Стаття про Україну на серйозному ресурсі
Thursday, 6 February 2014 11:42 am![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
kerbasihttp://knowledge.wharton.upenn.edu/article/ukraines-revolution-dignity-people-business/
Стаття на ресурсі Уортонівської бізнес-школи при Університеті Пенсильванії. Це дуже престижна бізнес-школа, а також точка кристалізації інтелекту зі сфер прикладних бізнес-дисциплін. Стаття називається "Украінська революція гідності для людей і для бізнесу". Написана стаття двома молодими порядними галицькими панночками, звідси й присмак шоколадного сиропу від прочитаного, але адресна аудиторія більш нічого від світу й не очікує.
З позитивного, що на такому ресурсі взагалі дозволили написати статтю з настільки страшними фразами, що в уортонівського професора може зіпсутися враження від ранкової кави або стейку кордон-бльо на вечерю: "на порозі громадянської війни", "пацієнти, буває, помирають, тому що родичі не зкинулися на хабар" і т.д. На жаль, сучасний бізнес-світ, від відділу збуту корпорації до академічних кіл, складається з типажів, чия психіка застрягла на тому рівні розвитку, який описується в психології принципом задоволення. Тому в сучасному західному бізнесі в тебе вибір: або розмазувати шоколадний сироп, або йти геть. Отже, добре, що вислухали, тобто визнали, що у світі є ще одна країна, проблеми якої зайшли надто далеко, щоб бути вирішеними написанням позитивненького бізнес-плану і замовленням гарненьких, веселеньких логотипів та інших складових корпоративного стилю. І те, що це саме Уортонівська бізнес-школа визнала, це також плюс: ще один сигнал, який не можливо не помітити тим, хто приймає рішення, які впливають на міжнародну політику у сфері економіки та бізнесу, що в Україні таки справи кепські і не слід ними легковажити.
З мінусів - кричущий ляп про те, що українці платять чималенькі податки, натомість гарантованих державою сервісів не отримують. Номінально податки в нас дуже малі по мірках США. І на приватних осіб, і на корпорації. Принаймні, авторка зі Львівської бізнес-школи мусила б це знати. Зрозуміло, що в короткій статті не поясниш аномальностей української податкової системи, які просто за межою здорового глузду та добрих намірів, але не слід писати таких речей, які легко спростовуються вже на рівні вікіпедійних статей або профілей країн на ресурсах штибу Світового банку. Західному читачеві стаття й без цього наносить важку психологічну травму, що аж їм доведеться психологам багатотисячні чеки виписувати, а тут ще якщо якесь аспірантішко з Росії тицьне носом, що факти не підтверджуються, то більше ніколи нічого правдивого про Україну цей ресурс не розмістить.
В статті правильно вказані витоки теперішньої ситуації, а саме безмежна влада олігархів, яка звужує поле для середнього бізнесу і середнього класу. Слушно, хоча й зашкаленням наївності, зауважено, що майдан зараз демонструє зразки громадських ініціатив саме знизу, при чому вони успішно реалізуються. Сильним перебільшенням є шукати у цьому шляхи порятунку країни. Вибачте, пхале краудфандінгом загальнодержавні завдання не вирішуються.
Також вірно, що запобігти зміцненню диктатури та вийти з цих всіх негараздів можна тільки через просвітницьку роботу саме в активних середніх верствах. Але як же це робити, якщо всі канали комунікації в руках попсивиків-затєйників, а сам по собі підприємець або ховрашок здебільшого істота нарцисічна і також застрягла десь на принципі задоволення, тому сама, без копняка або зваблення цукеркою рухати звивиною не стане? А такий типаж може влаштувати тільки революцію паничів проти панів, яка не змінить сутності відносин держави та суспільства. Що ми й бачили після 2004-го. Зараз паничів теж більш, ніж достатньо, але сподіваюся, ще не всі учасники своє слово промовили...
