Про лідерство та інтелігентські комплекси - 6

[kerbasi]

Сьогодні наступна тема з циклу про інтелігентів – інтелігент і гроші.

Інтелігент гроші не любить. Він їх навіть ненавидить. Гроші – це як лайно, вони є частиною життя, продуктом життєдіяльності, але брудне, бридке, огидне, порядні люди навіть не повинні вголос про лайно згадувати. Глибоко в середині душі інтелігент грошей може й бажати, від браку грошей страждати, грошовитим панам заздрити, але зовні інтелігент поводиться за приписами, тобто про гроші як про лайно, тобто тільки в суто натуралістичних контекстах, якщо ніяк їх ніяк не уникнути, і бажано - пошепки.

Якщо в інтелігента позичили гроші та не поспішають повертати, інтелігент буде нервувати, але ніколи не нагадає боржнику. А як же! Я ж не жебрак! І я ж не можу іншій людині натякнути, що вона непорядна! Це стосується не тільки грошей, а позичання будь чого. Хоча б інтелігентського фетишу – книг.

З попереднім дописом пов’язаний ще такий прояв: інтелігент ніколи не піде до керівництва просити підвищення зарплати чи премії. Крім того, що начальство само мусить помітити святого інтелігента, це ж просто ницість просити про гроші!

Пригадую, як про мене пошепки казали, коли я почав заробляти перекладами: «Він сам називає ціну»! Казали з сумішшю ненависті та заздрості.

Взагалі, інтелігент часто переходить на шепіт, коли змушений назвати суму. Помічали, як в людини різко падає тон, коли слід назвати ціну продажу? Якщо на таких натрапляєте, то в анамнезі на сто відсотків інтелігентське виховання!

Коли група інтелігентів вирішує йти у ресторан, то кожний мусить виявити неабияку активність у тому, щоб перехопити рахунок і сплатити за всіх. Оскільки інтелігент бідний і боїться, що раптом його ніхто не випередить, то інтелігент просто не ходить до ресторанів. Інтелігент уникає ходити у гості, бо обов’язково потрібно запросити у відповідь та забезпечити ще більш витончені та дефіцитні делікатеси. Легше піти у відлюдники.

Інтелігент ненавидить саму концепцію продажу. Якщо в нього збираються непотрібні речі, він скоріш перетворить квартиру на сарай, ніж щось продасть. На щастя, в інтелігентів часто траплялися бабусі, які пережили війну та мали досвід торгівлі заради виживання.

Пригадую, як у сьомому класі мені потрібна була спеціальна куртка для занять самбо – самбовка. Коштувала вона 8 рублів, я назбирав, але самбовки раптом з продажу зникли. З іншого боку, мій приятель-одноліток втратив цікавість до самбо. Я запропонував купити в нього самбовку. Питання було винесенo на засідання Верховної Родинної Ради родини мого приятеля. Верховна Родинна Рада прийняла рішення: самбовка синові не потрібна, але оскільки продавати ганебно, а віддавати за так річ у доброму стані незнайомому хлопчику з незнайомої родини якось незручно, то краще не продавати.

У шкільні роки влітку я мусив працювати, як жартували батьки, «на панщині», тобто у бабусі в саду. Я збирав фрукти, які ми з бабусею тягли на базар. Зазвичай, я встигав повернутися, назбирати ще два відра і доставити бабусі нову партію для збуту. Інколи ставав за прилавок за неї. Мене все дитинство переконували батьки, яка це почесна справа виконувати «Продовольчу програму» прийняту пленумом ЦК КПСС, яка передбачала ліберальне ставлення до приватних садів та городів. Ніколи не забуду, перекривлене обличчя мами, коли вона з початком реформ втратила роботу, а я запропонував їй попрацювати за бабусю: «Я?!! Торговать»?!! Я ніколи не бачив і не чув стільки гидливості на її обличчі і в її тоні.

