Сакартвело очима приїжджого - продовження
Wednesday, 4 July 2012 07:51 am![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
kerbasiВчора мав зустріч з двома фірмами, з великого та з середнього бізнесу. З великого – з одним відділом, з середнього – з двома власниками. Тут люди виявилися більш прагматичними, ніж ті, кого я зустрічав раніше. Найманих працівників я не питав прямолінійно, за кого вони, я запитав, чи ймовірна радикальна зміна в економічній та регуляторній політиці. Відповідь була, що скоріш за все не дуже ймовірна. А бізнесмени просто відповіли, як типові бізнесмени, що підтримуватимуть Саакашвілі та його партію, бо не хочуть експериментувати, а їхній бізнес почався власне завдяки реформам Саакашвілі. При Шеварднадзе в них не було б шансів. Примітно, що власне зараз їхня фірма виплачує великі штрафи після податкової перевірки, але ніякої злості в них немає.
Зі слів моїх співрозмовників таки дійсно бізнес ведеться «в білу». «В чорну» ще буває на рівні дуже дрібного, кустарного підприємництва, але база для нього постійно скорочується. Дуже ефективно ведеться контроль за витратами. Тобто «в чорну» можна заробляти невеликі гроші або просто їх накопичувати у матраці, оскільки щойно купиш, наприклад, дороге авто, одразу ж потрапиш у поле зору податкової, а податкова має централізовану базу даних, з якої видні всі надходження, внесені всі дані з декларацій. З мінусів теперішнього регулювання, що корупцію подолали, питання вирішити з жодним державним органом не можливо, але деякі безглузді або складні правила ще залишилися. Мої співрозмовники потерпають найбільше від узгоджень різних конструкцій на території їхніх підприємств з архітектурним управлінням. В цій сфері це головний біль приблизно, як в Україні.
Втім, хоч у Грузії й подолана низова корупція, практично всі, з ким я спілкуюся натякають на лобіювання преференцій для великого бізнесу та бізнесів, пов’язаних з політиками. Кажуть, що буває, коли когось викидають з бізнесу або заволодівають бізнесом у досить неджентльменський спосіб, з використанням державних структур. Люди називали невідомі мені прізвища та назви структур. Але знов-таки, це трапляється на дуже високому рівні, коли йдеться про статки в сотні мільйонів. Це нормально та й іншого не може бути на даному етапі розвитку країни.
Увечері в магазині, натрапив на людину з поглядами «такую страну развалілі». Це була продавчиня похилого віку, мабуть, вірменка або гречанка, з дрібної крамнички з водою, соками, печивом та різними іншими дрібницями – ми вже забуваємо про такі, а тут по кілька таких крамниць на кожному кварталі. Ідея така: страну развалілі, а що ділити православним. На моє зауваження, що навіть православну частину СРСР складали різні народи, і їхні культури й мови утискали не від любові до бога, вона одразу ж відповіла, мовляв, а на що ці мови, якщо всі православні. Отже, доволі типовий комплекс совка з нацменшини, який асимілювався до великої метрополії-союзу і вбачав в неї захист від республіки, від «мєсних». При чому вона сама визнає, як добре тут, у Грузії приборкали корупцію. Це дуже добре зробили, але влада погана і таку країну розвалили… Таких не виправиш.
В цілому, мої висновки стосовно економічної ситуації та розвитку підприємництва у Грузії готові, але я зачекаю до кінця моє подорожі, а потім вже їх викладу. Загальний рівень таки десь – Україна 2002-2003. Отже, якщо ви отримували ваш професійний досвід саме у ці роки в Україні, і в Україні тепер не можете знайти себе, то можете переїхати до Грузії, на ваш досвід тут буде попит, і ви матимете шанс на успіх та й ще й без української клептократії.
З готельних приколів. Вай-фай тут так і не працює. Але добре, що вдається «зловити» іншу мережу, щоправда не з моєї кімнати, а з лобі, але там достатньо комфортно. Налагодити вай-фай немає можливості, бо готельний айтішник поїхав на відпочинок до Італії.
