Я узнаю тебя, красавица Одесса!

[kerbasi]

Їздив до Одеси. Зимно, мокро, але без туристів Одеса стає Одесою, в чому й весь сенс відвідувати її восени та взимку. Одеса для роботи це зовсім не та Одеса, що належить туристам. Одеса справжня і жива, Одеса без попсового одеського міфу та штучного гумору, псевдоблатних псевдо-одеських пісень. Ні, все це має підґрунтя, я не заперечую, але гіпертрофовано та викривлено маскультом настільки, що втрачено головне – дух південного портового міста.

З маскультури не відчуєш того, що відчуєш з повітря: як написав колись мій шановний френд daf_andrew Балкани починаються в Одесі. Я можу його, одесита трошки виправити: я завжди вважав, що Балкани починаються десь у Миколаєві. Мені завжди, ще з дитинства, проведеного на коротких хвилях з навушниками на голові, Пірей, Варна, Констанца, де я не мав шансів побувати за СРСР, були ближчими за Київ, Львів, Харків, Донецьк, в яких я міг бувати.

Одеса ніколи не вважалася нами регіональною столицею. Вона була рівною у тріаді: Одеса – Миколаїв – Херсон, саме у такому порядку, а не за географічним розташуванням. Була ще й інша тріада – Москва – Ленінград – Київ – тріада, потрібна для кар’єри, але не для південної душі. Одеса – найбільше місто з нашої трійки, але головне не у кількості населення, натягнутого з сіл через ПТУ або через примусову урбанізацію передмість. Головне у тому, що Одеса довше за своїх братів-сестер зберігала свій балканський дух. Якщо у 80-ті роки у Миколаєві відчути особливий дух міста дано було тільки обраним, в Одесі його вдихнути, хоча здебільшого без розуміння, міг навіть заїзжий московський сноб або товстошкірий та товстогаманцевий шахтар Донбасу, нафтовик Сибіру, захисник Заполяр’я у відпустці.

Я в Одесі не був більше десяти років. Так склалося, що для завдань на цій роботі Одеса не є пріоритетом, до того ж ми маємо там дуже сильну партнерську фірму, через що й самостійно втручатися майже немає причин.

Перше враження: ну коли, коли, коли вже я пройду Грецькою площею, а не черговим будмайданчиком? Здається, будівельні паркани, котловани, будматеріали там такі ж вічні як руїни Ольвії та Херсонесу.

Для мене Одеса таки дійсно є містом спогадів. В дитинстві тут в мене просто розривався шаблон від того, що тут можна було купити морозиво у шоколаді. Щоправда, несмачне, фруктове, смак якого ніяк не пасував до шоколадної глазурі, але хоча б таке. У Миколаєві славетне «Ескімо» інколи з’являлося тільки по святах та й то далеко не завжди. А ще в Одесі можна було так просто зайти до кафетерію і з’їсти смажене курча. У Миколаєві таке щастя зникло ще в моє раннє дитинство і повернулося тільки вже у добу горбачовських кооперативів. А ще в Одесі можна було стояти у черзі за апельсинами (ага, там продавалися апельсини!) перед молодою парою, яка розмовляла грецькою мовою. Англо-, франкомовні моряки вешталися собі просто містом. Коли ми з батьком милувалися видом на порт, батько по кольору труб визначав державну приналежність суден. Це не Миколаївські порти, куди іноземці заходили тільки за великої необхідності, бо їх ніколи не випускали далі території порту.

В Одесі особливо часто я бував по справах у 90-ті роки. Добре пам’ятаю передвиборну кампанію Гурвіца, плакати на обдертих фасадах та проіржавілих стовпах. Потім – популістська ініціатива – безкоштовний проїзд в міському транспорті, яка обернулася жартами штибу «двадцятий трамвай по двадцятих числах». Окремі картинки з пам’яті: круїзне судно відходить у рейс, його проводжають юнаки та дівчата. У море уходять їхні кохані та друзі. Не відпочивати, працювати. Не знаю чи краще це збирання грецьких томатів, іспанських будівництв, ремонтів московських квартир, але для наших людей це ближче і зрозуміліше.