Хай там як, добре, що ця стаття написана і оприлюднена саме там, де оприлюднена.
PS: ті, хто хоче зі мною сперечатися емвеефівською статистикою, зверніть увагу на те, що general government revenues це не тільки податки.
Ось звідси ближче до теми:
http://www.heritage.org/index/ranking
Більший сукупний відсоток кажете? А не хочете конкретніше, не сукупно, а ближче до вашого гаманця - платити ПДФО 39,6%? От саме цією цифрою і буде спростований фактаж обговорюваної статті.
Ukraine
The top individual income tax rate is 17 percent, and the corporate tax rate was cut to 19 percent effective January 2013. Other taxes include a value-added tax (VAT) and a property tax. The overall tax burden equals 38 percent of gross domestic income. Public expenditures amount to 46 percent of GDP. Public debt is below 40 percent of gross domestic output. Government finances have been affected by the eurozone slowdown, pushing up deficits.
USA
The top individual income tax rate has risen to 39.6 percent, and the top corporate tax rate remains at 35 percent. Other taxes include a capital gains tax and excise taxes. The payroll tax holiday expired at the beginning of 2013. The overall tax burden amounts to 25.1 percent of gross domestic income. General government expenditures are slightly over 40 percent of GDP. Total public debt equals over 100 percent of the size of the economy.
І хто казав, що Україну слід порівнювати саме з США? По рівню соціальних очікувань українців, чому б не зі Швецією:
The top individual income tax rate is 57 percent, and the top corporate tax rate has been cut to 22 percent. Other taxes include a value-added tax (VAT) and a capital gains tax. The overall tax burden is 44.5 percent of GDP. Public expenditures make up about half of GDP, and public debt is below 40 percent of GDP. The government is attempting to expand investment in infrastructure and research while reining in welfare spending.
Або з Німеччиною:
The top individual income tax rate has risen to 47.5 percent, and the top corporate tax rate remains at 15.8 percent. Other taxes include a value-added tax (VAT) and a capital gains tax. Tax revenue is equal to 37 percent of GDP. Public spending has stabilized at 45 percent of the domestic economy, and public debt has remained steady at around 80 percent of GDP.
PPS: для тих, хто читає надто емоційно і до першого слова, що не сподобалося, підкреслюю: моя загальна оцінка статті - позитивна! Я тільки вказав на слабке місце з точки зору контрпропаганди.
Стаття на ресурсі Уортонівської бізнес-школи при Університеті Пенсильванії. Це дуже престижна бізнес-школа, а також точка кристалізації інтелекту зі сфер прикладних бізнес-дисциплін. Стаття називається "Украінська революція гідності для людей і для бізнесу". Написана стаття двома молодими порядними галицькими панночками, звідси й присмак шоколадного сиропу від прочитаного, але адресна аудиторія більш нічого від світу й не очікує.
З позитивного, що на такому ресурсі взагалі дозволили написати статтю з настільки страшними фразами, що в уортонівського професора може зіпсутися враження від ранкової кави або стейку кордон-бльо на вечерю: "на порозі громадянської війни", "пацієнти, буває, помирають, тому що родичі не зкинулися на хабар" і т.д. На жаль, сучасний бізнес-світ, від відділу збуту корпорації до академічних кіл, складається з типажів, чия психіка застрягла на тому рівні розвитку, який описується в психології принципом задоволення. Тому в сучасному західному бізнесі в тебе вибір: або розмазувати шоколадний сироп, або йти геть. Отже, добре, що вислухали, тобто визнали, що у світі є ще одна країна, проблеми якої зайшли надто далеко, щоб бути вирішеними написанням позитивненького бізнес-плану і замовленням гарненьких, веселеньких логотипів та інших складових корпоративного стилю. І те, що це саме Уортонівська бізнес-школа визнала, це також плюс: ще один сигнал, який не можливо не помітити тим, хто приймає рішення, які впливають на міжнародну політику у сфері економіки та бізнесу, що в Україні таки справи кепські і не слід ними легковажити.
