Про лідерство та інтелігентські комплекси - 5

[kerbasi]

Сьогодні про дуже розповсюджений інтелігентський стереотип часів молодості моїх батьків. Значно менше він торкнувся мого покоління (звісно, я суджу по людях, яких знаю - ніякої наукової соціології). Втім, на диво, натрапляю часто на відродження цього стереотипу в людей молодих.

Цей стереотип - я кращий, сумлінно працюватиму, і мене помітять і оцінять.

Те, що не помітять і не оцінять, навіть і пояснювати якось незручно, бо це ж аксиома, правило без винятків. І не помітять не тільки, тому що несправедливі і невдячні, а тому що надто багато різного інфо-шуму навколо і дуже багато різних завдань, а часто просто немає й форматів, де помічене накопичувати та аналізувати. В мене мало підлеглих, але я часто гадки не маю, як вони роблять різні справи. Навіть що вони роблять я не завжди знаю, бо звітність висвітлює кілька параметрів, а не шляхи та стадї їх досягнення, винахідливість, кмітливість. Тому дуже важливо про свої сильні сторони не мовчати і вміло їх пропагувати. Ключове слово - вміло.  Вміло - щоб це виглядало не як нахабне хизування, а як вдумливий і планований підхід до свого розвитку і своїх перспектив.

Взагалі, якщо підходити з загальнолюдських моральних позицій (прохання не прискіпуватися до цього звороту), то вада не у самій скромності, а в іншому. Скромність і розкриття своїх талантів, активне створення умов для свого успіху не протирічать один одному. Скромність переходить у ваду, коли непомітно перетворюється на пиху. "Я кращий, сумлінно працюю, мене помітять і оцінять", - поступово міняється на: "Помітили не мене, а того, хто не заслуговує, але я знаю, що я кращий". Поступово це переходить у те, що будь-хто, кого помітили, автоматично вважається скромником гіршим за себе. Пихатість в убозтві - це дуже типова риса багатьох інтелігентів, аскетів не від морального вибору, а від зведення нестатку у чесноту. І вони часто поводяться агресивно до талантів та лідерів, а натовп скромників, що кричать: "а ти хто такий! хто тобі дав право"! - це буває страшна стихія.

Ця вада особливо небезпечна ще й тим, що навіть непогані люди часто самі не помічають, як долають межу між скромністю і пихою в убозтві.

Мені цю ваду агресивно прищеплювали через російську так звану класичну літературу і через правила ввічливості у дещо дивній інтепретації: от пригощають всіх сливами на тарілці, ти не кидайся першим хапати, і, взагалі, бери не найкращу, бери підгнилу, а потім сиди і пишайся, що ти ввічливіший та сумлінніший за всіх присутніх. Мушу сказати, що на 100% не прищепилася, але звичка на автоматі поступатися своїми інтересами та деяка пасивність у просуванні своїх досягнень дається в знаки аж дотепер.

Comments

[istunoff.livejournal.com]

якщо ставлять тарілку з сливами, то треба хватати побільше і всі понадкушувать))

[kerbasi.livejournal.com]

Кістками стріляти в очі, а тарілку розбити (якщо металева - погнути), бажано о чиюсь голову.))

[istunoff.livejournal.com]

а ще поцупити скатертину зі столу і пошити з неї сорочку))

[odyn-owl.livejournal.com]

якщо не встигаєш надкушувати, то можна плюнути, щоб ніхто не їв їх

[candrika.livejournal.com]

Оце так синхронність, я якраз про щось дуже подібне (та ще й в контексті цього вашого тегу) останні кілька днів пишу пост (навіяний інцидентом в мумбайському аеропорту) - ніяк не вдається дописати, бо мало часу зараз в транспорті проводжу - більшість постів пишу десь в автобусі- метро. Викладу скоро.

[fresh-scratch.livejournal.com]

Скромняги-інтелігенти повиннні роззирнутися навколо, та побачити, як в сучасних суспільно-економічних умовах швидко множиться плем"я імітаторів бурхливої діяльності(С), які ведуть себе так, наче вже досягнули того рівня, на який ніяк не може "настраждати" інтелігент(та безсоромно збирають "вершки" на роботі та в особистому житті) .

[kerbasi.livejournal.com]

і знижують загальний рівень якості та продуктивності, а чосто й дискредитують все, у чому просуваються.

[nekrashevych.livejournal.com]

Із усіх п’яти заміток про інтелігентів, ця найбільше відповідає моїм спостереженням. Мені батько теж пробував привити чесноту скромності, але це не дуже вийшло в силу моїх ранніх успіхів в олімпіадах. Але нездатність (деяких) наших людей себе рекламувати і схильність пасивно чекати, поки тебе помітять характерна, особливо в порівнянні із стилем американців.

