину «Санінбеву». Власне у виробництві вони, мабуть, не набагато більше людей займають, але оскільки вони тепер виробляють на всю Україну, то багато людей займають у збуті, маркетингу, логістиці та різних інших бізнес- та технічний сервісах. Є низка й менш відомих компаній.

Другий, не менш великий сегмент – це зерноторгівля. Миколаїв був зерновим портом та центром заготівлі збіжжя ще за царату, тепер, коли не стало провідної галузі, місто повертається до свого природного економічного призначення. В умовах України заготівля збіжжя це дуже вигідний бізнес, до того ж не такий вже складний. Головне – потрапити через якісь зв’язки до ланцюжку посередників між селянином та великою експортною структурою. Ланцюжки довгі, тому доходу з них цілком вистачає щоб годувати величезну верству миколаївців, а також всіх інших, хто працює у сферах, де та верства гроші витрачає. Звичайно, ця система аномальна, вона існує допоки селянин погоджується продавати зерно за мізерні гроші, і не організувався, щоб себе захистити. Якщо це колись станеться, то перед значною часткою населення міста знов постане питання, як себе прогодувати.

На початку 90-х група громадських активістів рідкої для Миколаєва нетехнічної спеціалізації, а саме соціологи, економісти та різні гуманітарії провели власне дослідження з якого вибігало, що без суднобудування місто може прогодувати не більше 150, в крайньому разі 200 тисяч жителів. Що робити з різницею між 500 тисячами і цими цифрами пропонувалося замислитися політикам на місцевому та державному рівні. Їх не почули. Тобто почули тільки для того, щоб сформулювати гасла на місцевих виборах 1994-го року, а потім, як сіли у владні кабінети, то одразу ж забули. Як бачимо, наразі різниця зайняла себе у зерноторгівлі та у переформатованій (без якоїсь ролі влади) легкій та харчовій промисловості. Якщо навести порядок у сфері закупівель зерна, то місто чекає нова криза, не набагато менша за колапс суднобудування.

А тепер питання читачам для роздумів. Подібний аналіз, напевно, можна написати про більшість міст України. Значна частина населення заробляє у паразитичних, напівлегальних сферах або годується з грошей, зароблених цією частиною населення. Люди адаптувалися, і лікування буде дуже болючим. Це як вправлення суглобу: через деякий час після травма в людини вже біль вщух, а виправлення порушує адаптивність і викликає новий больовий напад. Отже, чи варто очікувати в Україні голосування за реформаторські програми?

Comments

[der-sch-shall.livejournal.com]

яка частка миколаївців працює моряками на іноземних судах? мені просто цікаво
в херсоні - кожен третій (якщо не другий) дорослий чоловік
* до речі, а херсонський судозавод щось неочікувано розкочегарився останнім часом
(не те що в миколаєві, мде)

за реформаторські програми?

[ortep75.livejournal.com]

а що саме мається на увазі?

[kerbasi.livejournal.com]

Не знаю. Суто з побуту: двоє моїх колишніх близьких приятелів з факультету пішли у моря. Один - торік, другий - вже кілька років. Нам, електрикам, найпростіше отримати морський диплом, та й посада непильна, обов*язки не напружують. Стосовно інших фахів - це більш складно і робота можу бути малоприємною.

У Херсоні один завод. Один працював і у Миколаєві, та й зараз щось там ще жевріє, під тим же власником тепер, здається, що й херсонський. Проблема в тому, що у Миколаєві є ще три, один з них в кілька разів більший за херсонський, другий - подібний, а третій - малотонажний, на нього можна незважати, про нього навіть не кожен миколаєвець згадає.

[ravlyk.livejournal.com]

Те саме з Нікополем, в якого за совєтів на гербі були самі труби і всі чоловіки працювали або на трубному, або на феросплавному заводі.
Тепер трубний давно розвалений і поділений, а на феросплавному працює дві тисячі щасливців (зі 140 тисяч населення).