При всьому тому інтелігент, звісно, не духом святим годується. І гроші може десь вимутити. Але роздвоєність свідомості і життєвої практики приводить до глибокого неврозу, навіть до глибокого розщеплення особистості, яке, мабуть, невиліковне. За що ненавиджу нашу бюджетну медицину, про яку всі давно знають, що вона далеко не безкоштовна, а по її працівниках явно видно, що живуть вони не на зарплату, так це за їхню поголовну нездатність назвати ціну за їхні послуги. Починається гра у цноту в публічному домі: «Ну, не знаю, немає тарифів, медицина безкоштовна, але… дають, скільки не шкода»…

І марно з ними сперечатися, що якщо безкоштовна, тоді без «але», а якщо з «але», тоді, будь ласка, назвіть ціну. Певний пласт нейронів в їхніх мозках атрофований. І це не просто через корумпованість. Це й через інтелігентщину. Інтелігентщина і корупція не є взаємно виключними поняттями. Значною мірою корупція в нашій країні існує тому, що в нас за совка були і зараз здебільшого лишаються саме інтелігенти на місті сучасної цивілізованої інтелектуальної верстви. Але це інша велика тема.

PS: Визначення прошарку, з якого взятий матеріал для цих дописів, у самому першому дописі. Прохання наукових визначень від мене не вимагати і за академіка Сахарова на мене не ображатися.

Comments

[fresh-scratch.livejournal.com]

На мою думку, найблискучіший на теперішній час допис у серії про інтелігентів. Тому, що роздвоєність(або поділ свідомості на більшу кількість особистостей) найяскравіше проявляється у сфері матеріального)))) А тонка, чуттєва натура інтелігента ніяк не може визнати, що багато наших досягнень в житті, включаючи кар"єрний ріст, саморозвиток та самореалізація як особистості в сучасному капіталістичному(або капіталізованому) суспільстві мають матеріальний, грошовий вимір. У радянському суспільстві це -"визнання від людей", "перехідний червоний прапор", "похвальний лист", "дошка пошани", і нарешті, знамените "Родина оказала доверіє". Напевно, єдине, що справді вміють радянські інтелігенти-це чекати. Чекати визнання, слави, або просто кращих часів.....Цікаво спостерігати за молодим поколінням(років так до 25), яке чомусь все одно має у своїх лавах дітей, які неначе виросли в епоху застою((((Втім, іхні спритніші колеги поголовно навчаються на юристів та банкірів, це також ризиковано, напевно

[kerbasi.livejournal.com]

Ви власне розшифрували мою тезу про те, що інтелігентщина сприяє корупції. Тільки підсумувати лишилося.
Капіталістична (для простоти так назвемо) система "блага - за гроші" значно простіша, а потому й надійніша, ніж альтернативна їй, назвемо моралістична система "блага - за пошану". Про брудні гроші завжди можна запитати: "А звідки"? Зі сфальшованою пошаною значно складніше, бо це поняття суб*єктивне, і оцінщики не відомо, хто, хто їх призначав, і об*єктивність критеріїв викликає питання. Тому совітська система шани-пошани супроводжувалася системою блату-знайомства. Запереченням грошового еквіваленту оцінки внеску і отримання благ, інтелігент відкриває двері абсолютно безмежній корупції. Хоча психологчіно інтелігентові, мабуть, комфортніше саме за корупції: в ній винні якісь злі сили, а він сам, така перлинка, ще своєї дошки пошани дочекається.

[slipa-ol.livejournal.com]

чудовий аналіз. інтелігенти це дивне породження совка )

[fresh-scratch.livejournal.com]

В будь-якому суспільстві є свої "вершки"-високоосвідчений, впливовий, заможний прошарок. Тільки за кордоном їх називають аристократами, а в нас цей прошарок штучно "вирощений" державою, та названий інтелігентами.

[plauntago.livejournal.com]

Нмд, це почалось ще з царських часів, коли влада активно била по рукам всіх "суспільних активістів", за винятком тих, хто реалізовував плани і настанови влади. Тобто розумна освічена людини це або влада (чиновник такого-то рангу), або інтелігент-вольнодумець, який цій владі вставляє палиці в колеса. Ну а в радянський час система просто набула своєї логічної завершеності.