Рівно двадцять років тому я стояв на східцях оперного театру в очікуванні людини, яка дуже сильно запізнювалася. Мобільних ще не було. Поруч нервово ходив туди-сюди немолодий чоловік. Раптом він підійшов до мене:

- Я вибачаюся, скажіть, ви часом не Боря з Канади?

Виявилося, що він чекав на племінника, якого вивезли до Канади, коли він, Боря, ще пішки під стіл ходив. Ось мала відбутися зустріч, але Боря запізнювався. Мені стало смішно, бо ніколи не міг подумати, що мене, бідно вдягненого юнака хтось міг прийняти за Борю з Канади. Через деякий час я вже знав всю історію цього клану. Боря таки прийшов, тому мені далі довелося нудьгувати наодинці.

Я не збирався полишати колишню територію Новоросії. Я тільки хотів переїхати туди, де є більше роботи для мене, і більше готовності за цю роботу платити. Так все прийшло до тго, що я почав шукати роботу в Одесі, а знайшла мене робота у Києві. Позавчора, гуляючи Дерибасівською я не міг не згадувати про це. Чому доля розпорядилася саме так, що забрала мене з моєї батьківщини, до якої я належу духом, хоча часто буває, що щиро її ненавиджу? Мабуть, тому, що «Початок Балкан» це в сучасному світі просто ілюзія. Колись сидів я на конференціях з причорноморського співробітництва, власне у ті ж 90-ті. Йшлося про співпрацю між містами та територіальними одиницями від російського Єйську до грецького Пірею, хоча останній це географічно вже не Чорне море, але хтось з ініціаторів цієї програми в Євросоюзі таки відчував, де починаються та де кінчаються Балкани, власне це були окреслені межі давньогрецької колонізації. Але згодом цей проект зник у сяйві експансії та закриття на залізний засов нових кордонів Унії. Великі Балкани, розрізані кордонами, як інші проекти історичних територій співпраці, як, наприклад, в рамках колишньої Речі Посполітої (Польща, Білорусь, Литва, Україна).

Де ж в цих всіх роздумах Україна запитає патріотичний читач? Відповім. У 90-ті дорога з Миколаєва до Одеси переходила у вулицю Степана Бандери. Тепер вона називається інакше, але з ентузіазмом перебудови, десоветизацією Одеси, колись виникала й вона. Може, ще повернеться. Та й зараз подивіться на мапу Одеси, скільки там українських назв вулиць. От з Києва їдеш по Михайла Грушеського, наприклад І ці назви це не лицемірство надто гнучких хитрих одеситів. Це нормальна південна психологія. Ми дуже багато різних культур, країн, народів вважаємо собі близькими, своїми. Так склалося історично, бо цей край відносно новозаселений. Новозаселений і відкритий великому світові через портову інфраструктуру. Це вплинуло на місцеву ментальність. Так, довго Пірей був ближчим за Київ, але Київ ніхто не відкидав. Ми можемо будувати державу націю і з Києвом і Львовом. Якщо є, що будувати і з ким. Вулиця Бандери зникла разом із протилежним ходом маятника русо-імперськості і совітського реваншизму, але він затягує лише частину номенклатури та наближених. Далеко не всіх. Отже, піде й у зворотному напрямку, якщо у Києві вже на той раз буде, з ким будувати.

От з чим, мабуть, завжди доведеться миритися галицьким патріотам, так з тим, що вулиця Єврейська ніколи не стане Жидівською, а засновниками міст Півдня вважатимуться все ж таки Потьомкін та Єкатерина, а не археологічні персонажі істориків-українофілів.

Одеський колега побачив в мене україномовний ай-под і зауважив:

- О! Українською мовою!

- Звісно, - відповів я. – Я ж нацюк, петлюровець-бандерівець та свідомий самостійник.

- І я теж, - відповів він. – І нас тут таких чимало. Це ганьба, що всі ці підрахуї-костусеви-маркови повилазили, але якщо неупереджено дивитися, то й українських патріотів тут більшає. А серед молоді і українську мову можна вже часто почути.