Дорожній рух. За інтенсивністю дорожнього руху Тбілісі нагадує Харків, тобто ще можна їздити доволі швидко, але є місця з довгими тягнучками. Розміщення міста у долині між пагорбами не сприяє чистому повітрю, в низинах застоюються гази, дихати у години пік важко. Київ краще продувається. Парк авто значно бідніший, ніж не тільки у Києві, але й ніж у великих містах України. Але це не наша перевага, а наша вада. На «зебрах» тут не пропускають нікого і ніколи. Навіть при русі заднім ходом не пропускають. Вчора йшов собі, променад робив, попереду мене у двір заїхала жінка на «Санта-Фе», але, мабуть, помилилася проїздом і почала здавати назад. Я у той час проходив позаду її авто. Треба було бачити та чути як шалено вона сигналила! Нібито я сів у позу лотоса, оперся на її бампер та занурився у медитацію. Ціни на бензин такі ж, як в Україні. Тобто я всі ціни не перевіряв, я їх і не знаю, я пам’ятаю тільки ціну на 95-й покращений, який йде в різних мережах з різними назвами типу «екто», «преміум» тощо. От цей – однаково коштує. Тут дуже популярний газ, на нього перелаштовують навіть дорогі авто. Це теж схоже на наш рубіж нульових та дев’яностих.
Жодного разу тут не бачив вантажівку або автобус, який їхав би з чорним шлейфом вихлопів. Екологічний контроль, здається, працює. А я ще пам’ятаю вихідців з цих місць які ще й хвалилися: «Жму на газ, рву с места, за мной чорний шлейф»…
Водії, коли проминають церкву, хрестяться. Це нагадує західну Україну. Не пам’ятаю, скільки разів хрестяться на «заході», але тут – тричі, до того ж з шаленою швидкістю, я навіть, коли вперше побачив, не одразу второпав, що водій робить, настільки швидко літала його долонь. Також як на заході України, тут одразу ж питають, чи ти християнин (тут – чи православний християнин). Заперечну відповідь сприймають нормально.
Зі слів моїх співрозмовників таки дійсно бізнес ведеться «в білу». «В чорну» ще буває на рівні дуже дрібного, кустарного підприємництва, але база для нього постійно скорочується. Дуже ефективно ведеться контроль за витратами. Тобто «в чорну» можна заробляти невеликі гроші або просто їх накопичувати у матраці, оскільки щойно купиш, наприклад, дороге авто, одразу ж потрапиш у поле зору податкової, а податкова має централізовану базу даних, з якої видні всі надходження, внесені всі дані з декларацій. З мінусів теперішнього регулювання, що корупцію подолали, питання вирішити з жодним державним органом не можливо, але деякі безглузді або складні правила ще залишилися. Мої співрозмовники потерпають найбільше від узгоджень різних конструкцій на території їхніх підприємств з архітектурним управлінням. В цій сфері це головний біль приблизно, як в Україні.
Втім, хоч у Грузії й подолана низова корупція, практично всі, з ким я спілкуюся натякають на лобіювання преференцій для великого бізнесу та бізнесів, пов’язаних з політиками. Кажуть, що буває, коли когось викидають з бізнесу або заволодівають бізнесом у досить неджентльменський спосіб, з використанням державних структур. Люди називали невідомі мені прізвища та назви структур. Але знов-таки, це трапляється на дуже високому рівні, коли йдеться про статки в сотні мільйонів. Це нормально та й іншого не може бути на даному етапі розвитку країни.
Увечері в магазині, натрапив на людину з поглядами «такую страну развалілі». Це була продавчиня похилого віку, мабуть, вірменка або гречанка, з дрібної крамнички з водою, соками, печивом та різними іншими дрібницями – ми вже забуваємо про такі, а тут по кілька таких крамниць на кожному кварталі. Ідея така: страну развалілі, а що ділити православним. На моє зауваження, що навіть православну частину СРСР складали різні народи, і їхні культури й мови утискали не від любові до бога, вона одразу ж відповіла, мовляв, а на що ці мови, якщо всі православні. Отже, доволі типовий комплекс совка з нацменшини, який асимілювався до великої метрополії-союзу і вбачав в неї захист від республіки, від «мєсних». При чому вона сама визнає, як добре тут, у Грузії приборкали корупцію. Це дуже добре зробили, але влада погана і таку країну розвалили… Таких не виправиш.