З мінусів - кричущий ляп про те, що українці платять чималенькі податки, натомість гарантованих державою сервісів не отримують. Номінально податки в нас дуже малі по мірках США. І на приватних осіб, і на корпорації. Принаймні, авторка зі Львівської бізнес-школи мусила б це знати. Зрозуміло, що в короткій статті не поясниш аномальностей української податкової системи, які просто за межою здорового глузду та добрих намірів, але не слід писати таких речей, які легко спростовуються вже на рівні вікіпедійних статей або профілей країн на ресурсах штибу Світового банку. Західному читачеві стаття й без цього наносить важку психологічну травму, що аж їм доведеться психологам багатотисячні чеки виписувати, а тут ще якщо якесь аспірантішко з Росії тицьне носом, що факти не підтверджуються, то більше ніколи нічого правдивого про Україну цей ресурс не розмістить.
В статті правильно вказані витоки теперішньої ситуації, а саме безмежна влада олігархів, яка звужує поле для середнього бізнесу і середнього класу. Слушно, хоча й зашкаленням наївності, зауважено, що майдан зараз демонструє зразки громадських ініціатив саме знизу, при чому вони успішно реалізуються. Сильним перебільшенням є шукати у цьому шляхи порятунку країни. Вибачте, пхале краудфандінгом загальнодержавні завдання не вирішуються.
Також вірно, що запобігти зміцненню диктатури та вийти з цих всіх негараздів можна тільки через просвітницьку роботу саме в активних середніх верствах. Але як же це робити, якщо всі канали комунікації в руках попсивиків-затєйників, а сам по собі підприємець або ховрашок здебільшого істота нарцисічна і також застрягла десь на принципі задоволення, тому сама, без копняка або зваблення цукеркою рухати звивиною не стане? А такий типаж може влаштувати тільки революцію паничів проти панів, яка не змінить сутності відносин держави та суспільства. Що ми й бачили після 2004-го. Зараз паничів теж більш, ніж достатньо, але сподіваюся, ще не всі учасники своє слово промовили...
Хай там як, добре, що ця стаття написана і оприлюднена саме там, де оприлюднена.
PS: ті, хто хоче зі мною сперечатися емвеефівською статистикою, зверніть увагу на те, що general government revenues це не тільки податки.
Ось звідси ближче до теми:
http://www.heritage.org/index/ranking
Більший сукупний відсоток кажете? А не хочете конкретніше, не сукупно, а ближче до вашого гаманця - платити ПДФО 39,6%? От саме цією цифрою і буде спростований фактаж обговорюваної статті.
Ukraine
The top individual income tax rate is 17 percent, and the corporate tax rate was cut to 19 percent effective January 2013. Other taxes include a value-added tax (VAT) and a property tax. The overall tax burden equals 38 percent of gross domestic income. Public expenditures amount to 46 percent of GDP. Public debt is below 40 percent of gross domestic output. Government finances have been affected by the eurozone slowdown, pushing up deficits.
USA
The top individual income tax rate has risen to 39.6 percent, and the top corporate tax rate remains at 35 percent. Other taxes include a capital gains tax and excise taxes. The payroll tax holiday expired at the beginning of 2013. The overall tax burden amounts to 25.1 percent of gross domestic income. General government expenditures are slightly over 40 percent of GDP. Total public debt equals over 100 percent of the size of the economy.
І хто казав, що Україну слід порівнювати саме з США? По рівню соціальних очікувань українців, чому б не зі Швецією:
The top individual income tax rate is 57 percent, and the top corporate tax rate has been cut to 22 percent. Other taxes include a value-added tax (VAT) and a capital gains tax. The overall tax burden is 44.5 percent of GDP. Public expenditures make up about half of GDP, and public debt is below 40 percent of GDP. The government is attempting to expand investment in infrastructure and research while reining in welfare spending.
