![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Стаття про Україну на серйозному ресурсі
Thursday, 6 February 2014 11:42 amhttp://knowledge.wharton.upenn.edu/article/ukraines-revolution-dignity-people-business/
Стаття на ресурсі Уортонівської бізнес-школи при Університеті Пенсильванії. Це дуже престижна бізнес-школа, а також точка кристалізації інтелекту зі сфер прикладних бізнес-дисциплін. Стаття називається "Украінська революція гідності для людей і для бізнесу". Написана стаття двома молодими порядними галицькими панночками, звідси й присмак шоколадного сиропу від прочитаного, але адресна аудиторія більш нічого від світу й не очікує.
З позитивного, що на такому ресурсі взагалі дозволили написати статтю з настільки страшними фразами, що в уортонівського професора може зіпсутися враження від ранкової кави або стейку кордон-бльо на вечерю: "на порозі громадянської війни", "пацієнти, буває, помирають, тому що родичі не зкинулися на хабар" і т.д. На жаль, сучасний бізнес-світ, від відділу збуту корпорації до академічних кіл, складається з типажів, чия психіка застрягла на тому рівні розвитку, який описується в психології принципом задоволення. Тому в сучасному західному бізнесі в тебе вибір: або розмазувати шоколадний сироп, або йти геть. Отже, добре, що вислухали, тобто визнали, що у світі є ще одна країна, проблеми якої зайшли надто далеко, щоб бути вирішеними написанням позитивненького бізнес-плану і замовленням гарненьких, веселеньких логотипів та інших складових корпоративного стилю. І те, що це саме Уортонівська бізнес-школа визнала, це також плюс: ще один сигнал, який не можливо не помітити тим, хто приймає рішення, які впливають на міжнародну політику у сфері економіки та бізнесу, що в Україні таки справи кепські і не слід ними легковажити.
З мінусів - кричущий ляп про те, що українці платять чималенькі податки, натомість гарантованих державою сервісів не отримують. Номінально податки в нас дуже малі по мірках США. І на приватних осіб, і на корпорації. Принаймні, авторка зі Львівської бізнес-школи мусила б це знати. Зрозуміло, що в короткій статті не поясниш аномальностей української податкової системи, які просто за межою здорового глузду та добрих намірів, але не слід писати таких речей, які легко спростовуються вже на рівні вікіпедійних статей або профілей країн на ресурсах штибу Світового банку. Західному читачеві стаття й без цього наносить важку психологічну травму, що аж їм доведеться психологам багатотисячні чеки виписувати, а тут ще якщо якесь аспірантішко з Росії тицьне носом, що факти не підтверджуються, то більше ніколи нічого правдивого про Україну цей ресурс не розмістить.
В статті правильно вказані витоки теперішньої ситуації, а саме безмежна влада олігархів, яка звужує поле для середнього бізнесу і середнього класу. Слушно, хоча й зашкаленням наївності, зауважено, що майдан зараз демонструє зразки громадських ініціатив саме знизу, при чому вони успішно реалізуються. Сильним перебільшенням є шукати у цьому шляхи порятунку країни. Вибачте, пхале краудфандінгом загальнодержавні завдання не вирішуються.
Також вірно, що запобігти зміцненню диктатури та вийти з цих всіх негараздів можна тільки через просвітницьку роботу саме в активних середніх верствах. Але як же це робити, якщо всі канали комунікації в руках попсивиків-затєйників, а сам по собі підприємець або ховрашок здебільшого істота нарцисічна і також застрягла десь на принципі задоволення, тому сама, без копняка або зваблення цукеркою рухати звивиною не стане? А такий типаж може влаштувати тільки революцію паничів проти панів, яка не змінить сутності відносин держави та суспільства. Що ми й бачили після 2004-го. Зараз паничів теж більш, ніж достатньо, але сподіваюся, ще не всі учасники своє слово промовили...
Хай там як, добре, що ця стаття написана і оприлюднена саме там, де оприлюднена.
PS: ті, хто хоче зі мною сперечатися емвеефівською статистикою, зверніть увагу на те, що general government revenues це не тільки податки.
