Вітер більш ніж попутний

Завдяки цьому аномально довгому вікенду прочитав нарешті "Навколосвітню подорож..." Слокама. Про цю дивовижну книжку і дива, які трапляються з людьми, яких ця книжка знаходить, неодноразово писав її персональний повноважний представник в українській літературі Антон Санченко:
http://barcaroly.livejournal.com/202064.html

Цікаво, що мій прорив від злиднів миколаївського безробіття стався також майже одразу по прочитанні книжки про навколосвітню подорож на яхті:
http://www.bluemoment.com/dove.html

Та книжка також нібито випадково сама мене знайшла - її мені подарував разом з кількома іншими англомовними пейпербеками волонтер IESC, якого не менш випалково та несподівано мені вдалося "виписати" до Миколаєва до одного дивного і неможливого проекту ще тоді, коли я мав роботу.

Не знаю, чи є вплив таких історій універсальним. Ми з Санченком належимо до покоління, яке в буквальному сенсі відчувало морські вітри з книжкових полиць і дихало морським повітрям у бібліотеках. Принаймні, для тих, хто народився у Причорномор'ї. Чи мають чарівні властивості історії про здолання десятків "левелів" у "варкрафтах", про це вже розповідатимуть наступні покоління.

Хай там як, книжку Слокама я почав читати у потязі з Харкова ще у п'ятницю і розтягнув задоволення аж до цієї години. Після прочитаного почуваюся, як після "хвилі гарної погоди":

"Ввечері, одна хвиля, більша за інших – що на протязі всього дня лише погрожували мені, одна з тих, що їх моряки кличуть «хвиля гарної погоди» - накрила «Спрей» перекотившись по ньому з носу до корми. Я стояв за штурвалом і тому вимок увесь до нитки, це була остання хвиля що хлинула на нас біля мису Горн. Схоже на те, що вона змила з мене всі старі сумніви. Всі мої негаразди тепер лишилися за кормою, попереду було літо, і весь світ був знову попереду мене. Вітер був більш ніж попутний".

Тепер слід використати цей настрій, це налаштування, і тоді через кілька років написати, що й друга прочитана книга про одинака у морі відкрила мені нові обрії.