[slipa-ol.livejournal.com]

сам, до речі, в деякій мірі страждав такими комплексами в процесі зародження ) але вони показали свою нежиттєздатність на практиці )

[kerbasi.livejournal.com]

Я майже всіма стереотипами інтелігенції перехворів, крім цього - грошового. Від нього самі ж інтелігентні батьки відівчили, бо хтось мусив же ж для них по фрукти на дерева лазити та заробляти їм на додаток до їхніх сторубльових зарплат.

[jim-markoffkin.livejournal.com]

Мені здається, ви в якомусь своєму хворобливому світі. Ви ставитесь до інтелігентів, як більшовики ставилися до меншовиків, чи адепти пані Юлі до противсіхів - "оні мне "ответят за всьо!!!!!
Вже шостий допис ви понуро, але уперто намагаєтесь наділити інтелігенцію огидними якостями. Це дуже схоже на якусь особисту помсту за власні невдачі.
ЗИ Про гроші. Радянська держава ненавиділа інтелігентів. Тому платила їм, здається, ще менше, ніж Мусоліні інтернованим педерастам. Але саме бажання і вміння працювати, хучь репетитором з математики два рази на тиждень за руппіісят, хучь в котельній за 90 рублів на місяц, і відрізняє інтелігента від бидла, яке вміє тільки скиглити і жалітись на життя. Інтелігент з двома вишамиі і чотирма мовами працював електріком в парку культури і відпочинку... і посміхався. І не жалів грошей. Скільки прикладів, коли радянській науковець, чи опальний радянській письменник на несподіваний гонорар влаштовували вечірку для всіх, від алканів до професорів. І саме це викликало заздрість і огиду у "населення". На сам перед у пабєдівшєго пролєтаріата. Ту огиду, яку я, вибачте, бачу в ваших дописах.

[kerbasi.livejournal.com]

Ви маєте рацію стосовно моїх особистих рахунків з інтелігенцією. Так, я ненавиджу тих, хто влаштовує вечірку для всіх, від алканів до професорів при тому, що син ходить з 5 по 8-й клас в одному светрі, який вже під кінець зовсім сскашлатився і довжиною не сягав навіть пупка. Гонорар на оргіастичне задоволення - це ок, а решті членів родини - триндить про не в грошах щастя. Знаємо, бачили...
А стосовно позитивних прикладів, так вони будуть. Коли писатиму підсумковий під цією серією. Так, були особистості серед натовпу дешевих позерів та вбогих комплексантів. Якби не вони, то я б не вижив.

[nikitanik.livejournal.com]

*Ви ставитесь до інтелігентів, як більшовики ставилися до меншовиків, чи адепти пані Юлі до противсіхів - "оні мне "ответят за всьо!!!!!*

Поправочка: як більшовики ставились саме до інтелігентів ("інтелігенція гавно" (Ленін)- "інтелігентська срань" (Автор). А з противсіхами - в точку. Кажуть, серед них теж багато інтелігентів))))))))

[odyn-owl.livejournal.com]

ну хоч якийсь є комплекс, яким вражений не надто сильно.

[kerbasi.livejournal.com]

Мене також від цього доля уберегла.

[witch-leticia.livejournal.com]

З рештою інтелігентських комплексів я могла б сперечатись, але це - блискуче! :)

[raw-stick.livejournal.com]

У випадку лікарів, гадаю, не інтелігентщина, а банальне побоювання попастися на хабарі, явно назвавши суму. Тому про "таксу" зазвичай довідуються через посередників. Деякі навіть уникають брати гроші безпосередньо в руки: пацієнт має засунути їх в кишеню халата, коли "облагодарений" відвернеться.

Втім, це стосується не всіх, є й такі, котрі ясно й чітко про все говорять. Припускаю, це ті, котрим вистачає совісті не вимагати грошей з тих, хто не може їх дати, а тому вони не бояться, що їх хтось "закладе".

[kerbasi.livejournal.com]

Лікарі, звісно, не монолітна верства. Я з одними спілкуюся вже кілька років. Здавалося б, могли б вже бути зі мною прямолінійнішими, але все одно якісь ритуальні танці навколо грошового питання.

[candrika.livejournal.com]

Гггг, твої пости під цим тегом при першому прочитанні викликають прямо панічну емоційну реакцію: про мене??? Не про мене???? хух, не про мене... АААААА, нє, таки про мене!!! :) добре що досить швидко аналітичний підхід бере верх і після комплексного діагнозу задіює прагматичні (на щастя не повністю інтелігентським походженням атрофовані) схеми виходу за межі даності.

