Сьогодні Міжнародний день кави

З чим я вітаю всіх, хто шанує цей напій та пов'язану з ним культуру.

З нагоди цього дня розповім про свій недавній візит до славетної віденської кав'ярні.
Хоча я більш полюбляю чистий кавовий смак без цукру, без вершків, молока, прянощів, алкоголю, сиропів, я не міг встояти перед спокусою долучитися до шарму віденської культури кав'ярень, яка, до речі, знаходиться під захистом ЮНЕСКО, як культурне надбання людства.

На цей раз я завітав до кав'ярні "Моцарт".
http://www.cafe-mozart.at
Кав'ярні на цьому місці і під тією ж назвою відомі з 1794 року, і сучасний заклад добре продовжує лінію успадкування.

В кав'ярні відмітилися чимало відомих представників світу мистецтв. З літератури зокрема, наприклад, Грем Грін. У цій кав'ярні він писав сценарій для фільму "Третя людина". Відтоді один з комплексів у меню так і називається - "Сніданок третьої людини".
Коли я дістався кав'ярні, почало дощити. Мені пощастило потрапити у середину без черги, бо після мене більшості відвідувачів доводилися чекати на вході, поки для них звільниться місце.

Власне на світлині видно спілкування біля дверей адміністратора та відвідувача.

Інтер'єр, можна так сказати, стандартний для віденської кав'ярні.

Обов'язкові підшивки газет:

А ось і кава. Нам ще торік розповів живий клясик Андрухович, що те, що ми тут по-рагульські називаємо віденською кавою, то насправді називається кава-меланж цивілізованими людьми:

Тут кава називалася віденський меланж, 4.90 євро.
До кави добре йде знаковий віденський яблучний штрудель (10.20 євро), який буквально плаває у т.з. Ванільному соусі, схожому на дуже рідкий заварний крем:

Якщо хочеться трохи перекусити, можна спробувати асорті австрійських сосисок-сарделек (11.50 євро + булочка за півтора євро). Не гурманська страва, повсякденна, але у тому ж і смак! І називається не просто асорті, як в готелі, де я мешкав, а Моцартівська ковбасна тарелка! Ці кав'ярні за задумом не святкові, а повсякденні, ну так - трошки пафосу, щоб не як дома. Тепер, щоправда, більше туристичні, хоча австрійських завсегдатаїв також можна швидко навчится відрізняти від випадкових гостей.

У кадр лише частково потрапив бокал з характерним дешевим вином, яке п'ють, додаючи мінеральноі води. Коштує цей мікс 4 євро. Також зовсім не гурме, схоже на пунш чи сидр, які продаються в супермаркетах, де є пиво-квас-напої на розлив, але варто було спробувати, щоб знати.

На особливу згадку заслуговує жінка, що потрапила в один з кадрів. Вона француженка з дуже доброю англійською мовою. Зайшла перекусити зі своєю подружкою такого ж віку. А столиком далі сиділи австрійські мама і донька, років 60 і 40 відповідно. Вони почули французьку мову, і старша вибачилася і запитала англійською: "Це ви французькою розмовляєте? Я питаю, бо моя донька колись давно вивчала французьку на курсах у Парижі". Вони розговорилися, виявилося, що донька таки забула французьку, але їм вистачило англійськоі, щоб прекрасно потеревеніти за життя. Їм було весело і приємно - люди просто насолоджувалися спілкуванням. Ось вам і ламання стереотипів про французів, які ненавидять англійську мову, про західних людей, які не знають навіть, як зовуть сусіда. А нащо знати сусіда? Я не знаю і знати не хочу, а якби наші люди замість того, щоб лізти до сусідського життя, вміли легко і невимушено вести смол-ток (легку розмову) з чужими, життя стало б значно комфортнішим. Що, почнемо вчитися? Асоціюємося ж з Європою...