Головне за тиждень: коментар до харківських подій

В слов'янських мовах слово "дерево" походить від дієслова "видирати" за тою самою моделлю, що паливо - від палити, курево - від курити. У сиву давнину дерева видирали древні мисливці, коли починали переходити до рільництва. Таке старожитне розуміння притаманне і сучасним дикунам, свідомість котрих збeреглася "чистою" від цивілізаційних нашарувань попередніх кількох тисячоліть.

Коли я був підлітком, я жив у типовій “сталінці” з чітко обмеженим подвір’ям. Подвір’я було досить велике, але приткнутися підліткам не було майже ніде, бо скрізь все було просякнуто пам’яттю старших поколінь: сюди не ходи, бо тут  палісадничок дяді Вані (давно вже бур’яни), а тут – клумба (просто бугорок з будяками), а тут в нас лавочка, де дядя Ваня вперше ухопив за цицьки тьотю Маню чудового травневого вечора, і це нічого, що від лавочки лишилися лише дві повалених бетонних опори.

Одного дня хлопець, назвемо його Андрійком, скликав нас усіх, приблизно однолітків, і поділився великим планом: створити футбольний міні-майданчик. Для цього треба було або остаточно зрівняти з землею бугорок-клумбу, або спилити одне дерево. Ясно було, що спилити його ніхто не дасть. Той самий дядя Ваня йшов на героїчні подвиги, виходив з палицею один проти натовпу молодняку, щоб не припустити, щоб кед ницої молоді топтав те, що в його пам’яті залишалося клумбою. А за дерево, взагалі, б стріляти почав (він був героєм війни, полковником морської авіації). Отже, Андрійко запропонував це дерево полити бензином, а коли воно від цього засохне, то ніхто не заперечуватиме проти його спиляння.

Дивно, але ми всі одностайно Андрійка не підтримали. А серед нас були хлопці зовсім різного соціального походження та інтелектуального розвитку. Але в головах усіх містилося чітке розуміння: дерево нищити не можна! Отже, ми й залишили після себе подвір’я таким, як воно було волею дядів Вань, Пєть, Миш, тьоть Ань, Мань і т.д. Отже, 1982-го року на окремо узятому південному подвір'ї знайшлася лише одна молода людина на півторадесятки, що розуміла "дерево" занадто етимологічно. 

Крім того, що про необхідність збереження природи постійно казали у школі, ще й совєцька пропаганда тих часів приділяла дуже багато увагу руху “зелених” в Німеччині, вбачаючи в ньому антикапіталістичний уклін. А “зелені” тоді були не такими, як тепер, тобто статечною парламентською партією, а махалися з поліцією так, що “швидка” тільки встигала розвозити поранених (до речі, переважно поліціянтів, а не демонстрантів).

Згодом, під час горбачовської “перебудови” екологічний рух став чи не першим проявом громадської активності в СРСР. Спробувала б тоді влада когось побити! Якщо побиття політичних, націоналістичних демонстрантів у Тбілісі чи у Вільнюсі немало совєцьких громадян підтримувало, бо вважало їх ворогами держави, то проти екологічного руху таких підстав не було. І влада це знала і не наважувалася на силові дії, бо порвали б усіх від відділку міліції до обкому партії. Наслідки були не тільки позитивні. Не було добудовано багато чого з корисних господарських проектів, що додало до загального занепаду. Але хто ж не помиляється, хто діє. І де ж цей екологічний рух і дух зараз? Куди ж це все випарилося з нашого суспільства?

Тепер про харківські події. Велика шана тим, хто взяв участь у протестах. Ці люди перемогли морально. І це має велике значення. Для них самих. Хтось згодом розчарується, але немало буде й таких, хто збереже на решту свого життя лицарський дух. На жаль, це не матиме ніякого впливу на суспільство. Суспільство спить, і йому всі ці локальні прояви громадської непокори – просто локальні прояви чогось малозрозумілого, а тому й небезпечного і дискомфортного, подібно до п’яних вигуків молоді “під пивом” на дворі о третій годині ранку.

Я не знаю, чи можна настрої суспільства створювати штучно. ПіАраси вважають, що можна, на цьому й живуть, але я не впевнений. Але суспільство можна підігрівати поступово. Скільки в нашій країні геїв? Мабуть, дуже-дуже мало у відсотках до всього населення. Але чи є хтось, хто не чув про різні суперечки, марші, коректність і некоректність до них? Либонь, нема. І як не крути, але кожний серйозний політик змушений рахуватись з наслідками, якщо допустить некоректні вислови до цієї меншини. Я вже не кажу про меншини національні чи релігійні. Ось і захисники природи повинні зробити навколо себе таке ж інформаційне, емоційно заряджене поле. Для цього потрібні тривалі, безперервні джерела екологічного “шуму”. Не разові акції, коли хтось лізе на дерево, коли на нього вже націлили бензопилу, а щоденне, цілеспрямоване крапання на мозки народу.    

PS: Андрійка я не бачив років вже 20. Кажуть, він став непоганим стоматологом. Отже, видирає тепер не дерева, а зуби.