Власне ця грошова тема - дійсно поле неоране спостережень.

Ще більше ніж торгувати інтелігент (?) ненавидять торгуватися, і в той час як всі нормальні радянські люде пролетарського походження для шопінгу в Індії вибирають традиційні дрібні магазинчики, я з великим полегшенням і задоволенням прийняла моли, тобто торгові центри, і не зважаючи на свою дещо лівацьку орієнтацію, в цьому випадку подякувала глобалізації. Втім, страх перед цим східним ритуалом торгування може пояснюватися теж банальною нездатністю визначити якість предмета та його реальну ціну.

Дріб'язкова економість, особливо чомусь в стосунку до транспорту - оці постійні калькуляції маршрутів, і як би так його оптимізувати, щоб "заодно" і купу всього встигнути, але головне якнайменше заплатити, навіть якщо доведеться волочити за собою важкі торби з продуктами, і всяке таке. Мені досі доводиться свідомо "виключати" оцей процес фінансової (ну і іншої) оптимізації своїх транспортних комбінацій, причому чим менший масштаб, тим мені особисто складніше уникнути. Я лише останні рік-два перестала економити 20-50 доларів (ну чи 50-150 - це залешить від масштабу) на авіабілетах, і почала доплачувати за відліт/прибуття в зручний час/ зручний аеропорт там де це важливо. (Це якщо є варіанти, звичайно, бо до Львова літати взагалі майже нема варіантів). Ну і загалом дріб'язкова економість при купівлі дешевих речей чи послуг - єдине що мене часто рятує - патологічна нездатність запам'ятовувати цифри, тому, на щастя, часто я просто не знаю, добра це ціна чи погана, і купую як є, замість витрачати час на пошуки найдешевшого варіанта. Цікаво, що це не від скупості, бо коли я купую дорогі речі, в тому числі подарунки, нема цього економного глюка взагалі.

Статегії боротьби з цим ділом в мене є дві - перша, це переводити суму на свій робочий час - коли бачиш, скільки твого робочого часу "економиться" - стає дуже просто прийняти рішення, чи виправдана така "економія". Друга стратегія - уявляти собі: а як би в такому випадку повівся той-то. Ну тут треба мати кілька здорових прикладів для наслідування, чи хоч би один. В мене є кілька, і я ними часом користуюся.

Найцікавіше в цьому всьому те, що люди, які дійсно пройшли велику скруту, на таку економість хворіють набагато менше, ніж ті, хто не проходив. В моїх батьків, на приклад, набагато здоровше було ставлення до економності, ніж в мене - вони і на бульбі з капустою свого часу жили, і підробляли ночами машиністської діяльності (в сенсі друкувати наукові робити, чи що там, тим хто не вмів, не хотів, чи друкарської машинки не мав), а в мене в принципі не було такого досвіду (я тоді ще надто мала була, щоб розуміти, ну і мене "оберігали" теж), аж вже пізніше, цілком недавно, перспектива якась з'явилася і розуміння того, що гроші є для того щоб їх в обіг пускати, а не для того щоб під ліжком складати.

Правда, в нас не було отої жлобності в стосунку до власних дітей, яку ти описуєш, навпаки, коли мені треба було щось, тато завжди без винятку давав більше ніж ту суму, яку я називала (на всяк випадок це в нього називалося), або казав, щоб я сама собі взяла скільки мені треба, інша справа, що в мене звідкись таке було відчуття, що поки мої черевики чи чоботи до безнадійних дір не зносилися, мені було чомусь незручно просити на нові.

