Бузкові дні 80-х

Моя бабця мала великий приватний будинок з великим садом у центрі міста. Їй пощастило з предками. Її батько перед першою світовою війною організував якусь артель. Її згодом більшовики націоналізували, а потім якийсь їхній робоче-селянський орган вирішив, що в цій артелі учасники нікого, крім самих себе, не експлуатували, і повернув майно власникам. Збереглася реліквія – довідка про денаціоналізацію майна артелі. Власники оце денаціоналізоване нерухоме майно розділили і почали вже просто там жити вже як у власних будинках, ніякої артелі більшовики більше не дозволили, тому використовувати приміщення можна було лише як житлові. Це було задовго до НЕПу, але і під час НЕПу чомусь мій прадід і його колишні партнери більше нічим підприємницьким не займалися. На жаль, вже нема кого запитати ні про артель, ні про НЕП, ні про що...

Так ось про цей будинок... Точніше сад. Крім різної іншої флори там росли кілька кущів бузку. Бузок сірий, бузок білий, бузок рожевий, бузок – найцінніший – фіолетовий. Кущі виросли величезними, розлогими з товстенними гіляками-стовбурами. Щоб зрізати квіти, треба було ставити високу драбину, а дещо можна було з даху будинку (бабка казала – з горища) дістати, або якщо вилізти на верхівку воріт. 

( Читати далі )