Шо дєлать і кто вінават

В новинах промайнуло, що Світовий банк пропонує Україні негайно провести непопулярні реформи. Серед найбільших проблем називалося те, що Україна витрачає на пенсії 17 відсотків ВВП. Це найвищий показник у світі. Таких інших країн на земній кулі нема. В ЄС, наприклад, у середньому 10%. Такі бідні країни, як Україна, мали б витрачати відсотки три, і те ще б було занадто щедро. Що означає ця цифра 17%? Якщо така велика доля ВВП перерозподіляється на пенсії, то можна назавжди забути про належне фінансування освіти, медицини. Про будівництво шляхів та науку я вже взагалі мовчу. І не може бути мови про якийсь розвиток, соціальний чи економічній в такій країні. З іншого боку, наші пенсіонери отримують жалюгідні гроші. Це означає, що макроструктура "Україна" не заробляє достатньо грошей. Отже, треба або в кілька разів скоротити пенсії, або в кілька разів підвищити ВВП, або обидва процеси одночасно з зустріччю десь по середині.

Висновок такий: з цієї ситуації вийти не можливо. Це піке занадто глибоке. Все. Колапс.

В останній рік СРСР гуманітарну допомогу літаками з Німеччини доставляли навіть до Москви. Ми тут, в Україні ще непогано жили. Завдяки клімату і тому, що більшість мала батьків в селі, а не завдяки розуму чи працелюбству.  Коли СРСР остаточно втратив можливість забезпечувати засадничі резони свого існування - він зник. Нічого особливого не сталося: ми так само вранці пішли до роботи чи до навчання, але лічильники обнулилися. Ось це і був колапс. Це в фільмах показують стрілянину, руїни і називають крахом. Насправді крах відбувається тихо. Стрілянина - це перезвантаження, катарсіс. І в нас було таке перезавантаження у 90-ті. Знов таки ми ще легко відбулися. У декого республіка розпалася, десь громадянська війна вибухнула, а десь просто на вулицях та в ресторанах інтенсивніше стріляли та підривали.

Тепер у колапсі знаходиться Україна зразку 1991-го року. А далі - або стагнація на століття як в деяких країнах, що (нібито) розвиваються, або failed state, або оновлення з новим перерозподілом, обнулінням колишніх забов"язань та всіма іншими "цукерками". Реформи більше не допоможуть. Тому що реформатору для генерації необхідних фондів доведеться, наприклад, продавати частини території: може, Зміїний, чи ділянкам під газовою трубою дати статус екстериторіальності під контролем ЄС, Крим продати не вдастся, бо русскіє звикли брати безкоштовно те, що на їхню думку їм і так належить. Доведеться брутально винищувати опозицію, будувати нові в"язниці, куди садити за думку і за слово. А головне - треба, щоб в наявності була сила, яка б знала, що власне реформувати і що отримати в результаті. Нічого цього не буде.

За даних обставин просто глупство приділяти багато часу обговоренню дій нібито українського президента і нібито українського уряду. А ще більшим глупством є шукати винних. Краще думати, що запропонувати суспільству, коли/якщо  почнеться перезавантаження.