колд коллінг

[kerbasi]

Я ніколи не займався "холодними дзвінками" приватним особам, але по підприємствах доводилося. Тепер смішно згадувати, я на колишню роботу прийшов у розпал кризи 1998-го. Закордонні шефи офіс організовували повільно, я довго працював сам і з дому, для чого умов в мене насправді не було. Шефи вимагали негайних дій, а в повітрі висіла можливість, що вони передумають тут відкриватися, а в мене ані житла свого, ані заощаджень більше, ніж на місяць, і купа обов'язків...

І ось телефоную я по підприємствах, в моїх співрозмовників зарплата - баксів п'ятдесят, і вони її не отримували кілька місяців, я пропоную їм насоси ціною тисяч п'ять-десять за один, при тому що вони брали аналоги в 5-10 разів дешевше. А просунуті - були міцно підсажені на конкурентів. А комусь було просто пофіґ, головне, щоб зберегти позицію без новацій...

Отже, реакція на мої дзвінки була логічна. Хтось кричав, мовляв, та ви шооооооо, в нас опалення вимкнули, електрику економимо, тільки в світовий день працюємо, які імейли, які компакт-диски - ви шооооооо. Хтось міцно прикипів до наявних постачальників та просто мене збивав з дихання: "а ти кто такой? Яка фірмачка? Га? Ніколи не чув! Так ви кто? Ви нам нє нужни і нужни нє будєтє". Хтось вмикав дурника, типу, скиньте нам прайс по факсу (ага, на десятки тисяч опцій) і щось напишіть, щоб в нас була підстава піти до генерального. Та різні були. Хтось вимагав від мене каталогів, які я десятками кіло тягав на пошту, щоб потім навіть не пригадувати, що була розмова і не йти до канцелярії заводу по посилку. Ось тільки нормальних не можу пригадати.

Ясно, що мені тоді дуже важко було зберігати належний настрій. Це ще так сказано: то ледве був не повний депресняк. І я почав слідувати різним рекомендаціям для продавців. Західним: якщо працюєш дома, все одно вдягайся, як на роботу - з голосу це відчутно. Якщо живеш не на першому поверсі, дивися у вікно - коли дивишся згори, в голосі з'являється впевненість... І східні штучки - запали ялівцеву свічку, ялівцеві аромати долають депресивний стан. І ось я стаю біля вікна, при параді, в диму благовоній і телефоную на якусь Мотор-Січ...

Відтоді я телефонним продавцям стараюся відмовляти ввічливо і приязним голосом.

Comments

[vladmradio]

Знайомий розказував, шо як працював у Київстарі, то мусили сідати колом і один одного посилати нахуй - отакий тренінг.

[kerbasi]

Мабуть, замовчують, чим кидалися та бризкалися

[picterman]

Пам'ятаю як "прогулював інститут" і зайшов в універмаг Україна в Києві а там дівчата поставленими голосами волали в залах - " а вот ми вам прєдлагаєм новую ...."
Мені їх так шкода було шо капец...

[kerbasi]

Стільки людей проходить крізь травматичні для психіки роботи, що вже можна не дивуватися ніяким подіям/новинам.

[0rest]

А хто на базарі постояв, поторгував - той базарникам також не хамить. А хто, як я, плакат в центрі Лондона потримав пару місяців - тому на думку навколишніх взагалі насрати. Профдеформація - вона така, еге ж.

[kerbasi]

Я й на базарі постояв з "фруктою". Але те було дуже давно. Відтоді багато змінилося. Теперішні базарні торгівки - реалізатори. З ними я не відчуваю солідарності.