Звісно, Південь вже не той, Одеса вже не та. Йдуть невпинні соціальні та демографічні зміни, меншає старого люду – носіів старої культури, більшає новоприбулих зі своїм баченням майбутнього нової батьківщини. Але щось таки проростає, як трава крізь асфальт.

На Дерибасівській поруч з кав’ярнею «Тревеллер’з Коффі» стоїть сивочолий кремезний вусань. До нього підходить доволі молода, не більше, як під п’ятдесят, охайно вдягнена жебрачка. Вона просить в нього кілька гривень.

- Нема грошей. Нє-ту! - чітко вимовляючи слова по складах відповідає вусань. Йому, мабуть, вже набридла увага до нього жебраків, який на зимній, безлюдній вулиці менше не стало, натомість туристів та перехожих поменшало аж до майже повного зникнення.

- Так работать надо, ра-бо-тать! – в тон йому декламує жебрачка.

Чи це не прекрасно?

Comments

[sparrow-hawk.livejournal.com]

ніколи не розумів якихось особливих восторгів Одесою. місто і місто, як на мене. невиправдано дороге і пафосне, часто-густо. не так, як Київ, звісно, але..

"- Так работать надо, ра-бо-тать! – в тон йому декламує жебрачка"

а от за таке можна і саєчку виписати нахабному жебракові... "одеський гумор", так його... ще одна річ, якої ніколи не любив

[kerbasi.livejournal.com]

Ідеальних місць нема. Т.з. гумор часто буває переходить за межу хамства, але в кожній спільноті знайдуться такі явища, які стороннім вважатимуться хамськими. Одеський гумор базується на тому, що всі учасники до нього схильні, мають хист і бажання відповісти не кулаком, а словом. Він вийшов з великих дворів, де всі знали життя один одного, тому гумор базувався на грі з реальними фактами. Тепер життя більшості інше, тому такий спосіб гумору є реліктом, часто неадекватним. З іншого боку, я серед такого виріс, тому мені таке більш звичне, ніж киівська більш толерантна культура. Львівська, скажемо так, вулична культура дуже подібна до одеської, не знаю, чому її не розкрутили, як бренд.

[sparrow-hawk.livejournal.com]

та я все розумію.. але якось душа не лежить :0)

ну чому ж... у Львові дуже його розкручують, мені здається... ціла туристична індустрія спрямована на відтворення вуличної культури старого Львова, все те батярство і т.д.

хоча там свої нюанси, мені галичанське якось більше подобається. ну то особисте :0)

[ollko.livejournal.com]

смачно написано. дві речі плюсую: одеса найкраща восени. тоді пафосу і туристів найменше. а друге - це місто (попри всі потуги костусєвих-маркових та інших кретинів) ну ні як в мене не асоціюється з українофобією. це таки специфічне місто-губка. усе вбирає. всім комфортно. але те, що там не виправдано дорого - також факт.

[daf-andrew.livejournal.com]

що саме в Одесі невиправдано дорого?

[ollko.livejournal.com]

ресторани і кафешки. інколи дорожче ніж в києві.

[daf-andrew.livejournal.com]

мм, ресторани і кафешки знаходять баланс між попитом і пропозицією. вони існують і розвиваються ще з 90х років тільки тому, що в Одесу приїжджають люди, які готові платити більше, ніж місцеві.
хочете дешевше - не ходіть в гламурні заклади.

[ollko.livejournal.com]

не про дешевше чи дорожче мова. про співвідношення ціна/якість. мене задовільняє такий варіант у нас тільки у львові. як і в празі, кракові, талліні. а одеська пропозиція інша - як в києві чи москві. схематично десь так.

[daf-andrew.livejournal.com]

так, бо обслуговування нікудишнє.
це тільки від культури самих людей залежить, Одесу дуже трансформував совок, і ще треба кілька десятирічь, щоб це змінилось.
про Краків до речі смішно, я тільки там 4 місяці провів, там теж дуже дорого, і є куди кращі міста в Польщі по ціні/якості.
я думаю, вам не треба робити загальні висновки з цін, бо вони більше віддзеркалюють попит/пропозицію в даний момент, ніж культурні або суспільні тенденції.

