Робоча гіпотеза

[kerbasi]

Прослухав передачу на Радіо Свобода з режисером-емігрантом Солом Шульманом. Від кіно я далекий, але що привернуло мою увагу, так це резонансний судовий процес, який Сол Шульман виграв аж у 60-ті роки минулого століття проти впливових людей зі зв’язками на високому рівні.

Якщо коротко, то справа була у наступному. Соль Шульман, молодий сценарист і режисер-початківець написав сценарій до фільму під робочою назвою «Ядерна доба» про розробку ядерної зброї. Він мав всю необхідну підтримку для цього, йому давали інформацію провідні на той час фізики-атомники, з секретністю питання були вирішені. Коли сценарій був готовий і прийнятий «Мосфільмом» почалися інтриги, які спочатку були схожі на банальне бажання «генералів» від кіно та письменства привласнити авторство собі, а новачку дати задовольнитися співавторством. Зрештою. Весь сценарій був банально вкрадений. Шульман подав до суду, і суд взяв його бік. Щоправда, його позив задовольнили тільки матеріально, «Мосфільм» виплатив йому гонорар (дуже крутий для тих часів), але режисирувати фільм все одно йому не дали. Втім, навіть така перемога над впливовими номенклатурниками це неабияке явище. Примітно, що молодого автора підтримали вчені, яких він інтерв’ював і чимало діячів культури. Всі вони, звісно, ризикували отримати неприємності, маленькі або навіть великі, але це їх не зупинило.

По прослуховуванні у мене одразу ж виникло питання: чому півстоліття тому, за часів, коли ще всі пам’ятали сталінщину, стало можливим, що суддя проігнорувала дзвінки згори (які напевно були), чому люди при комфортних посадах не боялися висловитися проти несправедливості, і чому ми не маємо таких прикладів зараз. Зараз, владі «пацанів» і тиснути не треба – всі і так знають, що треба мовчати, не бачити, а судді знають, які приймати рішення.

Я далекий від думки, що совітські судді були морально вищими за наших сучасних, як і не стверджуватиму я, що вчені та діячі культури тоді були зліплені з якогось іншого тіста. Моя робоча гіпотеза така: «Мосфільм», суд, кінематографічний журнал, вчені – це були різні клуби, які кожен окремо встановлювали свої вертикалі та горизонталі зв’язків, з тим самим ЦК КПРС. В результаті інколи, за певних обставин могла виникнути ситуація змагання зв’язків. Тобто тодішня система при всій її позірній монолітності насправді такою не була. За наших часів, принаймні, у слов’янській частині колишнього СРСР всі більш-менш впливові сфери життя повністю взятi під контроль правлячими кліками. При чому основним чинником «м’якого» контролю стала інша порівняно з СРСР роль грошей. Якщо тоді якогось письменника або вченого за зайве вільнодумство і непокору дзвінкам згори могли позбавити путівки до одного санаторію, він через якийсь час міг встановити інші зв’язки і отримати путівку до іншого санаторію. Тепер ці бартерні відносини не мають значення, а якщо комусь перекриють доступ до джерела грошей, то залишиться хіба тільки емігрувати або «жити на одну зарплату» (тм).

Якщо з цією гіпотезою погодитися, то з неї логічно вибігає, що годі розраховувати на те, що якісь позитивні течії всередині істеблішменту колись змінять ситуацію, як і не варто сподіватися, що система послабне через внутрішні протиріччя. Завдяки набуттю грошима реального економічного змісту система стала пластичнішою і живучішою.

Кому цікава передача:
http://www.svobodanews.ru/content/transcript/24559428.html
Є і аудіо-файл.

Comments

[viewpoint.livejournal.com]

Тобто, нині і майбутньому вже не існуватиме двох правлячих клік, що змагатимуться між собою?
І всі чи майже всі гроші і ресурси будуть контролюватися одним суперклубом?

[kerbasi.livejournal.com]

В Україні вже так фактично і є.

[nehrebeckyj.livejournal.com]

Тодішні судді пережили кілька змін влади з кардинальними поворотами внутрішньої політики після кожної, і боялися, що після чергової зміни занадто ретельним служакам попереднього режиму буде непереливки. Тому вирішили: "не знаєш, як вчинити - чини за статутом". А теперішні судді зрозуміли, що міняються тільки морди при владі, а все інше незмінне, і краще одержати копієчку чи привілей тепер, ніж грамоту за чесність після смерті.

[kerbasi.livejournal.com]

Проте теперішні судді представникам попередніх режимів роблять непереливки, що означає, що відступати їм більше нікуди. Це ще один аргумент на користь мого речення з тексту:

..."годі розраховувати на те, що якісь позитивні течії всередині істеблішменту колись змінять ситуацію, як і не варто сподіватися, що система послабне через внутрішні протиріччя".

[nehrebeckyj.livejournal.com]

А ви не помічали дивного явища - в Україні нова влада майже не мститься старій. Ющенко дружив з тими, хто ледь чи не вбити його закликав, нагороджував їх найвищими нагородами - зокрема Ківалова. Нічого не було Лепенцю чи Левенцю - тому, що організовував "пєчєньє". І нинішні те саме. Ну Юля, ну Югочка, ще дехто - а решту просто перегнали з їхніх партій у свою. З суддів ще ніхто ніколи не відповідав за протизаконні присуди. Тільки за особисту "борзость", як Зварич. Я, як людина в душі мстива, не можу цього зрозуміти. А комуністи не панькалися. Тим більше що тоді вилетіти з номенклатури означало крах усього життя, а тепер нічого не означає, бо є матеріальна база для відступу.