Re: за реформаторські програми?

[kerbasi.livejournal.com]

У випадку миколаївських зернотрейдерів та йхнів утриманців - будь-яка програма, яка демонополізує зерновий ринок, наприклад. А це зробить будь-яке "не пацанське" керівництво країни.

[kerbasi.livejournal.com]

Це ж у вас є ще завод, де виробляють машини для змішування вибухівки. Я там був колись. Але це, звісно, крапля в морі для 140 тисячного міста. Там хіба кілька сотень робить разом з охороною.

Re: за реформаторські програми?

[ortep75.livejournal.com]

за "не пацапське" керівництво проголосують.
просто тому, що не розуміють наслідків.

Re: за реформаторські програми?

[kerbasi.livejournal.com]

Практика, на жаль, свідчить, що "жопой чуют".

[der-sch-shall.livejournal.com]

так,є такий собі новіцкій
російський олігарх (не першого ешелону, здається, але то таке)
* власне, якщо масштаби руху мешканців миколає"ва в моря" приблизно такі ж, як і в херсоні, то полемічний градус та накал вашого посту одразу падає на порядок

Re: за реформаторські програми?

[ortep75.livejournal.com]

а хіба були кандидати на "не пацанське" керівництво?

[kerbasi.livejournal.com]

Миколаїв не настільки мореходне місто. У Херсоні було аж два училища. У Миколаєві одне, та й те тільки для матросів фактично. Херсон був орієнтований на рибфлот. Миколаїв - це перед усім кораблебудування та ВМФ, якого вже немає. Також напевно "кожний третій" це перебільшення. Сто тисяч осіб? (Херсон - це 300 тис населення). З України, здається, всього за оцінками крюінгових агенцій десь тисяч 70 у моря ходило "під флаг" років 5 тому. Хоча можу помилятися, не ставив собі за мету цю інфу збирати. Якщо не "під флаг", то це малі гроші, і там велика текучка. Сьогодні спробував в автосервісі, завтра - у море, післязавтра - до тещі на барахолку...

З мого досвіду, зі знайомих - три моряки (ще одного згадав), і всі решта (десятки) - зерноторгівці. Десь так.

Re: за реформаторські програми?

[kerbasi.livejournal.com]

Навіщо кандидати? Достатньо порозмовляти зі знайомими зернотрейдерами про їхні політичні уподобання та фобії. Людина до Києва на Майдан їздила, а потім за кілька років трансформувалася, бо зрозуміла, що всі ці "до Європи, до НАТО, бандитам - тюрьми" призведуть до того зрештою, що доведеться шукати інше заняття собі. А ця особа на дрібній ролі у ланцюжку купила собі хатинку у передмісті та беушний джип. А до зерноторгівлі був нищебродом з проблемами з алкоголем і незахищеним дипломом з виша.

[der-sch-shall.livejournal.com]

ви неуважно мене читаєте
кожен третій дорослий чоловік (дорослий чоловік) - це буде не 1/3 від загальної чисельності населення, бо є ще гендерний аспект :)
1/7 загального населення десь, я б сказав; 310 000 / 7 = ~ 44 000 осіб
* а що там з широко разрекламованим наміром будувати в миколаєві корвети класу 58250 для нашого ВМФ? фьодрич даж там табличку урочисто викруткою вінтіл в минулому році, пригадую
як я розумію, пшик? шкода

[kerbasi.livejournal.com]

Я Вам розкрию велику таємницю.)) Цей корвет намалювали ще у 1992-му році. І відтоді його питання порушується кожним українським урядом. Цей корвет - це привід фінансувати фактично існуюче у вегетативному стані колишнє КБ "Південне", а тепер ІПЦКУ (інженерно-проектний центр кораблебудівництва України), в якому з персоналу залишився тільки директор, і, може, ще кілька нещасних.

Дошку він на чомусь іншому прикручував. Це не той корвет, про який тепер хвилі піднялися.

