24 серпня

Я часто повторював упродовж років моєї присутності в укрнеті, що сама засаднича лексика української незалежності викликала в мене сумніви, оскільки була компромісною, такою, щоб комуністична більшість 1991-го проголосувала. Ось що писав я п'ять років тому:

"Я не знав “незалежної України”, але я знав про “самостійну Україну”. Я не знав “синьо-жовтого прапора”, але я знав про “жовто-блакитний прапор”. Я не чув про “свідомих українців”, але я чув про “щирих українців”. Саму таку лексику залишили по собі борці за незалежність 20-х років 20-го сторіччя, і вона зберігалася у пам’яті народній аж до 90-х років попри всю совєцьку боротьбу з історичною пам’яттю".

Хай там як, але сформувалися нові особистості, для яких саме така лексика та символіка, які є тепер, природні й рідні. І тепер вони в боях наповнюють їх змістом, заряджують своїм завзяттям, освячують своєю кров'ю. І тепер це вже не лексика та символіка компромісу та безпринципності, а повна протилежність. Це символи стійкості, принциповості й героїзму. Отже, двадцять третій день 24 серпня суверенного існування України можна тепер вважати першим днем дійсної Незалежності України. Тепер цей день має реальний зміст!

Слава Україні! - Героям слава!
Слава нації! - Смерть ворогам!
Україна - понад усе!