Pro nihilo

Біс його знає, як це мені вдавалося жити не в тих потоках, що основна маса населенян. І Мопасана читав у першому класі, пояснюючи сусідським дітям, що буде після слів: "Он раздєл єйо, всю дрожащую...", і багатотомне зібрання "1001 ночі" (здається, 8 томів) було в сільській бібліотеці, і Апулеєві "Метаморфози" були. Та й українські радянські письменники 60-х років писали вже непогано, а відчуваючи згасання статевої функції, полюбляли вставляти в тест "перса мов дині-дубівки", "пружне лоно" та куценькі еротичні сцени в соломі. І журнал "Здоров'є" давав повно цікавої інформації. Що вже казати про бойовий досвід товаришів, яким вони щедро ділилися. Хоч воно відкладалося в голові якимись непоєднуваними пластами: кохання - окремо, статеве дрючення - окремо. Що, врешті, в дорослішому віці спричиняло значні життєві труднощі.
Одно слово, потрібна для освіти і правильної орієнтації інформація була, треба було тільки вміти її здобувати. Скажу, що у 74-му році я перечитав майже вього Фройда, недоступного в СССР. А в медбібліотеці видавали вільно. У план громадської діяльності нашої академічної групи на 1974-75 рр. ми внесли пункт "Прочитати й обговорити книгу "Статеві розлади". Була така, українською, з барвистими прикладами, автора, на жаль не пам'ятаю. А ще були журнали "Perspektywy" та "Eulenspigel", де вміщали знімки гарних голих тіток... Та й у кінах дещо показували.