[ollko.livejournal.com]

можливо й так. але дивіться - львів користується попитом, але все'дно ціни залишаються адекватними. тут навіть йдеться не стільки про попит/пропозицію як про різноманіття. от в ризі - купа гламурних, але й купа студентських кнайп. те ж у львові - є дорогі, є середнього класу, є кав'ярні. найкраще такий поділ в польщі. в одесі з цим важче. чесно, я знаю тільки одне місце де можна нормально поїсти за адекватні ціни - в афіні (тільки не фаст-фуд, а ресторанчик). в києві взагалі - або дороге страшно, або фаст-фуд, або паби.

[daf-andrew.livejournal.com]

та повно в Одесі місць, де можна бюджетно поїсти. так само, достатньо андерграундних барів, типу Шкафа, Вихода, Юли та Трумана, де тусується молодь.

[ollko.livejournal.com]

дякую за наводку)) треба якось поновити свою колекцію одеських закладів.

[easternwestern.livejournal.com]

>>А серед молоді і українську мову можна вже часто почути.
Тикніть пальцем чи що. В Одесі як і раніше чую: "А ви откуда к нам приехали?".
Українську чув від дівчини, що зазивала в майстерню львівського шоколаду. Вона звичайно фейкова львів’янка, на відміну від мене, тобто можна впевнено рахувати, що я почув українську від місцевої, але ж це найймовірніше виключно робоче.

Місцеві студенти розповідали, як викладач на початку року запитує чи не зручніше буде вести лекції російською, а вони розуміюче кивають. І викладач веде лекції російською, порушуючи правила універу та закон, 100% з відома керівництва університету.

Враження від Одеси, що місто русифікованіше ніж Харків та Дніпропетровськ. Хоча вулиці так, слава Гурвіцу, чи не єдине місто на південному сході, що позбулось совкових топонімів.

>>От з чим, мабуть, завжди доведеться миритися галицьким патріотам, так з тим, що вулиця Єврейська ніколи не стане Жидівською
А у вас трапиться розрив шаблону від того, що у самому центрі Львова теж є єврейська вулиця? Саме єврейська, а не жидівська.
Чи вам просто треба було втерти носа галицьким патріотам?:)

[kerbasi.livejournal.com]

Українська мова - між собою, в певних контекстах, як всюди на сході.

Було багато галасу, який Ви можливо пропустили, стосовно того, чи можна назвати жидівкою англійську звіздульку єврейського походження з Буковини. От тим патріотам, яким дуже залежало саме на жидівці й адресовані мої слова.

[easternwestern.livejournal.com]

>>Українська мова - між собою, в певних контекстах, як всюди на сході.
Між собою і в страшному секреті від гостей, що відкривають свого рота вкраїнською?

>>Було багато галасу, який Ви можливо пропустили, стосовно того, чи можна назвати жидівкою англійську звіздульку єврейського походження з Буковини. От тим патріотам, яким дуже залежало саме на жидівці й адресовані мої слова.
Той патріот, що назвав Куніс жидівкою, а потім завіряв, що жидівка то чудове вкраїнське слово, родом з Сумщини. До чого тут галичани?
Ні, я звичайно підозрюю, що знайшлися якісь галичани, що поділяють точку зору сумчанина, проте у інших регіонах такі мабуть теж знайшлися. Чому претензії у вас з’явились виключно до галичан?

[kerbasi.livejournal.com]

Де виникла ця партія, і де її найбільш підтримують? Де депутати від неї в радах?
Підтримують, значить, погоджуються.

[easternwestern.livejournal.com]

Ви йдете шляхом якогось збоченого підвиду колективної відповідальності.

От завтра якийсь депутат від Партії Регіонів виявиться бандитом і грабіжником. І що? Я тепер маю право говорити про вас та жителів вашого регіону як про бандитів і грабіжників на тій підставі, що у вашому регіоні більшість населення підтримала Партію Регіонів?
По-моєму очевидно, що не кожен житель Миколаєва підтримує Партію Регіонів. Як і не кожен житель Миколаєва, що таки підтримує Партію Регіонів, підписується під кожним словом й ділом усіх представників ПР.

