Отряд нє замєтіл потєрі бойца (с)

Якщо ви подумали, що Кербасі зник, то запевняю вас, що Кербасі вже знайшовся.

Я трохи поподорожував "старою" Європою. Список країн, в яких я відмітився, поповнився новою країною - Італією. Рим з Колізеєм та Венеція з каналами пройшли повз мене (Венеція - в буквальному сенсі: бачив дороговкази на автостраді, але нам було не по дорозі). Як давні френди знають, я здебільшого подорожую по промислових задвірках, тому враження зазвичай не у форматі для "Тревел Ті-Ві". Цього разу програма була настільки насиченою і виснажливою, що я навіть нічого не писав до ЖЖ, хоча зазвичай власне з подорожей значна частина дописів або бодай заготовок народжується, бо у подорожах дуже багато часу гається на очікування, переїзди, перенесені або скасовані зустрічі тощо.

Слідкувати за дискусіями я також не мав можливості, тому буду радий, якщо звернете мою увагу на щось цікаве за минулі два тижні. 

Не все під час подорожі було лише індустріально-трешевим. На щастя на вихідних ніхто не претендував на мене і мій час, тому одного теплого вересневого дня я мав можливість повалятися просто на лавочці як бомж у віденському Штадтпарку. Власне це сталося тут:
http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/a/ab/WienflussStadtpark.jpg
Дяка Вікіпедії за світлину.

Це річка, яка дала назву місту. На жаль, зебетонована, зукута у колектор більше ста років тому. Ненавиджу, коли так чинять з річками. Водну стихію не можна ображати. Якби я був багатим та при владі (а я б був дуже волюнтаристичним правителем), я б розпорядився вивести на поверхню київськи річки, навіть якщо для цього довелося б знести сотні об'єктів та перепланувати геть усе місто.

Вбога бетонна будівля на світлині - це частина готеля ІнтерКонтиненталь. З іншого боку над парком височіє лише трохи кращий Хілтон. Як людина, що вірить у різну китайщину, я пояснюю не надто розкішний вигляд розкішних готелей злим впливом духу придушеної річки.

Втім, роздуми про нещасну річку були єдиним, що засмутило мене у той чудовий день.