[kerbasi.livejournal.com]

З моїх спостережень в міжнародних компаніях європейці не менш дбають про себе, ніж американці. Та й колишні брати по соцтабору не забарилися. Мені особливо цікаві чехи, яким притаманні різні комплекси історично та політично ображених, але вони їх якось трансформують так, що вони проявляються у спілкуванні поза роботою за пивом, де чеських білий комірець - комплексант часто дратує не менше за російського рефлексуючого інтелігента, втім, в робочий час ці комплекси заважають чехам робити кар'єру. Чеських менеджерів з самого почтку було помітно більше серед вихідців з соцтабору в міжнародних фіррмах, а тепер вони вже у топах.

[nekrashevych.livejournal.com]

Так, я навів приклад американців просто тому, що я тут живу. Хоча якась, чисто стилістична різниця між американцями і європейцями може бути.

[odyn-owl.livejournal.com]

ваші пости про інтелігентів як екзекуція. таки влучає по живому

[kerbasi.livejournal.com]

Мені була екзекуція бути ними вирощеним та вихованим.

[kuba janiszewski (from livejournal.com)]

Просто для вонючего деревенского хохлобыдла и столь же вонючего генетического отброса, представляющего "политическую илитку" усраины, нет большего врага, чем 0,000001% населения, именуемого интеллигенцией.

[kerbasi.livejournal.com]

Той соціальний шар, який я описую не складав 0,000001% населення. Не знаю точно скільки, десь 20%, мабуть, не менше.

[lanthilda.livejournal.com]

Є таке (про себе). Хоч і виявила давно, і відстежую цілий час, і все-одно, біда, десь у думках чи словах вилізе. Найгірше - це симптоми названої Вами другої стадії - порівняння себе з іншими, і як наслідок образа. І друге найгірше - поступання своїми інтересами заради якоїсь жертвенної гордості. Мені це у першому класі закріпилось в одній ситуації так, що досі ехо йде. Однокласники щось не то розбили, не то ще щось начудили в класі, а я поблизу була, то вчителька подумала, що і я хуліганила. І нам трьом сказала щоденники на зауваження дати. Однокласники скандалили, а я вся така горда пішла і мовчки дала щоденник. І сльози на очі. А вчителька каже - от вона така молодець, вся така правильна, заради вас лапухів щоденник дала, то я їй зауваження не поставлю. І я ще більше загордилась, що, мол, я мовчки показала, яка я, а мене побачили і похвалили. Навіть не віриться, що такий дурний епізод стільки життя може псувати :)

[candrika.livejournal.com]

в мене якраз навпаки - де йдеться про вчителів і всякі інші псевдо-авторитети настільки революційно-наплювальське ставлення завжди було, що ці ситуації повністю випадали з описаного інтелігентського пасивного патерну - тут в мене здебільшого на автоматі була включена поза холодної війни і весь арсенал ненасильницького спротиву, тому позиція була холодно-агресивна, - жодних сліз, жалів, і всього такого.

не знаю, звідки в мене це, але не дурно настільною дитячою книжкою після переростання Пеппі була Легенда про Тіля Уленшпіґеля :)

а цей ось інтелігентський патерн лише в побутових ситуаціях спрацьовує - тобто така якась позиція, що інтелінент повинен бути "духовним", вищим за матеріальні і побутові справи... воно так, звичайно, не подавалося (і не формулювалося), але по суті це було щось схоже на ту літературу, про яку кербасі згадує, хоч я не пригадую, щоб та література на мене якось в такому ранньому віці впливала - не знаю, може в нас у Львові якісь свої ідеологеми з цього приводу були - ти не пригадуєш?

[kerbasi.livejournal.com]

Боюся, що інтелігентщина і в побуті не спрацьовує, якщо це не гомогенне середовище інтелігентів зі спільним розумінням етикету. Я в армії на початку залишався голодним через те, що був вище того, щоб хапати першим, а в проході пропустив кавказця з відром , а він почав кричати, що я його боюся і "нє мужік". Коли потрапляєш до середовища так званих "простих людей", на яких, до речі, інтелігенти часто молилися та апелювали до уявних та міфічних них, як віруючий до бога, то швидко розумієш, що треба не просто хапати з тарілки першим, а ще й потім пустою тарілкою найближчому по голові постукати, а в проходах слід не поступатися тим, хто несе важке відро з брудною водою, а відштовхнути та ще й відро на голову надягти.

