На додаток до попереднього запису
Thursday, 2 August 2012 10:36 am![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
kerbasiДалекого вже 2002 року, у серпні я провів два тижні в Коблево. Це така курортна зона у Миколаївській області, неподалік порту Южного (та Одеського припортового заводу). Совкова зона, рай для білорусів та придністровців. Власне за СРСР там і розміщувалися так звані «молдавські зони», тобто бази відпочинку молдавських (здебільшого з Бендер) підприємств. Дещо там було й з Миколаєва також, наприклад, спортивно оздоровчій табір кораблебудівного інституту з дурацькою мілітаризованою дисципліною, та пансіонат Чорноморського суднобудівного заводу, багатоповерхівка, проте з «удобствамі» на дворі. До 2002-го там вже встигли дещо приватизувати та нового побудувати, але загального характеру «раю білоруса та придністровця» нововведення не змінили, тому відтоді моєї ноги там не було. Але це - введення. Головне – далі.
Власне тоді ж почалася розкрутка торгівельної марки вина «Коблево». І маркетологи організували концерт проспонсорований виробником. Серед запрошених зірок був і Олег Скрипка зі своїм ВВ. «Воплі» приїхали, коли концерт вже розпочався на міні фені, швидко десантувалися, і невдовзі вийшли на сцену. Між сценою та першими рядами лавочок зазвичай на таких танцполах люди виходять танцювати. Але цього разу по периметру стояли охоронці і нікого не пускали, бо на перших рядах – власне на всіх рядах, бо були їх три чотири – сидів якийсь чиновник з ОДА та інші дрібні крутелики місцевого масштабу. Людям дозволялося танцювати вже за спинами бомонду, тобто на самому пляжі.
Не знаю, навіщо чиновникам був той ВВ, бо сиділи вони при повному офіціозному дрескоді з набурмосеними пиками, острівцем неймовірної нудьги посеред публіки південного пляжу.
Олег Скрипка вийшов на сцену і казав приблизно таке: «Так склалося, що ми на партсобранія не ходили і не ходимо. Люди прийшли сюди слухати музику і танцювати. Тому я вимагаю, щоб простір перед сценою був відкритий для танців. Інакше ми виступати перед партсобранієм не будемо». Я тоді вперше почув, як російське слово, совєтизм, вживають без перекладу (не партзбори) з характерною підкресленою вимовою, від чого це слово наповнюється зневаги до явища, яке воно називає. Втримавши паузу, Скрипка повторив, що перед патрсобранієм не виступатиме, і зрештою чиновники здалися, і охоронці допустили кількох хлопців та дівчат.
Протягом виступу Скрипка ще кілька разів відпускав кпини на зразок «ми продовжуємо наш виступ, а парт-со-бра-ні-є продалжаєтса». По закінченні виступу гурт миттєво застрибнув до мінівену, і поїхав.
Ось десять років тому, у розпад кучмізму, Скрипка міг бути собою. Хоча цілком ймовірно було, що південний бомонд, з притаманним йому почуттям гумору та світлими традиціями криміналу на такі кпини може організувати якісь «жарти» у відповідь. На шляху мінівену, наприклад. І не боявся ж…
Власне дисонанс тодішнього Скрипки та його теперішніх інтерв’ю з перлами «Янукович продовжує справу Ющенка, тільки кращий менеджер» підбурив мене на написання позавчорашнього посту.
Хоча… Якщо ретельніше переглянути свої спогади, то згадається , що протягом того виступу Скрипка кілька разів підкреслював, що присутність людей на його виступі – на шару. Власне й закінчив він висловом «шара кончілась». І так само він нагадав пару разів, що на День незалежності виступатиме на Майдані, і можна там його послухати-побачити – на шару. Ось ці зверхні ремарочки, мабуть, і є тим, що поєднує Скрипку тодішнього і Скрипку теперішнього.
Висновок: уважніше слід слухати публічних осіб. І не пробачати та не забувати їм нічого.
Власне тоді ж почалася розкрутка торгівельної марки вина «Коблево». І маркетологи організували концерт проспонсорований виробником. Серед запрошених зірок був і Олег Скрипка зі своїм ВВ. «Воплі» приїхали, коли концерт вже розпочався на міні фені, швидко десантувалися, і невдовзі вийшли на сцену. Між сценою та першими рядами лавочок зазвичай на таких танцполах люди виходять танцювати. Але цього разу по периметру стояли охоронці і нікого не пускали, бо на перших рядах – власне на всіх рядах, бо були їх три чотири – сидів якийсь чиновник з ОДА та інші дрібні крутелики місцевого масштабу. Людям дозволялося танцювати вже за спинами бомонду, тобто на самому пляжі.
Не знаю, навіщо чиновникам був той ВВ, бо сиділи вони при повному офіціозному дрескоді з набурмосеними пиками, острівцем неймовірної нудьги посеред публіки південного пляжу.
Олег Скрипка вийшов на сцену і казав приблизно таке: «Так склалося, що ми на партсобранія не ходили і не ходимо. Люди прийшли сюди слухати музику і танцювати. Тому я вимагаю, щоб простір перед сценою був відкритий для танців. Інакше ми виступати перед партсобранієм не будемо». Я тоді вперше почув, як російське слово, совєтизм, вживають без перекладу (не партзбори) з характерною підкресленою вимовою, від чого це слово наповнюється зневаги до явища, яке воно називає. Втримавши паузу, Скрипка повторив, що перед патрсобранієм не виступатиме, і зрештою чиновники здалися, і охоронці допустили кількох хлопців та дівчат.
Протягом виступу Скрипка ще кілька разів відпускав кпини на зразок «ми продовжуємо наш виступ, а парт-со-бра-ні-є продалжаєтса». По закінченні виступу гурт миттєво застрибнув до мінівену, і поїхав.
Ось десять років тому, у розпад кучмізму, Скрипка міг бути собою. Хоча цілком ймовірно було, що південний бомонд, з притаманним йому почуттям гумору та світлими традиціями криміналу на такі кпини може організувати якісь «жарти» у відповідь. На шляху мінівену, наприклад. І не боявся ж…
Власне дисонанс тодішнього Скрипки та його теперішніх інтерв’ю з перлами «Янукович продовжує справу Ющенка, тільки кращий менеджер» підбурив мене на написання позавчорашнього посту.
Хоча… Якщо ретельніше переглянути свої спогади, то згадається , що протягом того виступу Скрипка кілька разів підкреслював, що присутність людей на його виступі – на шару. Власне й закінчив він висловом «шара кончілась». І так само він нагадав пару разів, що на День незалежності виступатиме на Майдані, і можна там його послухати-побачити – на шару. Ось ці зверхні ремарочки, мабуть, і є тим, що поєднує Скрипку тодішнього і Скрипку теперішнього.
Висновок: уважніше слід слухати публічних осіб. І не пробачати та не забувати їм нічого.
