Цього не вчать у бізнес-школах -3

“До вас приїде Курт Копфлозер”, - сказала жінка потойбіч лінії зв’язку. Здається, в її голосі відчувалася іронічна нотка. Хоча хто його знає... Англійська не рідна для неї і не рідна для мене.

“Курт наш новий тренінг-інженер з пропорційних махалок”, - продовжувала вона. “Тобто він не зовсім новий. Тобто він не новий у компанії. Він вже років з двадцять працює. Це він як тренінг-інженер новий. Лише два тижні, як призначили. А до того він був продукт-менеджером з махалок і напнувачів”.

З продукт-менеджерів до тренерів? Дивна кар’єра! Схоже, дають досидіти до пенсії. В Німеччині важко звільнити людину, краще створите для неї синекуру, щоб менш шкоди компанії завдавав. А ми просили фахівця, котрий навчить спеціалістів нашого ділера, як використовувати сучасні елементи схем управління! А приїде якийсь німецький зануда...

В аеропорту Курта зустрічав не я. Я, взагалі, в той день не встиг повернутися з відрядження. Але це не страшно, бо Ілля з ділерської фірми англійську мову знає та й загалом людина комунікабельна і відкрита навіть на тверезу голову.

В дорозі телефоную Іллі, чи зустрів гостя, чи розмістив та як настрій.
“Знаєш”, - каже Ілля. “А той твій німець, він, ну як тобі казати... Дивак, одним словом”, - явно підбирає цензурні слова Ілля.
“Що сталося?”- питаю.
“Та нічого, але бачив ти б, скільки в нього багажу! Це ж скільки він “Люфтганзі” за овервейт заплатив”!
“Та мабуть, якісь матеріали привіз вам завтра показати, літературу, плакати”, - намагаюсь заспокоїти скоріш себе, ніж Іллю.
“Та ні! Якби матеріали! В нього, каже, “сюрвайвал кіт!”
“Сюрвайвал кіт”? Це що за хрень”? - мене охоплює передчуття, що колекція наляканих невідомою країною Юкрейн іноземців вже на порозі поповнення новим екземпляром.
“Та це кілька величезних валіз. Я так гадаю, це для того, щоб кудись на дику природу завіятися, розбити табір та жити там без зовнішньої допомоги та постачання”.

 

( Read more... )