[candrika.livejournal.com]

О, я спромоглася так інтелігентно написати, що мене зрозуміли з точністю до навпаки :)

"Спрацьовує" я мала на увазі в негативному сенсі - тобто не в сенсі "добре працює", а в сенсі "включаються і заваджає". Тобто мені йшлося про те, що в школі особливо в стосунку до вчителів цих інтелігентних комплексів в мене не було (бо то була сфера постійної ідеологічної війни, особливо коли вчителі почали лізти в моє "виховання" - після третього класу), були тільки щодо побутових речей - типу твого прикладу про не хапати слив, відмовлятися три рази, вибирати найгіршу, а потім сидіти з недоїдженою і дивитися заздрісно на тих некультурних, які вибрали непідгнилу. Але я не пригадую, щоб мене хтось вдома цьому вчив - це було б дуже не в дусі моїх батьків.

[kuba janiszewski (from livejournal.com)]

Из предоставленной Вами неполной картины единичного случая взаимодействия со стоящим ниже по эволюционной лестнице представителем низшей культуры и сословия можно сделать вывод, скорее, не о неправильности поведения высокоцивилизованного человека, а о Вашей неспособности найти в этой ситуации приличествующий Вашему сословию и культуре способ продемонстрировать свой статус.
Вот это, пожалуй, и является главной бедой того, что Вы называете "интеллигенцией", перед чем, на мой взгляд, обязательно нужно ставить приставку "сов".
Вина, однако, лежит не на ней, как на сословии, а на прилагавшей и прилагающей титанические усилия ранее советской, ныне — советскохохляцкой власти на прищеплении представителям этого сословия чувства вины и отчужденности.

[kerbasi.livejournal.com]

Можу погодитися, але з одним зауваженням. Розумієте, не було за совка і не є зараз чіткої межі "ми - вони" між інтелектуальним і владно-ідеологічним прошарком. Так, пропагандисти тиснули на людську свідомість, влада створювала умови для масового невротизму, але той самий інтелектуальний прошарок часто це сприймав, інкорпорував у ссистему цінностей та відтворював на дітях. Мені різну хрєнь намагалися прищепити далеко не тільки у школі (державна інституція), а й у родині, яка щиро вірила в ідеологію. І свідомий опір панівній ідеології, підозрюю, був скоріше винятком в родинах, ніж правилом. У кращому разі просто не було завзятості та послідовності у просуванні ідеології дітям, у гіршому - завзято тиснули саме на дітей, хоча самі могли ідеологію повністю не приймати, звісно, заради "майбутнього" саміх дітей.

[Ą (from livejournal.com)]

Также с Вами согласен с некоторыми оговорками: разумеется, границы нет. Но не стало ее не так давно, примерно после "велика обеды", годах в 50-х. Хотя отнять у совдепа последовательную и настойчивую в этом отношении работу с первых дней его вонючего основания нельзя ни в коем случае. Но годов до сер. 50х все-таки зарплата профессора и квалифицированного инженера превосходила зарплату вани от станка в разы, а то и на порядки. Плюс обязательный для "высшего коммандного научно-преподавательского состава" пакет льгот, вроде автомобиля с шофером, квартир в особых домах, с потолками в 4.50 м и отсутствием в соседях разнообразных рабоче-крестьянских рыл. А при соотношении з/п инженера и прола от станка как 120 к 300, да еще и совместном проживании в одной засраной хрущебе ни о какой "интеллигенции", разумеется, говорить не приходится, даже если ее представитель по какой-то немыслимой улыбке судьбы не имел обычной для всех потомственных интеллигентов, включая меня, "просадки" статуса предков в 30х годах.
Равно как и сейчас: те сдвижки, которые вроде бы начинались проявляться в сер. нулевых в плане расслоения по доходам и начала создания социальных страт в очередной раз оказались нивелированы.
А то, что Вы посчитали как "20%"...ну, это же, простите...какая же это "интеллигенция"? Это так...советские люди с лучшим в мире верхним образованием, цену которому окончательно сложили 90-е.

[lanthilda.livejournal.com]

в моєму випадку ідеологеми були не львівські :) оскільки я з маленької багато читала, то в дитинстві окрім Пеппі, полюбляла усякий геройський епос типу дітей-партизанів, Тімура ітд.