Re: за реформаторські програми?

[ortep75.livejournal.com]

з"явиться новий кандидат в "не пацанське" начальство і знову поїдуть на Майдан.
тим паче, що чим більше стає власності, тим більше хочеться гарантій.
бо сьогодні хата стоїть, а завтра забрали, і з бізнесу викинули.

[ravlyk.livejournal.com]

Не знала, що в нас таке виробляють :) Тобто, крихітних заводиків справді багато, але ніколи не цікавилась ними.

Re: за реформаторські програми?

[kerbasi.livejournal.com]

Пацани можуть і не викинути з бізнесу, а реформа - точно викине.

[der-sch-shall.livejournal.com]

http://kurush1.livejournal.com/253968.html

[kerbasi.livejournal.com]

Ги-ги-ги! От коли він пляшку шампанського розіб*є при спуску, тоді це буде щось. А "заложено" там багато чого. І дніщевих секцій від недобудов та скасованих замовлень достатньо, щоб всі донецькі пацани там по дошці собі прикрутили.

Re: за реформаторські програми?

[ortep75.livejournal.com]

Пацанів можуть викинути інші пацани, а реформа дасть правила.
Хоча, звичайно доведеться пристосовуватись.
Але, як казав мій приятель по універу - людина не свиня, вона до всього звикає.

[groben.livejournal.com]

Ні. Тому реформи можуть бути проведені лише при суто недемократичній, але налаштованій на позитивний розвиток владі. Шанси на швидкі реформи мирним шляхом були втрачені попереднім президіотом. Тепер - лише через індивідуальний террор проти т.з. "еліти" чи через позитивістську диктатуру. Т.к. "південно-корейський" варіант. Якщо, звісно, для нього якось складуться сприятливі зовнішньо-політичні умови. Доки що таких умов немає.

Re: за реформаторські програми?

[kerbasi.livejournal.com]

Лише невеликий відсоток людей має властивість виходити за зону комфорту через свою власну мотивацію. більшість не виходить, а коли зоні комфорту щось загрожує, то намагаються продовжити собі комфорт будь-якими засобами або зберегти його частково, але аж ніяк не міняти всю ситуацію радикально. Більшість починає прагнути реформ, коли суспільство доведене до певної точки кипіння. Наше суспільств такі дві точки прогавило (горбачовіська перебудова з розпадом СРСР і помаранчева революція). Коли знов закіпить - невідомо.

Re: за реформаторські програми?

[ortep75.livejournal.com]

Знову повертаємось до питання - які саме реформи?
Наше суспільство прагне нічого не робити і все мати.
І воно нічого не прогавило - все що могли урвали.
Хтось більше, а хтось менше.
Якщо говорити про реформи як побудову правової держави з захистом прав власності, справедливим судом і представницьким правлінням, то вони знизу не проводяться, і не ініціюються.
Тільки зверху.
Якби Міша Саакашвілі комусь в 2003 році розказав, що збирається робити, то ніколи не виграв би вибори.
Відповідно ніяких реформ в Грузії не було б.

[kerbasi.livejournal.com]

Внутрішніх умов також ще немає. Немає поки що "позитивістської хунти". Як можеш бачити з дискусій і у тебе, і у мене у щоденнику, найкращі українські інтелектуали все ще намагаються заспокоїти себе можливостями еволюційного розвитку. Коли вони зрозуміють, що це тільки спроби психологічного самозахисту, а не віддзеркалення реальності, і зрештою почнуть мислити об*єктивно, тільки тоді з*явиться можливість позитивістської диктатури.

Re: за реформаторські програми?

[kerbasi.livejournal.com]

Питання абсолютно ясне, які реформи. Геть від extractive economy до економіки,яка існує за рахунок розкриття талантів більшості членів суспільства. Це таке політкоректне формулювання, яке вживають сучасні політ-економісти, щоб уникати термінів "ліберальний", "ринковий" і т.д.