Про японський підхід
Tuesday, 5 January 2010 01:15 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
kerbasiПро своє ставлення до ділової періодики вже колись писав. Там навіть дискусія відбулась з людиною-інсайдером.
Тепер від слів - до дій.
Віддаю прибиральницям на макулатуру стару періодику. Зазвичай, перед новорічними святами це роблять, але у нас в офісі були інші справи. Отже, зараз. Цей рік вперше з 1994-го пройде для мене без тижневика "Бізнес". Слід було б ще п"ять років тому від нього відмовитись, коли там надрукували вітання Януковичу від їхнього головного шефа з "Бліц-Інформу" у термінах "ви нам, Віктор Фьодоровіч, как отєц родной", але я - клієнт лояльний, довго на дива очікую.
У мене на моїй малій батьківщині був знайомий, з котрим ми періодично пили каву або вибиралися кудись (він полюбляв багатокілометрові піші прогулянки). Він у місті на ті часи був особистістю досить відомою, бо поліглот, перекладав з кількох десятків мов, до того ж не зі стандартного набору "умнава мальчіка" (анг., нем, фр.), а з індонезійської, в"єтнамською і т.д. Ось він якось казав: "Я навчився не цінувати людей". Потім пояснив, що йдеться не про те, щоб до людей зверхньо ставитись, а про те, щоб не жалкувати, якщо з кимось відносини не складаються, хтось покидьком виявляється, а також щоб не марнувати час та не виснажувати себе безпідставними очікуваннями на диво, що людина зміниться, взаєморазуміння знайдеться, і т.д. Тобто рішучіше розривати треба, якщо щось не так.
У діловій сфері так само. З моєї практики, якщо з якоюсь фірмою/підприємцем ми не виходимо на нормальний рівень взаємодії за два роки, то вже й не вийдемо. Можна легко розривати партнерську угоду. Але я не дуже швидкий у цьому сенсі. Ба більше, у мене є дехто з партнерів, з котрих користі небагато (але й збитків нема), котрим просто приємна мати статус партнера великої корпорації. А я з ними не розриваю угоду тільки тому, що 11 років тому вони були першими, хто серед розрухи 1998-го не послав мене нафіґ і погодтився хоча б подивитись, що я пропоную. З одним перший контракт був десь доларів на 600, а річний обсяг - на 800. Потім були й реальні цифри, але зараз, за теперішніх масштабів це... ну більше, ніж 800 доларів у 1999-му, але все одне - копійки.
Мій шлях у сфері бізнесу почався з фірми, котра проголошувала, що буде сюди залучати японські інвестиції. Нічого у горбачовських мрійників не вийшло, але літератури від японської державної організації, що сприяє експорту, наотримували десятки томів, тому я тоді начитався та й щось з того причепилось до мене. Не знаю, на добре, чи на зле. А в них тоді пропагувався повільний, консервативний шлях побудови відносин, там де європеєць, я вже не кажу про американця, просто виконав би свою роль з двійки продавець-покупець та й забув би. Мій іноземний шеф жартує, що я в Україні розвів якусь безплатну бізнес-школу, замість того, щоб неукам копняка піддати у напрямку дверей, проте вартих розмов та очікувань людей залучати. Втім, наразі мій підхід працює. До того ж тут і вибору особливого нема. Якщо нікого тут не вчити і не підбирати ключиків, то треба закрити представництво та кудись до інших сфер або інших країв податися.
Тепер від слів - до дій.
Віддаю прибиральницям на макулатуру стару періодику. Зазвичай, перед новорічними святами це роблять, але у нас в офісі були інші справи. Отже, зараз. Цей рік вперше з 1994-го пройде для мене без тижневика "Бізнес". Слід було б ще п"ять років тому від нього відмовитись, коли там надрукували вітання Януковичу від їхнього головного шефа з "Бліц-Інформу" у термінах "ви нам, Віктор Фьодоровіч, как отєц родной", але я - клієнт лояльний, довго на дива очікую.
У мене на моїй малій батьківщині був знайомий, з котрим ми періодично пили каву або вибиралися кудись (він полюбляв багатокілометрові піші прогулянки). Він у місті на ті часи був особистістю досить відомою, бо поліглот, перекладав з кількох десятків мов, до того ж не зі стандартного набору "умнава мальчіка" (анг., нем, фр.), а з індонезійської, в"єтнамською і т.д. Ось він якось казав: "Я навчився не цінувати людей". Потім пояснив, що йдеться не про те, щоб до людей зверхньо ставитись, а про те, щоб не жалкувати, якщо з кимось відносини не складаються, хтось покидьком виявляється, а також щоб не марнувати час та не виснажувати себе безпідставними очікуваннями на диво, що людина зміниться, взаєморазуміння знайдеться, і т.д. Тобто рішучіше розривати треба, якщо щось не так.