а по сабжу, мені тут і досі трохи тяжко із "простими" людьми попадати в побутові ситуації :) недавно прийшлось перебиватись у готелі "попроще", бо тут у столиці з вічними демонстраціями і політичними подіями вічно все занято. в той тиждень були вибори президента однієї з нео-євангелістичних церков (=60 тисяч їхніх "міністрів" з'їхалось), і мені повезло попасти в готель, ними набитий. оскільки готель був попроще, то і публіка відповідна. у випадку "міністрів", це "менеджери сільских приходів", які перескочили кілька соціальних щаблів, вдягнулись у модняцькі костюми з Краківського і лускаються від своєї значимості :) ефект в Бразилії ще критичніши, ніж у під-перемишлянщині :) коротше, я не могла втовпитись поснідати, бо мене ці джентельмени відпихали, займали мій стіл, як тільки я відходила взяти кави, тоді я не могла сісти в таксі, бо як тільки під'їжджала машина під готель, черга зразу перетворювалась на неандертальців і ламалась хто-як разом зі своїми "кейсами" і бібліями в кродилячих обгортках. капєц, словом. на другий день прийшлось адаптовувати свої інтелігентські замашки :) я, правда, впихалась усюди, чарівно усміхаючись і балакаючи про погоду, типу це найнормальніша поведінка на світі, але внутрішнього доводилось трохи тяжко психологічно :) майже як в армії у Кербасі :)))

зи. це я незвично багато пишу, бо вчора знов застряла у чарівній столиці і приперлась оце на 4 ранку в аеропорт... :)

[candrika.livejournal.com]

О, як я тебе розумію - провела якраз три тижні в середовищі в основному "простих" індусів, з якими раніше небагато стикалася - то хоч вони ніби і медитують, і всі ми з ними брати і сестри, але ломитися по їжу, або ще краще штовхати тебе повною тарілкою в плечі, зовсім цього не помічаючи - це класика :) і кого обходить, що з тарілки тобі дал по плечах розхляпується :)))

Мене моя "докторка" при від'їзді питає: ти в якій кімнаті жила? В одинадцятій, кажу. А вона: з ким? Ні з ким, кажу, сама. Ойойой, каже, наступного разу візьмеш dorm, жаль що я раніше не знала, я б тебе перевела. Я їй - так я ж зразу казала, що я в кімнаті з кондиціонером, а сама собі думаю: дякую тобі, Боже, бо я б в дормі не вижила, до наступного разу я хоч підготуюся морально :)...

Ну то це хоч з тітками, а як тобі з дядьками - я собі не уявляю. Тут мабуть дійсно, як ти кажеш, тільки на лінивій передачі виїдеш, бо як включити напористу, про яку я писала - то можна і біблією струс мозку заробити :).

[kerbasi.livejournal.com]

Здається, що шкільні вчителі найбільше розповсюджували саме цей стереотип. Напевно, й самі від нього страждали.
Дякую Вам за такий ілюстративний коментар!)

[fresh-scratch.livejournal.com]

Взагалі, знаходячись під впливом вашого допису про дуалізм як життєвий принцип та підхід до аналізування навколишніх явищ, дозволю собі дещо узагальнити "поточний стан питання". Я схиляюся до концепції штатівського психолога, скандально відомого психолога Тімоті Лірі, щодо його погляду на місце релігії в нашому житті- "Можна жити за чужими життєвими програмами, придуманими для керування вами, а можна створювати власний світогляд та жити власним розумом"...Так що ТУПЕ копіювання будь-яких образів, у тому числі лицарських та інтелігентних, в подальшому як би це сказати...."Чрєвато")))))

[kerbasi.livejournal.com]

Є одна популярна психологічна тестова класифікація типів особистості, так за нею я належу до того типу, який скоріш сам створить нову релігію, ніж приєднається до якоїсь. В приницпі, десь так і є.

[candrika.livejournal.com]

Ха-ха, оце в точку :)
В мене в ліцеї був однокласник Саша Жук (лантільда його знає), то він мені казав:
Марьяна, давай сдєлаєм сєкту, ти будєш прарочіца, а я буду тваім менеджерам :)))

[kuba janiszewski (from livejournal.com)]

selfhating jew

[larry-bc.livejournal.com]

Дякую.

[22he-travnya.livejournal.com]

Мені цю ваду агресивно прищеплювали через російську так звану класичну літературу і через правила ввічливості у дещо дивній інтепретації: от пригощають всіх сливами на тарілці, ти не кидайся першим хапати, і, взагалі, бери не найкращу, бери підгнилу, а потім сиди і пишайся, що ти ввічливіший та сумлінніший за всіх присутніх

Добре видно цивілізаціний розлам: Іван Франко для українських дітей створив зразок для наслідування у вигляді Лиса Микити з прямо протилежними рисами - саме це потрібно було для підсилення конкурентоспооможности етносу.

І ще згадую: прочитав колись книжку, що на картинці праворуч, і прозрів: там головні герої - переможці фіналів казок - убивці (іноді безглуздо(?) жорстокі до дітей зокрема), ошуканці/шахраї, ітн, а ті хто не проявляють нахабства і егоїзму навпаки стають героями казок з нещасливим кінцем.

А книжка - 1961го року.