Чотири пріорітети, чотири питання

Одна з наших головних вЫсокоповажностей, а саме Борис Колесніков у своєму виступі на бізнес-форумі у Сопоті в рамках саміту «Східне партнерство» назвав чотири пріоритетні напрямки економічного розвитку України:
 
Енергозбереження

Машинобудування

Сільське господарство, зокрема виробництво зерна

Туризм
 
Ці напрямки відомі і очевидні аж до банальності. Про них говорили ще з горбачовських реформ і не перестають говорити й дотепер. Уряди забов’язувалися забезпечити розвиток, залучити інвестиції, парламентарі вносили відповідні статті бюджету, міжнародні радники пропонували проекти консультаційного характеру, міжнародні інституції обіцяли фінансування та технічну допомогу… Теоретично, енергозбереження у сировинних галузях, сучасне машинобудування, продуктивне сільське господарство і індустрія комфорту (туризм, відпочинок, рекреативні послуги) могли б стати чотирма двигунами, щоб вивели Україну на орбіту найрозвиненіших країн світу.  І що?
 
От подивимось, що ми маємо на сьогоднішній день по тих пріоритетах.
 
Енергозбереження. Україна – найбільший в Європі марнотратець енергії, якщо перераховувати споживання енергії на ВВП. Головні споживачі – металургія та хімія. Стратегія власників та їхніх лобістів: робити будь-що, хоч здати Росії всю Україну, аби тільки дешевий газ, щоб своїх грошей в енергозбереження не вкладати. Фактично ці власники і є головними спонсорами правлячої партії, вони й виростили діючого президента. От одразу ж питання до пана Колеснікова: як ви, пане, збираєтеся переконувати своїх власних спонсорів, що замість найдорожчої у світі нерухомості слід модернізувати виробництво?
 
Машинобудування. В Україні попри гучні заяви ніколи держава машинобудування не підтримувала. Все – тільки сировинним галузям. З машинобудування вижили тільки кілька флагманів, які опинилися у власності впливових червоних директорів, які зуміли долучитися до правильних лобістських груп. Решта – скотилися до рівня дрібного виробництва під колись знаковою вивіскою. Ще є такий різновид в нас – фіктивне машинобудування. Наприклад, завод А є ключовим для економіки міста Б і виробляє техніку В. А ще є велика бізнес-структура, яка таку техніку використовує, але надає перевагу імпорту. От тоді телефонує урядовець олігарху-власнику і каже: «шановний олігархе, пропоную класний бізнес. Ти купуєш техніку В у заводу A. А ми тобі організовуємо позику в банку Х під низький відсоток. А ще тобі й не доведеться її повертати, бо ми банку Х дамо державні гарантії, тобто відшкодуємо з бюджету. А потім ти ці машини В можеш на металобрухт викинути або навіть з заводу не забирати».
 
В результаті завод деякий час працює, робітники отримують зарплату, місцева влада – комунальні платежі, менеджмент – відкати, банкіри – «крутять» гроші. В результаті платимо всі ми. Врешті-решт підприємство все одне зупиняється. До наступного разу, коли дійде черга підтримати цей регіон. Це таке розуміння кейнсіанства в нашої політичної еліти.
 
Звідси друге запитання пану Колеснікову: так що, не забракне волі порозганяти всю цю шайку-лейку «підтримувачів» вітчизняного виробника?
 
Сільське господарство. Пріоритет самоочевидний. Але… По-перше, от більш за все «підтримується» названим вище «машинобудувальним» способом «виробництво» майже всього для сільського господарства. По-друге, ніхто в країні не знає, скільки продукції виробляється, бо хитрі аграрні мафіозі примудряються ховати до половини врожаю. Методики обліку дозволяють. По-третє, з другого витікає, що у країні існує величезний тіньовий оборот сільськогосподарської продукції і відповідно грошей. По-четверте, системи збуту продукції тотально монополізовані. В результаті маємо абсурдну ситуацію, що місцева картопля дорожча за єгипетську, а банан став фруктом для бідних, а не вирощене в Україні яблучко.  Екологія, контроль якості, методи зберігання – це ще низка болючих проблем, для яких у даному дописі не вистачає місця…
 
Отже, і третє запитання пану Колеснікову: так що, ваші аграрні соратники вже стали жити чесно з наступного понеділка після вашого виступу у Сопоті?
 
І нарешті – туризм! Якої тільки маніловщини не розводили навколо туристичного потенціалу Україні всі: від горбачовських та рухівських мрійників і аж до всіх чотирьох президентів України! А що маємо? Масова забудова заповідних зон, підходів до води, лісів котеджами. Масштабне відведення шматків дикої природи новим князям та боярам. Щоб побудувати готель, потрібно стільки всім «занести», що має сенс будувати тільки п’ятизірковий.
 
А екологія? Парламентарі успішно блокують всі екологічні ініціативи, тому що вони самі або ті, хто за ними, не мають намірів вкладати гроші в нову техніку. Бачили на вулицях шлейфи чорного диму від самоскидів, вантажівок, екскаваторів? А металургія з хімією? Вкласти в екологічну техніку – це ж які гроші! А грошам місце у Куршавелі та на Лазурному березі. Так що, пане Колесніков, ви вже пояснили вашим соратникам, «што такоє харашо, а што такоє плоха»?
 
Я абсолютно переконаний, що ця влада не тільки не хоче позитивно відповідати на ці питання (як і всі попередні), але й не збирається. І навіть гірше – збереження status quo є головним пунктом її програми, її завданням і причиною існування.
 
Енергозбереження нам ще може врятувати… керівництво РФ, якщо твердо триматимуть ціну на газ. А машинобудування, сільське господарство і туризм на зовнішній тиск не мають шансу розраховувати.