![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Сакартвело: продовдення нотаток з відрядження
Friday, 6 July 2012 07:44 amПопри мій попередній оптимізм стосовно відсутності чорного шлейфу за вантажівками, такі все ж таки знайшлися. Щоправда за міською смугою. І не дуже таких багато, всього дві вантажівки бачив. У Києві з цим значно гірше.
Бачив селище, де розселені біженці з Південної Осетії. Рівними рядками стоять абсолютно однакові будиночки. Все паралельно і перпендикулярно, як у спортивно-оздоровчій базі відпочинку часів ДОСААФу. Скільки будинків у селищі, не знаю. Либонь кілька сотень. Будиночки непогані.
Потішив дороговказ на Сухумі. У Грузії політика інтерпретації втрачених територій для внутрішнього ужитку нагадує китайську стосовно Тайваню: немає і не було ніколи двох китайських держав, якщо вже хочете, то є тільки два береги протоки.
Прикол дня: ще одна зустріч призначена на «першу половину дня – 12 годин».
А ще у фірмі-клієнті мене запитали, що я думаю про бізнес в Грузії. Я відповів, що мені подобається, що люди зацікавлені в нових рішеннях, в нових контактах, що видно вогник в очах. На що мені тут же відповили:
«Так может, за красівиє глаза ви нам скідку дадітє»?
Сьогоднішня вечеря: селянський салат (огірки, помідори, базилік, цибуля та ще якась травичка) – 5 ларі (25 грн.), страва під жахливою назвою «гриби у мізках» - 10 ларі (50 грн.), червоне вино сапераві «з крану» - 13,5 ларі (67,5 грн), за літр, кава по-турецьки – 3 ларі (15 грн.). Загалом рахунок вийшов, як і вчора 30 ларі, тобто 150 грн. Це ресторан на Проспекті Руставелі, тобто недешеве місце, але, як і вчора, порцій вистачило б на двох. Який інтер’єр не знаю, бо сидів на вулиці, за столиком в середземноморському стилі: щоб перехожі між столиками ходили.
У вуличних торгівців фруктами кілограм персиків – 1 ларі (5 грн.), а великих персиків – 1,20 ларі (6 грн.), нектарини – 1 ларі. Кавуни тут вже є величезні. Але, на жаль, поблизу не продаються. Хоча скільки їх була вздовж траси за містом! Але зупинятися було не комільфо.
Жебраків на вулицях Тбілісі багато. Вони не кидаються в очі, не крикливі, тому, напевно, більшість туристів їх не помічає. А ще можна помітити чимало чоловіків віком під 50 та старших, яким, напевно, немає чим зайнятися: дехто п’є пиво, дехто читає газети, дехто просто сидить на парапеті та дивиться у далечінь. Безробіття – болюча проблема сучасної Грузії. Минулого року безробіття сягнула 15,1% або 295,1 тисяч осіб. Для порівняння 2005 року рівень безробіття складав 13,8% або 279,3 тисячі осіб. Ці цифри мусять бути червоною лампочкою для грузинського керівництво, бо свідчать про те, що структурні реформи або недостатні, або малоефективні.
Виходом з ситуації могло б бути залучення більшої кількості людей до малого бізнесу. Ви всі знаєте, як просто в Грузії зареєструвати фірму – це можна зробити через інтернет - часто це наводиться, як приклад одного з головних досягнень Саакашвілі, а складність реєстраційних процедур в Україні – як неабияке гальмо. Частково це вірно, але тільки частково. Я регулярно повторюю в своїх коментарях та дописах, що реєстрація фірми – це найменший головний біль підприємця. Найбільший – знайти дешеві кредити. Нещодавно нам довелося вивчити питання кредитування міжнародної транзакції для невеликого нового нашого бізнес-партнера в Україні. В нього чудовий проект, але фінансувати він може тільки чверть його вартості. Запитували в банках вартість кредиту, банківської гарантії платежу і факторингу. В усіх трьох випадках вийшло по 25% річних. Там, де кредит – там ще застава потрібна на повну вартість, а де гарантія – безпроцентний депозит на повну суму гарантії, де факторинг – то слід самому профінансувати чималу частку транзакції, ту ж чверть, якщо вдасться домовитися. Отже, як не крути – а якщо в тебе немає грошей, то ніхто тобі їх офіційно не позичить. В Грузії ситуація практична така сама:
http://bizzone.info/experts/2012/1340230183.php
Люди кажуть, що тепер багато важать зв'язки у банках, щоб отримувати преференції при отриманні кредитів.
Дорогі кредити - це проблема, яку грузинському керівництву слід терміново вирішувати, інакше весь їхній успішний поступ дуже скоро зміниться на стагнацію.
