Про красу політичних кристалів

В один день головний завідуючий країною скасовує державне свято День свободи, і етапують колишню його опонентку до зони. Завдяки таким концептуальним поєднанням українська політика набуває естетичної довершеності. Провокує, спокушає, штовхає до символічного поєднання цих події та іскристих інтерпретацій. Не вірю, як у випадковість таких співпадінь, так і у навмисні постановки заради дискредитації завідуючого. На мою думку, тут розгортається значно глибший концепт українського майбутнього. Можливо, навіть незалежно від волі учасників, як кристал, який виростає геометрічно досконалим цілком природно, сам собою. 

Ще кілька таких "кристаликів", і я замислюся, а чи так вже не праві ті, хто вважає, що існують позалаштункові керманичи, якщо не світом, то принамні нашою країною...

Як би не вийшло так, що  Uroboros Олега Сича у майбутньому вважатиметься пророцьким твором.

Наступ на наступаючих

Кілька років тому на іншому ресурсі я ініціював дискусію, на що можна замінити формулу "с наступающим", бо начебто українське "з наступаючим" чи якись інші варіанти на зразок "з прийдешнім" мені здаються штучними.

Найбільше мені сподобалася відповідь одного з учасників, що я її аж зберіг:

"Стосовно цієї конкретної формули "с наступающім..." – щось мені здається, що проблеми тут просто нема.
Адже не обов'язково множити сутності й до 24.00 31-го говорити одне, а з 00.00 1-го – інше.
Можна і до, й після говорити просто – "З Новим роком!"
Не забувайте, що московський язик має схильність до бюрократичності, мені здається, що тут якраз той випадок – "с наступающім, с наступівшім..."
Вони ж і так говорять – "с наступівшім". А для чого воно, хіба нормальній людині й так не ясно? Чи не краще додати якісь людські слова, від душі"?

Зараз вже пізно, я чомусь не згадав раніше, а наступного року у грудні слід провести піари-флешмоби з пропагуванням відмови від калькування формул царського та совітського канцеляриту.