Підсумок жж-марафону

[kerbasi]

Перша фаза протестів вже минула. Тому можна підбити підсумки власного жж-марафону. Йдеться тільки про мій блог. Про політику ще багато буде написано.

1. За 11 місяців минулого року, до початку подій, я писав в середньому шість з половиною постів на місяць, це в рази менше, ніж в попередні роки. Таке блогерство, як цей блог, для мене себе вже давно вичерпало, і я підтримував присутність лише для того, щоб дотягти до виборів 2015, коли, як я вважав, мої думки можуть для когось бути корисними. Революція оживила мій блог, а з іншого боку наблизила момент прийняття рішень: тепер президентських виборів не так довго чекати.

2. За революційний період  я оцінив роль Твіттера, як важливого інформаційного джерела з місця подій майже у реальному часі. Раніше я його недооцінював. Відкрита спільнота там ще не склалася: спілкуються переважно свої, знайомі у реалі, чужих панічно бояться та радять один одному чужим не відповідати, але, сподіваюся, це минеться, коли стане спокійніше.

3. Я відпрацював навички роботи з потоком протиречивої та непідтвердженої інформації. Я це й раніше вмів, але завдяки революційному періоду з'явилася практична нагода.

4. Я ще раз переконався у тому, що українська політика не є для мене цікавою темою. Я маю усталені погляди. Захищати їх не маю ніякого бажання: я до них прийшов власним життєвим шляхом, для мене вони не потребують ніяких пруфлінків або статистики.  Дехто мав можливість це відчути: посилаю нах я тепер частіше і майже без огляду на давність інтернет-стосунків і знайомство у реалі.

5. Попередній пункт, може здаватися, що перетворює блог на не-місце-для-дискусій. Ні, просто задає певні вхідні умови для дискусій:
а) наявність спільної світоглядної бази, щоб диспут не був марним;
б) наявність певної підготовки в сторін, щоб не витрачати час не введення базових понять, які слід брати в підручниках або хоча б у Вікіпедії самостійно.

6. Я навчився не сперечатися про морально-етичні норми. Якщо я кажу, що в нас різниця в розумінні, що є добре, що є зле, значить це кінець дискусії.

7. Я нарешті навчився банити без вагань.

8. Пункт 1 не означає, що я піду з інтернету або припиню вести цей блог. Все мусить отримати шанс знайти свою форму. Та форма, що була до кінця листопада, енорговитратна і далі зберегатися не може.

9. Хоча й зробив-таки кілька помилок, але навчився не поширювати провокаційну інформацію на хвилі емоцій.

10. Переконався, що інтернет - колективний розум. Якщо ним користуватися, можна отримати багато користі. Це особливо було видно у перші тижні протестів у грудні, коли дуже швидко обговорюване в інтернеті впроваджувалося на Майдані. Потім це дещо притлумив натовп інфантилів з їхніми планктонівськими ініціативами, але то була не більше, ніж спроба ворога заглушити колективний розум. На жаль, короткочасно успішна спроба, але, судячи з того, як хом'яко-ховрахи згодом принишкли, щось таки розуміти почали. Є шанс, що принаймні цей контингент наступного разу не поведеться. Хоча ні - на розводку темою Юльки повелися ще більше...

11. В черговий раз переконався, що найшкідливіші люди під час обговорень складних питань у гострий політичний період, це ті, хто кричить: "не критикуй! Почни з себе! Сам зроби"! Це такі собі "тьотушкі", яких прирівнюють до тітушек, тільки у віртуалі. Стать і вік не мають значення. Нах і бан без дискусій - це такий же самий необхідний засіб, як розстріл панікерів та саботажників на війні.

12. Ще одна шкідлива категорія, лише трохи менш шкідлива, ніж попередня - можна замість бану пояснити, що дискусія не має сенсу і спробувати ретируватися - це гуманісти "аніженашідєті", "тамєстьхарошієлюді", "какможнатакабабшять" та подібного штибу.

13. Слід визнати: ми зараз так багато пишемо в інтернет, тому що економіка фактично впала, а наші власні ресурси ще не спорожнілі, і тому, що ми всі захоплені хвилею поточних подій і менше думаємо про майбутнє. Цей період невдовзі закінчиться, і нам буде не до соцмереж. Тому цей період слід використати на благо, а не на бесплідні суперечки.