Камрад Гробен пише футурологічні пости
про наступні дії влади вЫсокоповажностей. Він багато у чому має рацію. вЫсокоповажності Україну давно вже здали. Але Україну не беруть. Не беруть, тому що у 21-му столітті аннексія означає обов'язок годувати 46-мільйонне, розбещене популістськими обіцянками та адаптивними стратегіями населення. Найпродуктивніша в економічному сенсі генерація (35-60 років) не здатна НІ НА ЩО. Якщо не вірите, спишіться зі мною, я вам дозволю якось постояти кілька днів зі мною на промисловій виставці (якщо ще братиму участь у виставках). Почуєте, що кажуть відвідувачі - не найгірша верства населення... Молоді - кволі, хворі, розмотивовані, не здатні напружуватися. З них не вийде навіть гарматне м'ясо.
Аннексія означає необхідність інвестувати у стратегічну інфраструктуру, як то у газогони. Але на що? Можна заощадити гроші. Коли ненажерливі чиновники зі своїми вимогами відкатів у 200-300% призведуть ГТС до колапсу, гроші дасть перелякана Європа, а модернізацію впровадять під дулами російських спецназівців, в них вже сформували кілька підрозділів газогонних військ. Навіщо окуповувати та опікуватися всім населенням? Концепція обмеженного суверенітету дешевша.
Отже, за формальну незалежність та зовнішні ознаки державності не хвилюйтеся. Вам буде на що
дрочити молитися на 24 серпня та інші ваші дні-фетиші. Можливо, для морального комфорту вишиванко-збентежених нам на голову посадять якогось етно-бовдура на кшталт Юшенка. Тоді знов настане щастя, як воно було з 2005 до 2010, коли власне відкати сягнули сотень відсотків, але калина, мова, Голодомор, УПА та інші миздобулики...
Що робити, питаєте? Працюйте більше, якість свою підвищуйте, якість, як людського ресурсу, щоб в економіці ви були Людьми, а не соцальним мотлохом. Це ж ви не здатні сформувати платоспроможний попит на українську культуру, українське виробництво, українську освіту тощо. От ставайте такими, щоб через те, що ви собі не можете дати ради з вашим власним життям, не доводилося обирати, кому здатися за харчі.