Або з Німеччиною:
The top individual income tax rate has risen to 47.5 percent, and the top corporate tax rate remains at 15.8 percent. Other taxes include a value-added tax (VAT) and a capital gains tax. Tax revenue is equal to 37 percent of GDP. Public spending has stabilized at 45 percent of the domestic economy, and public debt has remained steady at around 80 percent of GDP.
PPS: для тих, хто читає надто емоційно і до першого слова, що не сподобалося, підкреслюю: моя загальна оцінка статті - позитивна! Я тільки вказав на слабке місце з точки зору контрпропаганди.
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
no subject
Date: Friday, 7 February 2014 06:36 am (UTC)І питання податків, воно ж онтологічне, стосується засад життя: маєш високі соціальні очікування - плати великі податки, хочеш малих податків - тоді веди своє життя як бізнес, в якому ти самсобі гендир, акціонер та Голова зборів акціонерів. В Україні в кого не тицьни: ідеал Швеція, економічні погляди - варіант соціалізму, очікування патерналістичні - і що, податки знижувати при цьому?
no subject
Date: Friday, 7 February 2014 08:35 am (UTC)взагалі у нас не розуміють суть більшості податкових система за кордонами неньки. податки там платить кінцевий бенефіціарій, а бізнес це річ в собі. наприклад, в Новій Зеландії ви можете взагалі забути про податки, поки не заплатите акціонеру дивіденд. звичайно, якщо попадаємо, то це буде не тітка з податкової з питаннями "яке це має відношення до господарської діяльності?", це буде прокурор що розповідає про яхти суду присяжних у вигляді бібліотекарок, менеджерів середньої ланки і фермерів. а вони заздрісні і нещадні.
чи наприклад США. ви говорите про податки там, але забудете що в США немає ПДВ і найпопулярніше податкове порушення там... завищення прибутку. чому? бо погане те llc що не мріє стати inc, а кінцева мета корпорації це розміщення своїх акцій на відомій біржі.
ця імені арбузова та королевської фекалія про низькі податки в Україні, давно мене дратує. треба розуміти, що Україна це держава-плюшкін. вона підбирає все найгірше що є в податкових системах і об'єднує їх в найгірших комбінаціях. є країни з ПДВ, є країни податком на продажі. але об'єднати ПДВ з фіксуванням нормативу прибутковості від обертів це геніально. є сплата податку податковим агентом і є самостійне декларування, але одночасне вилучення податків до сплати заробітної платні і кампанії самостійного декларування це дещо.
патерналістичні очікування це офігєнно, але соціалізм ми вже побудували. рівень рівності доходів на рівні Швеції і це дійсно так. просто Швеція 300 років будувалась на 100 років соціалізму (який судячи з продажу компаній китайцям скінчився), а Україна 400 років займається регулярною самодеструкцією. тому пиріг ділиться значно менший.
і він вже ніколи не виросте.
no subject
Date: Friday, 7 February 2014 01:48 pm (UTC)В них там так сформульовано, що імпліцитно йдеться про ПДФО, а це 15%. Дуже мало країн, де настільки він низький. В Украіні високі порівняно з іншими країнами payroll taxes, але їх все одно платять тільки з білої зарплати, тобто питання знімається. В Україні постійно маніпулюють базою начислення податків і зловживають вимогами передплати податків, але це вже зовсім інша історія, яку варто було б пояснити західній діловій публіці одним реченням, але на жаль автори цього не зробили, тобто в Україні податкове законодавство - це типове окозамулювання, коли фасад начебто цивілізований і навіть прогресивний, але за фасадом - ад та черті.
Йшлося передовсім про правильну діагностику проблеми в ма штабах статті, яка призначена розкривати очі. Так, як воно подано, цій цілі не слугує.
А українські податки та в цілому державний фіскальний сектор - то проблема, що потребує хірургічного втручання, причому не на нано-рівні. Вили та секира, десь так))