Про Квітучу Корицю і свято жінок

Період совітських гендерних свят в мої шкільні роки запам’ятався діалогами на зразок

- А чому ми хлопчиків вітаємо? Вони ж ще не чоловіки.
- А ви що, вже жінки, що ми вас з 8-м березня вітаємо?

Ці дитячі інвективи є індикаторами внутрішніх протиріч цих так званих свят. Як я наголошував у дописі про «чоловічий» день, я більше не тролитиму тих, хто святкує, натомість буду викладати свої спогади та асоціації, що стосуються цього дня, а також збиратиму посилання на найкращі дописі френдів і нефрендів. На 23-те лютого більшість дописів, які я бачив, містили думку, що можна зрозуміти, чому цей день важливий і навіть святковий для тих, хто служив в совармії. Для решти ж – це просто якийсь нонсенс. Розглянемо під подібним ракурсом і «свято жінок», чи всіх жінок воно мало б стосуватися.

Восьме березня в мене асоціюється з нікому на наших теренах не відомою особою, та і я довго не знав, чи існувала вона у реалі. Наприкінці 80-х та самому початку 90-х я захоплювався китайською мовою. Мені тоді вдалося розшукати тільки старий підручник 1955 року. Підручник був нелегально скопійований і переплетений у «секторі розмноження» колегами моєї мами, що було доволі ризиковано, бо було серйозним порушенням трудової дисципліни, режиму підприємства та правил доступу до копіювальної техніки. Втім, так робили всі, кому була потреба, і «перші відділи», здається робили вигляд, що не помічають.

В середині підручника я натрапив на текст про Тянь Гуйін (田桂英).



Батьки цієї жінки дали їх дуже поетичне ім’я: Гуйін можна перекласти як «квітуча кориця», а прізвище Тянь записується ієрогліфом, що також означає «поле». Отже разом отримуємо Поле Квітучої Кориці. Квітуча Кориця народилася у родині рибаків, з дитинства виходила у море, але по приходу до влади комуністів попри деякі тертя з родичами вступила на курси машиністів паровозів. Її перший виїзд відбувся 8 березня 1950 року. Ця подія була урочисто обставлена, вона була не єдиною – разом рекрутували дві тисячі молодих жінок, тільки Квітуча Кориця була обрана найкращою і отримала почесне право першого виїзду.

Мене ця історія з учбового тексту кондово комуністичного підручника заінтригувала. Хотілося дізнатися, як же далі склалася доля цієї жінки. На щастя, в епоху Гуглу можливо все, і мені вдалося знайти більше деталей про Квітучу Корицю, хоча й з деякими розбіжностями. Отже, народилася вона 28 березня 1929 року поблизу міста Далянь (Дальній) у провінції Ляонін. Крім рибальства з ранньої молодості займалася підпільною роботою у місцевому комуністичному осередку. Формально вступила до лав партії 1948-го. Після перемоги КПК дійсно вчилася на курсах машиністів з 1949-го і була обраною на перший жіночий виїзд 1950-го. За три роки наїздила двісті тисяч кілометрів, стала передовиком залізниці, отримала титул передовика праці і навіть потрапила на зустріч з самим Мао Цзедуном.

Згодом вона поступила до Таншаньського залізничного інституту на механічний факультет. По закінченні з 1960-го працювала в управлінні технічного обслуговування Шеньянської залізниці. Працювала інженером, але розгорнула й енергійну діяльність у проспілці. Вийшла на пенсію 1985-го, тобто на самому початку реформ Ден Сяопіна. На пенсії Квітуча Кориця також не втратила активізму: вона бере участь в роботі громадських організацій, є головою муніципальної федерації профспілок, бере участь в екологічному русі та в ініціативах, які пропагують активний стиль життя людей похилого віку. Десь навіть було написано, що вона також бере участь в показах одягу для літніх людей. Дещо дивно, що така особа не зробила величезну партійну або профспілкову кар’єру та залишилася активісткою лише на провінційному рівні.

Про Квітучу Корицю написали принаймні одну книгу ще у 50-ті роки і зняли фільм вже у новому Китаї. Світлини, на яких зображена Квітуча Кориця, можна подивитися тут:

http://www.womenofchina.cn/html/report/100827-1.htm

http://character.workercn.cn/c/2009/09/27/180024265466758.html

А тут навіть продане з аукціону мальовидло 1950-го року:

http://www.cguardian.com/english/pic71.php?picid=art5002034541

Посилання не завжди працюють з першого разу.

На мою думку, цілком зрозуміло і виправдано святкування 8-го березня такими жінками, як Квітуча Кориця, які власним життям довели рівність чоловіка і жінки, і доклали зусиль до впровадження емансипації,. Забезпечення рівних можливостей не тільки власним прикладом, але й активною діяльністю. Для решти ж – це просто день дозволеного флірту на роботі та моральної компенсації дома.

З найкращого про "свято":

http://je-suis-la-vie.livejournal.com/229507.html - А у Парижі - робочий день

http://chrystallpower.livejournal.com/201874.html  Ще не час святкувати! Боротьба триває!

http://div4ysko.livejournal.com/21510.html   Нічого не робити - культурна особливість.

http://nehrebeckyj.livejournal.com/181914.html  "Свято" у СРСР: за тюльпан - затопчуть!