З сапієнсами проблема у тому, що попри високі прагнення та неабиякий інтелектуальний потенціал, вони насправді не залучені на посади у суспільстві чи економіці, які дійсно б розкривали їхній потнціал і накладали обов"язки, котрі були б їм по плечу. Через це амбіції залишаються нереалізованими, потенціал не розкритим, "м"язи" недонавантаженими. Це сильно наближує менталітет українських інтелектуалів до совєцької інтеліґєнції, котрій було притаманно ставити себе поза суспільством, над державою, усвідомлювати себе як равноцінний суб"єкт з державою і хоча б у фантазіях чи серед своїх на кухні вести уявний діалог з державою на рівних - таке собі державне мислення державного діяча без держави, генерала без армії. Самопроголошений генерал - це непогано рятує EGO, коли знаходишся у неприязному оточенні, але до генерала непогано б навчитись бути рядовим (копати окопи), сержантом (командувати невеликим підрозділом), лейтенантом (командувати групою невеликих підрозділів з використанням спеціальних знань військової науки), а вже далі - як пощастить на кар"єрних сходинках. Тоді по ходу набувалася б здатність до спільних дій з іншими і усвідомлення своєї причетності до справи.
Непогано пише Ірен Роздобудько: http://bookvoid.com.ua/column/2010/02/08/151952.html
![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
branchandroot
no subject
Date: Monday, 8 February 2010 02:34 pm (UTC)З сапієнсами проблема у тому, що попри високі прагнення та неабиякий інтелектуальний потенціал, вони насправді не залучені на посади у суспільстві чи економіці, які дійсно б розкривали їхній потнціал і накладали обов"язки, котрі були б їм по плечу. Через це амбіції залишаються нереалізованими, потенціал не розкритим, "м"язи" недонавантаженими. Це сильно наближує менталітет українських інтелектуалів до совєцької інтеліґєнції, котрій було притаманно ставити себе поза суспільством, над державою, усвідомлювати себе як равноцінний суб"єкт з державою і хоча б у фантазіях чи серед своїх на кухні вести уявний діалог з державою на рівних - таке собі державне мислення державного діяча без держави, генерала без армії. Самопроголошений генерал - це непогано рятує EGO, коли знаходишся у неприязному оточенні, але до генерала непогано б навчитись бути рядовим (копати окопи), сержантом (командувати невеликим підрозділом), лейтенантом (командувати групою невеликих підрозділів з використанням спеціальних знань військової науки), а вже далі - як пощастить на кар"єрних сходинках. Тоді по ходу набувалася б здатність до спільних дій з іншими і усвідомлення своєї причетності до справи.
Непогано пише Ірен Роздобудько:
http://bookvoid.com.ua/column/2010/02/08/151952.html