[kuba janiszewski (from livejournal.com)]

Можно долго приводить примеры и уточнения, в каких случаях, для каких сумм верно утвреждение и т.п., но в общем правило формулируется следующим образом: белый европеец не торгуется — у него нет на это времени. Он слишкмо много зарабатывает в секунду, чтобы тратить время на копеечную выгоду. Это общая ЭСС белого человека.
В свою очередь, азиат торгуется всегда и везде, т.к. это ЭСС всевозможных унтерменшей.
По крайней мере, я все чаще сталкиваюсь с фактами, свидетельствующими о том, что постепенно гордые потомки свободолюбивых укров начинают понимать свое место в мире и четко ассоциируют себя с азиатской формой социума и укладом жизни. Сюда же можно еще отнести лозунги вида "начни с себя, подмети у себя в подъезде", чрезвычайно популярные в укровской блогосреде. В целом, это радует. :)

[kerbasi.livejournal.com]

Я не люблю, так би мовити, східний базар. Всі ці торги - це для людей, яким абсолютно нема чого робити, крім витягти товар на базар та теревеніти в очікуванні випадкового покупця, з яким також слід побазікати, бо ж якісь нові плітки принесе. Це нічого спільного не має з бізнесом. Я можу торгуватися там, де кожний усвідомлює припустиму маржу та якісь додаткові бенефіти, якими може поступитися заради утримання ціни, або які може вимагати у разі поступки у ціні. Це, в принципі, як я розумію, те ж саме, що нас співрозмовник, пан Янішевскі має на увазі.

Для себе, щоб не витрачати час, я вивів правила з різними рівнями "матеріальності": скажімо, я не поїду до іншого супермаркету через економію на тижнекому кошику закупівель до 100 грн. Значно більше можна заощадити, якщо не витрачати на різні не дуже потрібні речі. Можна пропустити черговий візит до кав*ярні через "хочеться чогось такого тільки не знаю, кого", і замінити його на щось інше, не менш приємне. А ще - вчасно скасовувати непотрібні підписки на пресу, ТБ, розсилки тощо, якщо вони перестають цікавити.

Мої батьки до мене ставилися не "жлобувато", просто були окремі періоди, які прийшлися власне на мої середні шкільні роки, коли в них дійно не було, чого мені дати при всьому бажанні. Мене не брак грошей дратував, а небажання приймати якісь рішення. Інші люди їхнього кола роботи міняли, перекваліфіковувалися, до інших міст переїжджали, а в нас все впиралося в обалденну перевагу, що можна з роботи до дому на обід бігати встигати.
От так і було два табора інженерів-інтелігентів: один якось намагався щось змінити, хоча й не завжди вдало, а другий - постійно був з принципами і думами про велике, що мусило виправдовувати, чому вони й далі мусили стирчати в своєму гадюшнику. Не знаю, що за коло було в шановного френда Маркоффкіна, але в мене перших було разів в п*ять миенше за других.

[kuba janiszewski (from livejournal.com)]

«Я?!! Торговать»?!! Я ніколи не бачив і не чув стільки гидливості на її обличчі і в її тоні.

Здоровая реация здорового образованного человека, более-менее четко (с поправкой на титанические усилия совецкой, позднее совецкохахляцкой власти по "замыливанию" действительной картины мира). Одобряю чрезвычайно!
Вообще, Вы меня извините, но создается впечатление, что Вы то ли издеваетесь над своими читателями, то ли проверяете паству на верность ;)
Все эти вещи должны бы быть давным-давно осмысленны и сданы в архив. "Университет? Никакого огорода!", "Политех? Луком чурбаны пускай торгуют", "Высшее образование? Я не для того учился!" от зубов отлетать. И вот когда это будет выдаваться на автомате, сразу же последует очередной очевидный вывод.
А если вдруг у одаренных потомков свободолюбивых укров не хватит сил сделать этот вывод самостоятельно, то можно прибегнуть к одному из основных животных инстинктов — подражательству: что сделала "советская аристократия", наиболее образованный слой, евреи?

[kerbasi.livejournal.com]

Реакція була б здоровою, якби свою дитину на базар не гнали. Ви що, читаєте через слово?

З рештою - згодний. Так, який до дупи город (копирсання в кранах, трубах, свердління стінок і т.д.), якщо вам даний інтелект! Це й стало моїм кредо, тільки спочатку довелося добряче поборотися зі спротивом середовища.

