Радіоностальгія

Класу з восьмого школи і до уходу до армії слухав по неділях програму з нідерландського міжнародного радіо під назвою Happy Station Show. Там був прикольний ведучий, передавали поп-музику, веселий стьоб, зачитували листи від слухачів, котрі практично всі називалися на кшталт Абдурахман Мбебенге з Абіджану. Після армії я вже про цю передачу не згадував. А виявилося, що це не просто якась рядова передача, а ціла епоха!

Передача виходила з 1928 до 1995 року з перервою на другу світову війну з 1940 до1946 року. Історію можна знайти у Вікіпедії:
http://en.wikipedia.org/wiki/Happy_Station_Show

Так от, виявилося також, що ця станція відродилася в США у 2009-му вже не на коротких хвилях, а в інтернеті, і це відродження не копія, а продовження – проект отримав благословення від колишніх ведучих і від нідерландського міжнародного радіо. Отже, слухав вчора і обливався сльозами ностальгії: все, як колись.
http://www.pcjmedia.com/

І маю ще одну, більш серйозну радіоархеологічну знахідку. У 1991-му серед крижаних полярних вод на борту сухогруза (barcaroly, мені нелегко, але я пробую відмовитися від "суховантажу") я по радіо виловив станцію під назвою «Вогонь», тобто FIRE. Це розшифровується, як   Feminist International Radio Endeavour. Станція віщала англійською та іспанською  з далекої Коста-Рики. Її дуже добре було чути за Полярним колом, але на рідній Україні геть не чути взагалі. Таке часто буває з радіоприйомом – мертві зони. Інтернет такого не знає. Інтернет знає недбалих провайдерів та морально-політичних фільтрів-цензорів.

Я тоді майже нічого не знав про фемінізм. Якийсь інформаційний шум вже лунав навколо цього слова, якісь панночки щось проповідували, бо вже давно тривала пєрєстройка та було можна і не страшно, але справжній потік оригінальної феміністської інформації на мене ніколи не спадав. Отже, через притаманну мені допитливість я слухав цю станцію. Більшість їхніх проблем мені були малозрозумілі, бо стосувалися переважно Центральної Америки та інших регіонів з країнами т.з. третього світу. Ні, з правами жінок у нас далеко не все було гаразд, просто в нас деякі культурні явища були відмінні та й життя СРСР періоду кооперативного соціалізму відрізнялося від більшості країн світу.  Тепер, коли Україна знаходиться у перехідному періоді від статусу країни, що розвивається, до статусу failed state, ті передачі не потребували б зайвих пояснень.

«Вогонь» я знайшов в інтернеті. Сайти дуже цікаві, але, на жаль, здається, що з кінця 2009-го року не функціонують:
http://www.fire.or.cr
http://www.radiofeminista.net

Радіо транслювалося на коротких хвилях з 1991-го до 1998-го, а потім перейшло в інтернет, ставши одним з перших інтернет-радіо. Інформації про те, що з цим радіо трапилося, я не знайшов. (  maryxmas , Ви щось знаєте?) Може, українські феміністки підхопили б ініціативу? А то у Коста-Риці – FIRE, а в Україні – FEMEN.  Не солідно для країни, де прийнято кепкувати з "бананових республік" та "гондурасів".