Перша робота - 3. Закінчення

Час вже закінчувати з «розтіканням мислею по древу про мою першу роботу. Отже, закінчення.

За два місяці моєї роботи в «Промбіотехгідролізі» я встиг навіть потрапити до колгоспу. «До колгоспу» означає регулярне відпрацювання у селі, що було обов’язковим для городян за совєцьких часів, особливо, для школярів і студентів, але й з підприємств також посилали. У дорослих це виглядало зовсім не так, як в школярів: про бійки з «биками», тобто місцевою шантрапою, не йшлося, та й приїздили тільки на один день, вже десь о п’ятій годині автобусу повезли всіх до міста. Ми працювали в радгоспі «Радсад», де знаходилося експериментальне виробництво нашої контори. «Радсад» це, взагалі, виноробне господарство, але для нас знайшли якесь поле, де треба було повидирати бур’яни. Чи був якісь практичний сенс в нашій роботі, для мене так і залишилося загадкою. В обідню перерву весь натовп інженерно-технічних працівників відповз до лісосмуги, де розстелили спеціально заготовлені покривала, а на них розклали типовий «походний» харч: відварні яйця, копчена ковбаса, помідори, огірки. Хтось відкоркував пляшки з дешевим вином. На слуху тоді були назви «Перлина степу», «Оксамит України», «Струмок», «Яблучко» . Останні два – це плодово-ягідний шмурдяк, як називали тоді в нашій місцевості - «гамула». Ось щось з цього і було на аперитив. Старий зануда Сан Санич особисто пильнував, щоб ніхто не спромігся пригостити вином мене. Та я й не претендував…

 

( Читати далі )