Релігійне питання

1. Релігія є моєю особистою справою. На питання стосовно релігії я не відповідаю. І не ставлю таких питань іншим.

2. Мій світогляд є язичницьким з точки зору «авраамічних релігій» (юдаїзм, християнство, іслам).

3/ Я маю достатньо глибоку релігієзнавчу підготовку, з вичиткою засадничих текстів, зі знайомством зі «святими» мовами, тому дискутувати зі мною можна тільки маючи підготовку подібного рівня. У абсолютній більшості суперечок з самозваними «місіонерами» мені вдавалося швидко і легко довести, що «місіонер» не знає азів своєї власної релігії, а ще береться проповідувати мені. «Більшість» у даному випадку занадто сильне слово. Випадок, коли «проповідник» витримав іспит, насправді аж один за десяток років. І навіть демонстрація знань насправді нічого не дала: я все одне залишаюся при своєму світогляді, тому що він відповідає моєму життєвому і містичному досвіду. Отже, якщо не хочете посваритися, то краще не чіпайте.

Економічні, політичні погляди

 
Економіка

1. Я є безкомпромісним прихильником вільного ринку. Мене життя ніколи не милувало, та й зараз я зовсім не почуваюся в економічній безпеці. На відміну від більшості україномовних критиків вільного ринку я живу не за рахунок родичів на заробітках у країнах того самого вільного ринку, не за рахунок бюджету і не за рахунок батьківського городу у селі, тому ринок для мене на всі «сто-піцот» відсотків вільний, а відсутність роботи дорівнює в абсолютно літеральному сенсі відсутності харчів. Якщо я стану лівим, машина часу назад історію нашого роду не відмотає, город у селі у моїх предків не з'явиться, як і бабуся в Канаді чи бодай у Польщі. І кабанчика ніхто не повезе до міста, щоб мене в потрібний інститут зарахували, а потім квартиру як молодому спеціалісту видали. Отже, я не маю причин бути лівим.
2. Не все з переваг вільного ринку працює в Україні виключно через проблему «ыліти». «Ыліту» - на смітник! Дивись нижче.

Політика українська

1. В Україні не існує жодної партії, яка бодай на 1% мені б була симпатичною. Крапка.
2. Причина - «ыліта». «Ыліту» - на смітник! Дивись нижче.

Політика міжнародна

1. Я беззаперечно завжди і всюди підтримую США, бо це країна концентрації сучасної високої культури. Щоб там не триндів Задорнов, а по кількості театрів, концертних зал, вистав та експозицій США вже давно дають фору Європі, а різним країнам-невдахам на кшталт РФ та України і поготів. З усіх своїх екзотичних хобі я легко знаходжу літературу, видану в США (хоча часто написану європейськими авторами) і однодумців на американських форумах. Їм є час на абстракції, бо вони продукти купують в супермаркетах, а не вирощують у вихідні та відпустки.
2. І де б вже давно була та Україна, якби за нас не «підписувалися» США?
3. Американофобія, юдофобія, русофілія, як варіанти «возведення нужди у чесноту», що витікає з комплексу меншовартості йдуть від «ыліти». «Ыліту» - на смітник! Дивись нижче.

Суспільний устрій
 
1. Я цілком і повністю за ліберальний суспільний устрій з представницькою формою правління.
2. Як вульгарний фрейдист, я все зводжу до одного. Ліві і консерватори просто не здатні знайти собі партнера інакше як випадково або через родичів та близьке коло, тому їм потрібно, щоб їм спочатку жінку/чоловіка видали по картці, а потім утримували поруч під страхом розстрілу чи побиття камінням. А всі зовнішні подразники, що можуть викликати в другої половини думки про порівняння свого щастя з іншими - заборонити або відцензуровати.
Ліві при цьому хочуть, щоб їм безпосередньо гроші на таку родинку давали, а консерватори погоджуються на роботу ходити, але щоб звідси всіх мігрантів погнали, банківські відсотки заборонили, щоб всі молилися і повелінням божим продукт сам вироблявся та продавався. Жарт з долею жарту. :-)
3. При всіх недоліках лібералізму тільки він у сучасному світі гарантує пересічну і непересічну людину від неминучого цілування форменого чобота. 
4. Дискредитація вистражданих людством гуманістичних принципів у нашому суспільстві сталася завдяки «ыліті». «Ыліту» - на смітник! Дивись нижче.
 
А тепер і про «Ыліту»
 
У сучасній Україні еліти не існує. Культурні, освічені, творчі люди від впливу на державу відлучені. Той владний і привладний прошарок, котрий займає місце еліти, є головним гальмом на шляху розвитку України. Навіть більше – він є причиною всіх негараздів та страждань українців. Задля здобуття українцями життєвої перспективи цей прошарок мусить бути викоренений. І це не стосується тільки провідних політиків: на смітник історії слід відправити всіх членів офіційних партій аж до технічного персоналу місцевих відділень, вищий менеджмент підприємств у власності олігархів, підгодованих «ылітою» науковців, придворних журналістів, піарників, бабусь та студентів з проплачених мітингів та агітаційних яток, а також всіх діячі культури, що скомпрометували себе прислуговуванням владі та нездатністю стати генераторами конструктивних ідей, від «совістей нації» до «співаючих трусів».
Як відбудеться це викорінення, мирно у ході процесу люстрації в рамках правового поля та цивілізованого правосуддя або кривавими репресіями – це покаже майбутнє. Залежатиме від багатьох чинників та історичних обставин.