Моє перебування у Грузії добігає кінця. Мені ще потрібно дещо осмислити, а наступного тижня я планую написати підсумковий допис з діагнозом і прогнозом.
Бачив селище, де розселені біженці з Південної Осетії. Рівними рядками стоять абсолютно однакові будиночки. Все паралельно і перпендикулярно, як у спортивно-оздоровчій базі відпочинку часів ДОСААФу. Скільки будинків у селищі, не знаю. Либонь кілька сотень. Будиночки непогані.
Потішив дороговказ на Сухумі. У Грузії політика інтерпретації втрачених територій для внутрішнього ужитку нагадує китайську стосовно Тайваню: немає і не було ніколи двох китайських держав, якщо вже хочете, то є тільки два береги протоки.
Прикол дня: ще одна зустріч призначена на «першу половину дня – 12 годин».
А ще у фірмі-клієнті мене запитали, що я думаю про бізнес в Грузії. Я відповів, що мені подобається, що люди зацікавлені в нових рішеннях, в нових контактах, що видно вогник в очах. На що мені тут же відповили:
«Так может, за красівиє глаза ви нам скідку дадітє»?
Сьогоднішня вечеря: селянський салат (огірки, помідори, базилік, цибуля та ще якась травичка) – 5 ларі (25 грн.), страва під жахливою назвою «гриби у мізках» - 10 ларі (50 грн.), червоне вино сапераві «з крану» - 13,5 ларі (67,5 грн), за літр, кава по-турецьки – 3 ларі (15 грн.). Загалом рахунок вийшов, як і вчора 30 ларі, тобто 150 грн. Це ресторан на Проспекті Руставелі, тобто недешеве місце, але, як і вчора, порцій вистачило б на двох. Який інтер’єр не знаю, бо сидів на вулиці, за столиком в середземноморському стилі: щоб перехожі між столиками ходили.
У вуличних торгівців фруктами кілограм персиків – 1 ларі (5 грн.), а великих персиків – 1,20 ларі (6 грн.), нектарини – 1 ларі. Кавуни тут вже є величезні. Але, на жаль, поблизу не продаються. Хоча скільки їх була вздовж траси за містом! Але зупинятися було не комільфо.
Жебраків на вулицях Тбілісі багато. Вони не кидаються в очі, не крикливі, тому, напевно, більшість туристів їх не помічає. А ще можна помітити чимало чоловіків віком під 50 та старших, яким, напевно, немає чим зайнятися: дехто п’є пиво, дехто читає газети, дехто просто сидить на парапеті та дивиться у далечінь. Безробіття – болюча проблема сучасної Грузії. Минулого року безробіття сягнула 15,1% або 295,1 тисяч осіб. Для порівняння 2005 року рівень безробіття складав 13,8% або 279,3 тисячі осіб. Ці цифри мусять бути червоною лампочкою для грузинського керівництво, бо свідчать про те, що структурні реформи або недостатні, або малоефективні.
Виходом з ситуації могло б бути залучення більшої кількості людей до малого бізнесу. Ви всі знаєте, як просто в Грузії зареєструвати фірму – це можна зробити через інтернет - часто це наводиться, як приклад одного з головних досягнень Саакашвілі, а складність реєстраційних процедур в Україні – як неабияке гальмо. Частково це вірно, але тільки частково. Я регулярно повторюю в своїх коментарях та дописах, що реєстрація фірми – це найменший головний біль підприємця. Найбільший – знайти дешеві кредити. Нещодавно нам довелося вивчити питання кредитування міжнародної транзакції для невеликого нового нашого бізнес-партнера в Україні. В нього чудовий проект, але фінансувати він може тільки чверть його вартості. Запитували в банках вартість кредиту, банківської гарантії платежу і факторингу. В усіх трьох випадках вийшло по 25% річних. Там, де кредит – там ще застава потрібна на повну вартість, а де гарантія – безпроцентний депозит на повну суму гарантії, де факторинг – то слід самому профінансувати чималу частку транзакції, ту ж чверть, якщо вдасться домовитися. Отже, як не крути – а якщо в тебе немає грошей, то ніхто тобі їх офіційно не позичить. В Грузії ситуація практична така сама:
http://bizzone.info/experts/2012/1340230183.php
Люди кажуть, що тепер багато важать зв'язки у банках, щоб отримувати преференції при отриманні кредитів.
Дорогі кредити - це проблема, яку грузинському керівництву слід терміново вирішувати, інакше весь їхній успішний поступ дуже скоро зміниться на стагнацію.
Моє перебування у Грузії добігає кінця. Мені ще потрібно дещо осмислити, а наступного тижня я планую написати підсумковий допис з діагнозом і прогнозом.