Ось звідси ближче до теми:
http://www.heritage.org/index/ranking
Більший сукупний відсоток кажете? А не хочете конкретніше, не сукупно, а ближче до вашого гаманця - платити ПДФО 39,6%? От саме цією цифрою і буде спростований фактаж обговорюваної статті.
Ukraine
The top individual income tax rate is 17 percent, and the corporate tax rate was cut to 19 percent effective January 2013. Other taxes include a value-added tax (VAT) and a property tax. The overall tax burden equals 38 percent of gross domestic income. Public expenditures amount to 46 percent of GDP. Public debt is below 40 percent of gross domestic output. Government finances have been affected by the eurozone slowdown, pushing up deficits.
USA
The top individual income tax rate has risen to 39.6 percent, and the top corporate tax rate remains at 35 percent. Other taxes include a capital gains tax and excise taxes. The payroll tax holiday expired at the beginning of 2013. The overall tax burden amounts to 25.1 percent of gross domestic income. General government expenditures are slightly over 40 percent of GDP. Total public debt equals over 100 percent of the size of the economy.
І хто казав, що Україну слід порівнювати саме з США? По рівню соціальних очікувань українців, чому б не зі Швецією:
The top individual income tax rate is 57 percent, and the top corporate tax rate has been cut to 22 percent. Other taxes include a value-added tax (VAT) and a capital gains tax. The overall tax burden is 44.5 percent of GDP. Public expenditures make up about half of GDP, and public debt is below 40 percent of GDP. The government is attempting to expand investment in infrastructure and research while reining in welfare spending.
Або з Німеччиною:
The top individual income tax rate has risen to 47.5 percent, and the top corporate tax rate remains at 15.8 percent. Other taxes include a value-added tax (VAT) and a capital gains tax. Tax revenue is equal to 37 percent of GDP. Public spending has stabilized at 45 percent of the domestic economy, and public debt has remained steady at around 80 percent of GDP.
PPS: для тих, хто читає надто емоційно і до першого слова, що не сподобалося, підкреслюю: моя загальна оцінка статті - позитивна! Я тільки вказав на слабке місце з точки зору контрпропаганди.
Стаття на ресурсі Уортонівської бізнес-школи при Університеті Пенсильванії. Це дуже престижна бізнес-школа, а також точка кристалізації інтелекту зі сфер прикладних бізнес-дисциплін. Стаття називається "Украінська революція гідності для людей і для бізнесу". Написана стаття двома молодими порядними галицькими панночками, звідси й присмак шоколадного сиропу від прочитаного, але адресна аудиторія більш нічого від світу й не очікує.
З позитивного, що на такому ресурсі взагалі дозволили написати статтю з настільки страшними фразами, що в уортонівського професора може зіпсутися враження від ранкової кави або стейку кордон-бльо на вечерю: "на порозі громадянської війни", "пацієнти, буває, помирають, тому що родичі не зкинулися на хабар" і т.д. На жаль, сучасний бізнес-світ, від відділу збуту корпорації до академічних кіл, складається з типажів, чия психіка застрягла на тому рівні розвитку, який описується в психології принципом задоволення. Тому в сучасному західному бізнесі в тебе вибір: або розмазувати шоколадний сироп, або йти геть. Отже, добре, що вислухали, тобто визнали, що у світі є ще одна країна, проблеми якої зайшли надто далеко, щоб бути вирішеними написанням позитивненького бізнес-плану і замовленням гарненьких, веселеньких логотипів та інших складових корпоративного стилю. І те, що це саме Уортонівська бізнес-школа визнала, це також плюс: ще один сигнал, який не можливо не помітити тим, хто приймає рішення, які впливають на міжнародну політику у сфері економіки та бізнесу, що в Україні таки справи кепські і не слід ними легковажити.
