Системологія у кросівках

Буває находить на мене, що дуже шкодую, що свого часу так склалися обставини, що не мав я можливості поступати на спеціальності, до яких мав схильність. Напевно, якби я займався улюбленою справою, то мав би успіх і більше задоволення від життя. Але не факт, що наявні на той час шляхи були власне шляхами. Коли натрапляю на матеріальні свідчення моїх можливих професорів, то замислююся.

От кілька років тому писав про одного:
http://kerbasi.livejournal.com/20343.html

Звісно, й у моєму кораблебудівному також інтелігентних смердюків не бракувало. Хто зна, може, краще б вчитися в такого ж смердюка, тільки чомусь такому, що гріє серце. А чи смердюк може навчити дисципліні, яка міцно пов'язана з культурою? У моєму випадку це вже й не має значення.

От ще одне світило, взірець смаку з кросівками під брюки:



Це якісь вам "одноглазнікі", це обкладинка "Підручника класичної китайської мови веньянь". А! Ще й препринт як досягнення -  у біографічній довідці! Все ж таки починає відчувати інтелігенція, що результат потрібно демонструвати. Добре, що препринт, а не чернетка на картонних перфокартах для найбільших у світі ЕОМ згадується.

Мабуть, все ж таки для психіки легше читати їхні книжки, ніж бути їхнім студентом.

PS: це все про Москву. Втім, не подумайте, що я вважаю, що в Україні науковці краще. В Москві, принаймні, інколи пишуть корисні книжки.