Перша робота 1

Майже рік тому я згадував про мою першу роботу, де мені завели трудову книжку. То була контора, назвемо її «Промбіотехгідроліз», котра мала завдання впроваджувати біотехнології в народне господарство СРСР. Через неоковирність назви, назватиму її далі просто Конторою. Я був оформлений "техніком" до відділу стандартизації до КБ з довжелезною назвою. Воно займалося питаннями впровадження біотехнологій. Тоді була така партійна ініціатива. Це було літо між 9-м і 10-м класом. Нас оформляли у порядку експерименту. Тоді в газетах точилися дискусії, чи не аморально це підліткам отримувати гроші. Працювати нашару - це виховання, за гроші - це розбещення. Тоді така панувала думка. Отримували спеціально довідку від інспекції по справах неповнолітніх, що нам дозволено працювати. Потім партія вирішила, що отримувати зарплату - не аморально, а навпаки. А ми були першими.

Фактично я був перекладачем. Ми з ще одним хлопцем переклали тонни статей і рефератів з англійської на російську. Ще дотепер у мене збереглася довідка-характеристика з подякою від керівника цієї установи. Платили 90 рублів. На руки отримував десь 78. Тривало це два місяці. Місяць - обов'язковий замість шкільної практики, а місяць - за моїм власним бажанням. 

Занотую тепер більш детальні спогади, поки вони ще тримаються у пам’яті. Спочатку про колег.

З директором Контори Паламарчуком я спілкувався тільки один раз при прийомі на роботу. Це був сорокарічний чоловік, з світло русявим волоссям, круглим обличчям, сірими очами. З обличчя не сходив вираз втомленої, трохи розсіяної зосередженості, як в студента-«ботаніка», якого раптом відтягнули від розрахунку і про щось питають. Взагалі,в Конторі ледве не кожний другий писав або вже захистив кандидатську, директор вже працював над докторською. Це була одна з переваг цієї новаторської організації, якою опікувалися великі керманичі і не жалкували грошей для того, щоб зібрати найкращі інженерні кадри, які ще можна було зібрати.

Керівник відділу, Григоренко мав типову українську, козацьку зовнішність: статурний, високий, чорнобривий. Підлеглі ставилися до нього з повагою. Він заробляв більше за всіх. Тоді з зарплат таємниць не робили, і всі знали, що шеф отримую шалені і просто неможливі для проектної контори гроші – 350 рублів. А все через те, що він захистив дисертацію і працює над перспективними темами, важливість котрих було проголошено на 26-му з’їзді комуністичної партії. Звісно ж, і від партії, як скрізь у ті часи, на підприємстві був свій представник, товариш Марков. Партійна організація КБ не була великою, тому він виконував свої організаційно-партійні обов’язки за сумісництвом, і більшу частину тижня працював простим інженером. По вівторках його не було зранку і до обіду, а по четвергах він зникав десь опісля обіду з реплікою: «Я в обком». Шеф незадоволено відповідав, що, на його думку,    товариш Марков просто не хоче працювати, тому займається витребеньками, на що Марков відповідав, що партійна робота є чи не найважливішою з усіх робот у країні. 

Коли я вперше почув обмін колкостями про партроботу, я був дуже здивований, бо таке в принципі було неможливим на роботі в моїх батьків. Там навіть якщо ти цілком лояльний, і в тебе на самому видному місці на столі завжди лежить газета «Правда», або журнал «Політічєскоє образованіє» відкриті на самій ідеологічнішій зі всіх статей до того ж з нотатками олівцем «важливо!», «виписати!», «терміново вивчити!», все одно знайдеться якась потвора, котра щось кудись донесе, а потім на атестації на інженерну категорію, парторг зі скептичною усмішкою почне свою промову про те що, фахівець ти, звісно, хороший, хвалять замовники, хвалять суміжники, добре ставиться начальство, але попрацювати ще треба над своєю свідомістю і т.д.. отже, категорія і належна до неї прибавка до зарплати відкладається ще на рік. В цій же конторі всі почувалися значно вільніше. Мабуть, тому що це КБ не належало до ВПК. В нас навіть не було жорсткого пропускного режиму, взагалі, не було ні в кого перепусток, за запізнення чи виходи до «Гастроному» у робочий час, звісно, могли вилаяти, але такої системи, як в ВПК, де забирають перепустку, відпускають у робочий час тільки, якщо маєш спеціальний папірець, т.з. «сигналку» з кількома підписами відповідальних осіб, тут не було.

 

( Читати далі )