Pro nihilo

Ще одне. Стосовно чиїхось образ через колективні сутності.
За час мого перебування у блогосфері часто виникали ситуації, коли десь з атаками на колективні сутності виступає відома особа, той самий Шкляр або Андрухович. Коли я на це вказував, публіка, що мене читає, здебільшого була не на моєму боці. От чого б це я тепер мав перейматися, що хтось образиться через мої узагальнення, якщо широкому загалу пофіґ, що відчуваю я, коли вони аплодують іншим узагальненням? Що б я тут не писав, я все одно не буду своім для більшості читачів (а може й для всіх, крим випадковостей). І я пишу не з фантазій, а тільки й виключно те, що знаю з досвіду й практики. Де теоретизування, там завжди я про це попереджаю. Практику заперечити неможливо. Її можна тільки пояснити. Коли мені дадуть переконливі пояснення, я відмовлюся від своїх узагальнень.

Порядний вірмен після моїх антивірменських постів піде виховувати свої маси. Це єдина здорова реакція. Інших тем мого критицизму це також стосується.