В цілому, мої висновки стосовно економічної ситуації та розвитку підприємництва у Грузії готові, але я зачекаю до кінця моє подорожі, а потім вже їх викладу. Загальний рівень таки десь – Україна 2002-2003. Отже, якщо ви отримували ваш професійний досвід саме у ці роки в Україні, і в Україні тепер не можете знайти себе, то можете переїхати до Грузії, на ваш досвід тут буде попит, і ви матимете шанс на успіх та й ще й без української клептократії.
З готельних приколів. Вай-фай тут так і не працює. Але добре, що вдається «зловити» іншу мережу, щоправда не з моєї кімнати, а з лобі, але там достатньо комфортно. Налагодити вай-фай немає можливості, бо готельний айтішник поїхав на відпочинок до Італії.
Дорожній рух. За інтенсивністю дорожнього руху Тбілісі нагадує Харків, тобто ще можна їздити доволі швидко, але є місця з довгими тягнучками. Розміщення міста у долині між пагорбами не сприяє чистому повітрю, в низинах застоюються гази, дихати у години пік важко. Київ краще продувається. Парк авто значно бідніший, ніж не тільки у Києві, але й ніж у великих містах України. Але це не наша перевага, а наша вада. На «зебрах» тут не пропускають нікого і ніколи. Навіть при русі заднім ходом не пропускають. Вчора йшов собі, променад робив, попереду мене у двір заїхала жінка на «Санта-Фе», але, мабуть, помилилася проїздом і почала здавати назад. Я у той час проходив позаду її авто. Треба було бачити та чути як шалено вона сигналила! Нібито я сів у позу лотоса, оперся на її бампер та занурився у медитацію. Ціни на бензин такі ж, як в Україні. Тобто я всі ціни не перевіряв, я їх і не знаю, я пам’ятаю тільки ціну на 95-й покращений, який йде в різних мережах з різними назвами типу «екто», «преміум» тощо. От цей – однаково коштує. Тут дуже популярний газ, на нього перелаштовують навіть дорогі авто. Це теж схоже на наш рубіж нульових та дев’яностих.
Жодного разу тут не бачив вантажівку або автобус, який їхав би з чорним шлейфом вихлопів. Екологічний контроль, здається, працює. А я ще пам’ятаю вихідців з цих місць які ще й хвалилися: «Жму на газ, рву с места, за мной чорний шлейф»…
Водії, коли проминають церкву, хрестяться. Це нагадує західну Україну. Не пам’ятаю, скільки разів хрестяться на «заході», але тут – тричі, до того ж з шаленою швидкістю, я навіть, коли вперше побачив, не одразу второпав, що водій робить, настільки швидко літала його долонь. Також як на заході України, тут одразу ж питають, чи ти християнин (тут – чи православний християнин). Заперечну відповідь сприймають нормально.
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
no subject
Date: Wednesday, 4 July 2012 12:50 pm (UTC)і от це середньовічя вилазить після 70 років матеріалістичного виховання
наче 17 ст якесь
no subject
Date: Wednesday, 4 July 2012 12:58 pm (UTC)no subject
Date: Wednesday, 4 July 2012 01:02 pm (UTC)греки-серби-болгари - це балкани. тяжіння релігійних зіткнень з мусульманами та, частково, з католиками, до останніх років (хоча б різанину босняків-сербів-хорватів узяти взаємну)
але у нас що? дійсно, якийсь цивілізаційний вивих
no subject
Date: Wednesday, 4 July 2012 01:16 pm (UTC)no subject
Date: Wednesday, 4 July 2012 01:18 pm (UTC)