З мінусів - кричущий ляп про те, що українці платять чималенькі податки, натомість гарантованих державою сервісів не отримують. Номінально податки в нас дуже малі по мірках США. І на приватних осіб, і на корпорації. Принаймні, авторка зі Львівської бізнес-школи мусила б це знати. Зрозуміло, що в короткій статті не поясниш аномальностей української податкової системи, які просто за межою здорового глузду та добрих намірів, але не слід писати таких речей, які легко спростовуються вже на рівні вікіпедійних статей або профілей країн на ресурсах штибу Світового банку. Західному читачеві стаття й без цього наносить важку психологічну травму, що аж їм доведеться психологам багатотисячні чеки виписувати, а тут ще якщо якесь аспірантішко з Росії тицьне носом, що факти не підтверджуються, то більше ніколи нічого правдивого про Україну цей ресурс не розмістить.
В статті правильно вказані витоки теперішньої ситуації, а саме безмежна влада олігархів, яка звужує поле для середнього бізнесу і середнього класу. Слушно, хоча й зашкаленням наївності, зауважено, що майдан зараз демонструє зразки громадських ініціатив саме знизу, при чому вони успішно реалізуються. Сильним перебільшенням є шукати у цьому шляхи порятунку країни. Вибачте, пхале краудфандінгом загальнодержавні завдання не вирішуються.
Також вірно, що запобігти зміцненню диктатури та вийти з цих всіх негараздів можна тільки через просвітницьку роботу саме в активних середніх верствах. Але як же це робити, якщо всі канали комунікації в руках попсивиків-затєйників, а сам по собі підприємець або ховрашок здебільшого істота нарцисічна і також застрягла десь на принципі задоволення, тому сама, без копняка або зваблення цукеркою рухати звивиною не стане? А такий типаж може влаштувати тільки революцію паничів проти панів, яка не змінить сутності відносин держави та суспільства. Що ми й бачили після 2004-го. Зараз паничів теж більш, ніж достатньо, але сподіваюся, ще не всі учасники своє слово промовили...
Хай там як, добре, що ця стаття написана і оприлюднена саме там, де оприлюднена.
PS: ті, хто хоче зі мною сперечатися емвеефівською статистикою, зверніть увагу на те, що general government revenues це не тільки податки.
Ось звідси ближче до теми:
http://www.heritage.org/index/ranking
Більший сукупний відсоток кажете? А не хочете конкретніше, не сукупно, а ближче до вашого гаманця - платити ПДФО 39,6%? От саме цією цифрою і буде спростований фактаж обговорюваної статті.
Ukraine
The top individual income tax rate is 17 percent, and the corporate tax rate was cut to 19 percent effective January 2013. Other taxes include a value-added tax (VAT) and a property tax. The overall tax burden equals 38 percent of gross domestic income. Public expenditures amount to 46 percent of GDP. Public debt is below 40 percent of gross domestic output. Government finances have been affected by the eurozone slowdown, pushing up deficits.
USA
The top individual income tax rate has risen to 39.6 percent, and the top corporate tax rate remains at 35 percent. Other taxes include a capital gains tax and excise taxes. The payroll tax holiday expired at the beginning of 2013. The overall tax burden amounts to 25.1 percent of gross domestic income. General government expenditures are slightly over 40 percent of GDP. Total public debt equals over 100 percent of the size of the economy.
І хто казав, що Україну слід порівнювати саме з США? По рівню соціальних очікувань українців, чому б не зі Швецією:
The top individual income tax rate is 57 percent, and the top corporate tax rate has been cut to 22 percent. Other taxes include a value-added tax (VAT) and a capital gains tax. The overall tax burden is 44.5 percent of GDP. Public expenditures make up about half of GDP, and public debt is below 40 percent of GDP. The government is attempting to expand investment in infrastructure and research while reining in welfare spending.
Або з Німеччиною:
The top individual income tax rate has risen to 47.5 percent, and the top corporate tax rate remains at 15.8 percent. Other taxes include a value-added tax (VAT) and a capital gains tax. Tax revenue is equal to 37 percent of GDP. Public spending has stabilized at 45 percent of the domestic economy, and public debt has remained steady at around 80 percent of GDP.
PPS: для тих, хто читає надто емоційно і до першого слова, що не сподобалося, підкреслюю: моя загальна оцінка статті - позитивна! Я тільки вказав на слабке місце з точки зору контрпропаганди.