У діловій сфері так само. З моєї практики, якщо з якоюсь фірмою/підприємцем ми не виходимо на нормальний рівень взаємодії за два роки, то вже й не вийдемо. Можна легко розривати партнерську угоду. Але я не дуже швидкий у цьому сенсі. Ба більше, у мене є дехто з партнерів, з котрих користі небагато (але й збитків нема), котрим просто приємна мати статус партнера великої корпорації. А я з ними не розриваю угоду тільки тому, що 11 років тому вони були першими, хто серед розрухи 1998-го не послав мене нафіґ і погодтився хоча б подивитись, що я пропоную. З одним перший контракт був десь доларів на 600, а річний обсяг - на 800. Потім були й реальні цифри, але зараз, за теперішніх масштабів це... ну більше, ніж 800 доларів у 1999-му, але все одне - копійки.
Мій шлях у сфері бізнесу почався з фірми, котра проголошувала, що буде сюди залучати японські інвестиції. Нічого у горбачовських мрійників не вийшло, але літератури від японської державної організації, що сприяє експорту, наотримували десятки томів, тому я тоді начитався та й щось з того причепилось до мене. Не знаю, на добре, чи на зле. А в них тоді пропагувався повільний, консервативний шлях побудови відносин, там де європеєць, я вже не кажу про американця, просто виконав би свою роль з двійки продавець-покупець та й забув би. Мій іноземний шеф жартує, що я в Україні розвів якусь безплатну бізнес-школу, замість того, щоб неукам копняка піддати у напрямку дверей, проте вартих розмов та очікувань людей залучати. Втім, наразі мій підхід працює. До того ж тут і вибору особливого нема. Якщо нікого тут не вчити і не підбирати ключиків, то треба закрити представництво та кудись до інших сфер або інших країв податися.
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
no subject
Date: Tuesday, 5 January 2010 12:06 pm (UTC)Зайвий раз переконуюсь, що хоча ми й працюємо у різних сферах, засоби досягнення мети доводиться використовувати майже однакові. І не раз, і не два бувати у стані, коли готовий встромити багнета у землю та післати все це під три чорти - бо рівень рагульства, пихатості та неспроможності дивитися хоча б на крок уперед у переважної більшості замовників зашкалює. Але, оглядаючи пройдений шлях, розуміти, що сучасні рагулі у порівнянні з рагулями тогочасними все ж таки відрізняються у кращу сторону, тобто еволюція - працює.
Млини бога мелють повільно. Нажаль. Але змелють все.
no subject
Date: Tuesday, 5 January 2010 12:22 pm (UTC)У моїх сферах загальний рівень суто технічних знань у середньому може зараз і нижчий, але, принаймні, у тих, хто відрізняється, є можливості себе реалізувати на інших підприємствах, у приватному секторі. А за совка було суцільне "каби чєво нє вишло" та відсидка років "деревья умірают стоя". Інше питання, що ці найкращі за умови маргінальності української промисловості швидко впираються до стелі, і не мають можливості зростати далі. А тут вже - дійсно трагедія, бо власноруч з цього не вибратися: можливості мають стратеги державного рівня створювати.
Я не розкриваю своєї ідентичності тут, бо щоденник - це психотерапія, тут напишеш те, чого у житті не скажеш,тому виходить так, що позитивні приклади нелегко навести анонімно. Але вони є. Це і є, на мій погляд, вірною стратегією: ставити на тих, хто розвивається у вірному напрямку, робити з них гарний приклад для інших, такий собі бенчмаркінґ.
засоби досягнення мети
Date: Tuesday, 5 January 2010 12:53 pm (UTC)Re: засоби досягнення мети
Date: Tuesday, 5 January 2010 07:23 pm (UTC)Re: засоби досягнення мети
Date: Tuesday, 5 January 2010 07:26 pm (UTC)синонім "методи"
Date: Tuesday, 5 January 2010 07:32 pm (UTC)Re: синонім "методи"
Date: Tuesday, 5 January 2010 07:34 pm (UTC)Re: синонім "методи"
Date: Tuesday, 5 January 2010 07:43 pm (UTC)Re: синонім "методи"
Date: Tuesday, 5 January 2010 07:45 pm (UTC)Re: синонім "методи"
Date: Tuesday, 5 January 2010 07:52 pm (UTC)Стільки, в принципі, нормальних слів спотворено
Date: Tuesday, 5 January 2010 08:00 pm (UTC)no subject
Date: Friday, 1 October 2010 02:03 pm (UTC)Та таке хоч якесь маркування вигадуй :-)