Я от патріот з Галичини. Голосував не за Свободу, хоча це немає значення. Якимсь дивним чином у вас винним у скандалі з жидівкою виходжу я, а автор тих слів - ні, бо він бачте з Сумщини, а Сумщина за слова патріотів не відповідає.

Ну і головне: якщо галицькі патріоти не можуть змиритись з єврейською вулицею у Одесі, чому вони миряться з нею у Львові?

[kerbasi.livejournal.com]

Ви надто багато вимагаєте. Цей блог - аматорська публіцистика. Так, донецькі - бандити, миколаївські - наркомани, одеські - торгаші і т.д. А ми не такі, тому ми пишемо і читаємо блоги. Коректність знадобиться тоді, коли потрібно буде щось робити у громадській площині.
А блог просто не можливо будемчитати, якщо він буде весь у дисклеймерах.

Патріот я також вживаю дещо іронічно. Хто мене регулярно читає, той розуміє. І про галичину та специфічні ваші стереотипи в мене писалося і вашими коментувалося.

У мене ж партнери з всієї краіни, я бачу, в кого куди дах їде. І їде не в одному напрямку, повірте мені.

[daf-andrew.livejournal.com]

головне, що на єврейські вулиці - управління МВД та СБУ

[ak-possum.livejournal.com]

Місцеві студенти розповідали, як викладач на початку року запитує чи не зручніше буде вести лекції російською, а вони розуміюче кивають. І викладач веде лекції російською, порушуючи правила універу та закон, 100% з відома керівництва університету.
Молодцы... Но как долго им удастся продержаться?

[krupskij.livejournal.com]

Найс.

[istunoff.livejournal.com]

цікаво було б таке про Херсон почути))

[kerbasi.livejournal.com]

Там також років 10-12 не був. І приводів їхати поки немає. Але якщо що - напишу.

[istunoff.livejournal.com]

в 80-ті роки спеціально із Херсона їздили попить пива в Миколаїв))

[kerbasi.livejournal.com]

Та й з Одеси їздили. Мені в армійському шпиталі лікар один казав, дізнавшись, що я з Миколаїва, що вони з лекцій в одеському медині бігали і до Миколаєва по пиво. А я пива не пив. Для мене воно все смерділо. Я привчився вже коли миколаівський пивзавод став СанІнтербрю.

[daf-andrew.livejournal.com]

пост ок.
але ти неправий.
Одеса стає Одесою зараз саме тоді, коли до неї приїжджають туристи. не росіяни. іноземці зі східної та західної Європи. коли на 3 місяці в Одесі панує Європа, бо вся ця непафосна молодь, з якою я можу тусити в Європі, приїжджає на південь в Україну :)

[kerbasi.livejournal.com]

Ну так, я не в курсі тієі частини життя. Але тобі - вірю!)

[groben.livejournal.com]

Кілька разів бував у Одесі цього вересня. Коли через booking.com підшукував собі зручні та комфортні апартаменти поближче до об'єкту (формат "готелю в центрі" не влаштовував), то звернув увагу на велику кількість відгуків від іноземців, переважно - з Європи. І так - по всіх апартаментах та невеликих готелях пансіонного типу. Цим фактом був здивований.

[kerbasi.livejournal.com]

Цікаво! Хоча не дивно: в Одесі менше совітсько-українсько-російськоі екзотики, ніж в інших містах. А західний турист, попри розхожу протилежну думку, шукає не екзотики, а звичного та зрозумілого. Приблизно, як наші жлоби у Єгипті в новорічну ніч хочуть новорічного привітання призедента Єгипту російською мовою, олів'є, артемівського шампанського, а якщо й якийсь кускус чи хуммус, то обов'язково з хлібом. Західний турист це зазвичай той самий жлоб за рівнем розвитку інтелекту, тільки охайний і покарань за прояви невихованості боїться.

[a-podsnejnik.livejournal.com]

Чудові спогади :)

[kerbasi.livejournal.com]

Дякую!