Головне за тиждень: попрацюю адвокатом диявола

Мій допис - реакція на це:
http://ragu.li/post/koly-ragulstvo-sylnishe-za-mystetstvo/

Перед тим, як долучатися до громадської акції з задовбування есесмесками нотаріуса, яка знищила арт-об’єкт на подільському подвір’ї раджу зробити павзу, з’їсти, що дієта дозволяє, і добряче подумати.

Он у мене дитинство проходило у подвір’ї двох “сталінок”.  Територія була досить велика, але ми постійно мали проблему, куди приткнутись, бо скрізь було ЩОСЬ. Як тільки ми десь з’являлися, одразу траплялися дивовижні зміни. Колективний котячий туалет з рештками якихось небезпечних для людей у темряві металоконструкцій перетворився на дитячий майданчик і якась матрона вже галасила з балкону: “Геть! Геть, шпана! Через вас діти бояться гратися”! Я сам тоді був у віці власне “діти”, але я ж не її “діти”. Порослий бур’яном якийсь бугорок в уяві ветерана війни дяді Валі ставав клумбою. Дядя Валя кидав палиці з балкону та поливав нас водою. Добряче утоптана ще попередніми поколіннями дітей площадка, одразу перетворювалася на ... газон, тільки-но ми збиралися пограти в футбол. Без жодної травички, але ГАЗОН! На парапетах сидіти також не можна було, бо від нас галас, немовлята не сплять, ветерани нервують і взагалі... геть з очей, покидьки, от ми у ваші роки!.. А Гайдар полком командував!

Мені вже за сорок, а здається, що все ті ж “дискурси” а-ля “куди, наркоман, по копаному”.
Ясно, що після того, як кулуарним рішенням, без обговорення Майдан Незалежності Омельченко со товариші перетворили на місце концетрації огрядних потвор та конструкцій на шестидесятницький (не)смак, тепер кожен митець вважає, що має моральне право виставляти будь-які арт-об’єкти, абсолютно не переймаючись тим, чи в захваті від цього інші мешканці та відвідувачі місця колективного використання. Чого паритися? Мистецтво, воно ж самоцінне! Ясно вам, ліміта рагульська?! А тут ще бронебійна індульгенція – встановили витвір на клумбі, де все одно паркуватися та ходити не можна. Нічого, що від цієї клумби давно нічого не лишилося, та, взагалі, вона якось на диво ірраціонально розміщена, що не витопчуть її тільки, якщо цілодобовий караул виставити з правом стріляти без попередження.

Ясно, що будь-хто, хто їздить на машині, автоматично є рагулем і сволотою. Як на машині, то одразу втрачаєш право на використання території, бо там в бідній, але веселій молодості дідусів та бабусь були клумбочки та палісаднички, а їхні діточки, котрим зараз під полтинник, гралися на дитячих майданчиках. Це нічого, що все це було забруджено, занедбано, знищено ще задовго до того, як підросли онуки та понаїхали рагулі. Геть, сволото! Забирайте свої “корита” та геть!!! Геть, геть, геть, клумбу я не відновлю, я тут арт-об’єкт розмісттив, а ви  - перестрибуйте, як хочете.  

Може, для затятих борців, що палають класовою ненавістю, є різниця між стрибанням на одній ніжці між машин на самоорганізованих паркингах і перестрибуванням через самовільно  встановленими витворами мистецтва чи через кущі, якогось біса висаджені маразматичним дідом, на протоптаній ще до мого народження стежці. Для мене немає.