А осмислення на рівні суспільства, а не на рівні окремих індивідів ще довго не буде. Це зараз ЖЖ тихий, а років кілька тому, коли я десь в дискусіях вкидав щось, в принципі, самоочевидне для цивілізованої людини, починалися запеклі віртуальні бійки. Повинно народитися настільки багато урбанізованої молоді, що для них просто фізично не вистачить городів та дірок в стінах. До цього йде, демографія йде саме у тому напрямку.

[je-suis-la-vie.livejournal.com]

Вітаю. Давно в ЖЖ не був, я здебільшого останнім часом в Google+.
Моя улюблена тема, від якої чомусь вказівні пальці сіпаються... :)))

[kerbasi.livejournal.com]

Привіт! Дійсно, давно тебе не було. Не зникай!

[nikitanik.livejournal.com]

«Я?!! Торговать»?!!
А я запам"ятав з дитинства таке: моя мама в аналогічній ситуації, коли їй запропонували продати забиту свиню - погодилась, тільки покликала на допомогу сестру, і вони стали продати ту свиню не де-небудь, а на Бесарабці (бо там було заброньоване і вже оплачене місце). А я прийшов подивитися на цей процес. Мама рекламувала свій товар так: "Купуйте! Дивіться, яка свиня! Соломою смалили!" - на що якийсь покупець єхидно запитав: "І де ж ви її смалили? на балконі, чи шо?")))))))

[docent030.livejournal.com]

Практично так. Але здається, що такі вади більше властиві рос.мовній інтелигенції.
До речі моя мати торгує на раз-два. Правда демпінгує занадто, можливо тому "спільний бізнес" не пішов

[kerbasi.livejournal.com]

Так, я ж з російськомовної.

ілюстрація

[mazhorka-klusha.livejournal.com]

Я все чекаю, поки ви дійдете до ставлення до планування сім'ї. Ось де трешачок! Але без нього портрет буде неповним.
А щодо дітей, то у мене зранку чудовий епізодєц трапився, одразу згадала вас!
Малий до 1 вересня ще продовжує ходити в садочок, "випуск" з якого вже відбувся, і за кожну дитину на цей "випуск" було виплачено чистих 1075 гривень (не враховуючи фрукти на компотик, букет гербер і костюм на "утрєннік"), з них лише у межах 350 грн. - на розваги і подарунки самій дитині, решта - "подяка" персоналу садочка. І тепер теж: "За червень сплатіть 35 у фонд групи і 35 - у фонд всього садочка." Хто не платить, має заборгованість - починаються дзвінки з батьківського комітету, нагадування від виховательок. Тиск дуже відчутний. "Це ж ваші діти тут знаходяться... Вихователі з ними займаються більше, ніж ви самі..."
От несу 70 гривень за червень. Зранку на вулиці стоять виховательки, багато дітей, кілька батьків і завідуюча. Я виймаю гроші і простягаю виховательці. Вона обертається так, щоб затулити мене від завідуючої, притискаючи ліктя до свого черева, простягає до мене лише кисть і похапцем бере гроші.
Що це було?!

Re: ілюстрація

[kerbasi.livejournal.com]

Дійду і до сімейнщ-сексуальних питань.

В бюджетній сфері складні відносини. Завідуюча з одного боку може вимагати з виховательок вирішувати різні питання, які потребують грошей, але на них нічого не виділяється, з іншого - вібірково боротися зі "зловживаннями".

і ще пропоную пункт

[mazhorka-klusha.livejournal.com]

Розглянути любов до песиків-котиків і гасло "Чем больше узнаю людей, тем больше нравятся собаки".

Не можу не повідомити!

[nikitanik.livejournal.com]

і перепрошую наперед!
От абсолютно випадково (через фофудью, яку зазвичай не дивлюся) перейшов на один одіозний журнал - так там написано чорним по білому:

guttnik
"Наша цель - построение тоталитарного полицейского государства."
Чем больше общаюсь с интеллигентами, тем больше завидую Пол Поту ...

http://guttnik.livejournal.com/

Однодумець, еге ж?!))))))))))))

Re: Не можу не повідомити!

[kerbasi.livejournal.com]

По відношенню до інтелігенції я з Бердяєвим однодумець. За винятком його несприйняття атеїзму.
А з Гутником ми, мабуть, оба ще й комарів не любимо. Може, ще й більше подібностей знайдеться.