Між прибуттям і відправленням

Я тепер майже як човник курсую між Дніпропетровськом, Харковом, Львовом. Ще б до Одеси потрапити... Треба користуватись моментом, поки в Україні бодай якась активність почалася в індустріальному секторі.

До речі, ці осінні спалахи ділової активності свідчать, наскільки міцно вся українська економіка зав"язана на державу. Державні закупівлі сільгосппродукції, виділення притриманих грошей наприкінці бюджетного року - і колеса величезного механізму починають прискорювати оберти. Цю сезонність відмовляються розуміти мої іноземні колеги. Нормальній людині таке не можна вбити у мозок.

На тлі цих щорічних сезонних циклів відсталості всі резонансні ініціативи влади (теперішньої і всіх попередніх)  виглядають як забіги тарганів. В країні не робиться важливе, наболіле, критичне. І не робиться з самого початку її незалежності. Не робиться ніким: ні владою, ні "елітою", ні опозицією, ні "нейтралами". Цивілізаційний вибір не у тому полягає, хто перший впаде, якщо один битиме противника томіком Пушкіна, а другий відповідатиме томіком Шевченка.  Бути сучасним або відтворювати минуле - ось такий вибір. На жаль, Україна наразі здатна тільки на битву між прихильниками минулого совєцького і минулого гетьманського. Нові бійці ще не вийшли на поле...