Pro nihilo

Я розумію, звідки це все береться. Ми, совітські покоління, ( тут, певно, "ми" це women, a не zamen), приходили до понять про свободу інтелектуальною працею, а не серцем. Життєва практика скоріш підказувала, що слід не за свободу всіх боротися, а правильно ув'язнювати, тих, кого треба. Я про себе часто кажу, що я - фашист, що сам себе перевиховав на демократа. Одна жж-тролиха мене назвала ліберал-фашистом, що, в принципі, майже вірно. Я ніколи не проголосую за ксенофобську партію, але минулого тижня в одному районі Харкова я спіймав себе на роздратованій думці: "якого хріна тут стільки чюркобєсів"! Хоча якби почалися погроми або депортації, я б точно намагався їх врятувати, якби мав можливість. Підозрюю, що таке розщеплення сидить якщо не в усіх, то в дуже-дуже багатьох, кого совок не радував і життя або заштовхнуло в дисиденти, або завдало дисидентський напрямок. Можливо такими не були Сахаров, Ковальов, Алєксєєва та ще пару десятків тих, хто гуртувався навколо "Хроніки тєкущіх собитій" та Гельсінгської спілки, але це лише частина дисидентського руху, може, відсотків десять

Хоча Новодворську це ніяк не випровдовує: погляди можуть бути будь-які, але якщо притягуєш Лао-цзи, Кун-цзи та Мао с Деном, то матчастину вивчай.