[kerbasi.livejournal.com]

В багатьох зараз забирають саме матеріальну базу для відступу. Є приклади кримінального переслідування бізнесменів, але вони не настільки публічні як Ю. та Ю., тому маловідомі.
Наприклад, одна фірмочка, що заробляла на реконструкції стадіону у Києві до Євро-2012 за минулої влади, тепер під перевірками, а керівник під слідством, і, скоріш за все, таки сяде. А хтось новий зайшов у діло.

[nehrebeckyj.livejournal.com]

А суддів садять?

[kerbasi.livejournal.com]

Судді довели свою лояльність тим, хто тепер править бал, ще навесні 2007-го.

[nehrebeckyj.livejournal.com]

Тобто (не дописав у попередньому пості), навіть з написаного мною випливає, що внутрішніх суперечностей у системі немає??!?!?
Навіть якщо влада докорінно поміняється, теперішнім найодіознішим НІЧОГО НЕ БУДЕ.

[kerbasi.livejournal.com]

завдяки грощовому інтересу система достатньо пластична, щоб згладити несуттєві протиріччя. а суттєвих в них наразі немає, принаймні, ознак не видно.

Ця влада докорінно поміняється, коли себе повністю вичерпає. Раніше вона не піде, навіть якщо цього вимагатимуть результати виборів, конституція, міжнародна спільнога, виші сили, світовий уряд тощо. А коли себе вичерпає, тоді буде чи не буде щось за минулі подвиги залежатеми від настроїв суспільтсва та нових еліт, що тоді існуватимуть.

[nehrebeckyj.livejournal.com]

Іще що дивно в сенсі відсутності суперечностей. У рідному селі (вибачте за мерзенне слово) був голова сільради - член УНП Костенка. Нормальний дядько, вболівав за село, боровся проти закриття сільської лікарні ("оптимізації"). Нова влада примусила його перейти в ПР. І людина змінилася - всі дії тільки в руслі політики ПР, ту ж таки лікарню він тепер помагає закривати, гнобить нечленів ПР, щоб злазили зі своїх посад (музей Шевченка тепер замість позапартійної очолює колишній голова райспоживспілки (де ж іще зростати шевченкознавцям), зате член ПР... Не збагну. Просто не збагну.

[kerbasi.livejournal.com]

Та багато прикладів дивної запопадливості, начебто й не було Горбачова з перебудовою, демократизації, Майдану зрештою...

[crema-catalana.livejournal.com]

Гiпотеза - супер! Воно завжди так було: чия сила? Просто Вы артикулюєте правильно ))

[kerbasi.livejournal.com]

Дякую!

[viewpoint.livejournal.com]

Вчора дивився чергову серію популярного кіна.

В ньому заможне місто відмовлялося впускати до себе збіднілу, переживаючу не найкращі часи особу королівської крові та її почт.

На це вона пообіцяла: "I'll burn you first". Не зараз, звісно, в майбутньому. В теперішньому часі вона мала померти разом зі своїми слугами від голоду та спраги під стінами міста, якщо ніхто їй не допоможе.

Після цих слів один з тринадцяти олігархів міста всеж-таки виявив гостинність.
Він побачив якусь можливість в цій королеві, і, в цей момент, він, мабуть, зробив найбільшу інвестицію свого життя.

Це все казка, алегорія.

Але чи не знайдеться знову в нашій країні серед впливових людей подібних спонсорів, що діють за приказкою "не класти всі яйця до одного кошика".

Адже знаходились такі раніше, ще кілька років тому.

[kerbasi.livejournal.com]

Що буде далі важко прогнозувати, але наразі всі якось дуже легко без спротиву і зайвого шуму лягають під "пацанів".

[r0mn.livejournal.com]

фактично висловлена вами гіпотеза про клуби мабуть є нічим іншим як фактом необхідності існування "інституцій" у суспільстві.
Тобто, у держав, котрі не мають сильних суспільних інституцій завжди буде провал незважаючи на те наскільки все решта буде ідеальним.

[kerbasi.livejournal.com]

Є цікаві явища у світі, які дуже важко вкласти у парадігму громадянського суспільства. У КНР та Ірані, наприклад, існує чимало громадських рухів на місцях, які регулярно здіймають протести проти різних зловживань місцевої влади. Зазіхати на устої їм не дозволяється. Втім, при низовій громадській активності - режими міцно стоять на ногах, і чинять чимало зловживань та злодійств.

[r0mn.livejournal.com]

рухи -- це не те, звичайно.
мається на увазі громадські, економічі чи урядові інституції. Тобто як:
"social forms that reproduce themselves such as governments, the family, human languages, universities, hospitals, business corporations, and legal systems". Визначення можуть бути широкими, але я мав на увазі викладене ось тут:
http://plato.stanford.edu/entries/social-institutions/

[kerbasi.livejournal.com]

Дякую за посилання! Чудовий матеріал для вивчення!

[docent030.livejournal.com]

Думаю ви праві як ніколи. Приблизно те саме всім кажу

[kerbasi.livejournal.com]

Сама собою напрошується паралель. Тоді фізики-ядерники і конфлікт навколо їх зображення у кино, а тепер футбол і тьорки олігархів на кшталт "Динамо" чи "Шахтар".