На захист постіндустріалізму, і що з ним робити
Wednesday, 24 February 2010 12:40 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
kerbasi1. Індустріалізм версус пост-індустріалізм: насправді особливої проблеми та протиріч і не має. Справа тільки у нашому виборі і відсіюванні демагогії.
2. Соціальні і демографічні зміни: ми не одні такі, і рецепти також не унікальні. Знов таки, наш вибір і розуміння процесів і наслідків.
3. Що є промисловістю в Україні і що нею буде: може годі вже грати в машину часу, що переносить нас на півсторіччя назад?
Отримав нове число мого улюбленого часопису Control Engineering Europe. Це технічний часопис, але там дещо є, що було б корисним усвідомити і тим, хто полюбляє дискусії на різні політичні теми, про майбутнє України, про виробництво, котре нам повинен зберегти чи відновити президент і т.д.
В розвинених країнах спостерігаєтся тенденція скорочення кваліфікованих кадрів. Особливо це стосується так званих процесних галузей, тобто де основа виробництва не обробка чи зборка, а хімічний чи іншого роду, плинний і тривалий процес. За даними тільки Спілки інженерів нафтохиміків у 2010 році вийдуть на пенсію до 40% працівників. Отже, досвід уходить, а через демографічні, соціальні і економічні причини приходять більш поверхові та менш кваліфіковані люди. Спеціальний навчальний центр корпорації Емерсон радить готуватись до того, що на підприємствах невдовзі робітники спроможні будуть тільки тиснути на кнопку, професійних інженерів з автоматизації процесів, програмування контролерів там не буде. Вже зараз від замовників постійно можна чути: "Мене не цікавить, як це працює, мене цікаво, щоб це просто працювало, і все".
У технічній сфері щось подібне відбувалося за останні 30 років з комп"ютерами. Колись користувач комп"ютера обов"язково був фахівцем з обчислювальної техніки або програмування. Вже давно комп"ютером легко користуються геть усі, і не треба їм знати, що таке мова асемблера, двоїчна та вісьмирічна система числення, таблиця станів процесору тощо. Ось подібне чекає і на промислову автоматизацію.
Тепер подивимось на Україну. У нас тут свої причини, але тенденції такі самі. Через реформацію 90-х і наступні періодичні кризи значана кількість інженерів перейшла до інших сфер діяльності. Більшість абітурієнтів вишів вже років 20 надають перевагу неінженерним фахам. Підприємці промислової сфери та керівники підприємств у період шаленого зростання промислового виробництва у період з 2002 по 2008 рік просто до істерик доходили у марних пошуках достатньої кількості кваліфікованих працівників. Отже, у нас такі самі результати і будуть такі ж самі наслідки, як і у розвинених країнах. Питання тільки у тому, чи будемо ми нацією виключно кнопкодавів, чи все ж таки і у нас хтось створюватиме для кнопкодавів системи автоматизації промислових процесів.
Коли кажуть, що промисловість - це Ахмєтов, Пінчук та інші сталевари та трубопрокатчики, не слухайте. Так було у першій половині минулого століття. Тепер промисловість - це кілька розумних фахівців, що склали та запрограмували промисловий контроллер, встановили систему на підприємстві хоча б у того самого Ахмєтова. "Стара" помисловість нікуди не зникає, тільки у здоровій, гармонічній економіці не в неї обертаються основні грошові, трудові та розумові ресурси. У сучасній промисловості найбільша додана вартість повинна створюватись не там де "бери побільше, кидай подалі", а там, де кваліфікація і приязні до довкілля та користувачів технології.
Існує модний термін - постіндустріальна епоха. Марно сперечатися зі змінами у структурі суспільств та складових ВВП у провідних країнах. Але треба собі чітко уяснити, що постіндустріальна епоха - це не епоха без індустрії, як вважає дехто, а епоха зміни питомої ваги сектору послуг і сектору виробництв на користь першого, але вона не означає зникнення виробництв. А далі це вже вибір кожної конкретної країни, чи її народ виконує лише функції "піднеси, подай, пшол вон" при сервісному секторі та натискає на кнопки та керує навантажувачами на виробництвах, автоматизованих іноземним розумом, чи все ж таки забезпечує перехід ядра ВВП, основних потоків капіталу з трудомістких виробництв до інтелектомістких галузей і сам накопичує розум для забезпечення своїх і іноземних виробництв та послуг сучасними системами управління. У наш час підприємство з двома десятками "очкариків", котре виробляє системи автоматизації, може заробляти не менше, а то й більше, ніж металообробне чи ливарне підприємство з кількома тисячами працівників.
Політика всіх урядів України часів незалежності була спрямована на підтримку найпримітивніших навіть за поняттями першої половини 20-го сторіччя галузей. Триумфальний поступ Партії регіонів та перемога її президентського кандидата є апогеєм минулих десятиліть. Отже, на політичному рівні фіксується наше майбутнє, як саме кнопкодавів і "кидай подалі". Але далеко не на все впливає президент, уряд та верховна рада. Попри всі негаразди в Україні існує велика кількість підприємств, котрі займаються сучасними технологіями. Особливо багато їх у Харкові, але не дуже відстає Київ і підтягуються Львів, Одеса та ще кілька менш відомих міст (саме так, "у западенцев нікакой прамишлєннасті нєт" - нісенітниця, як і те, що в Одесі одні торгаші). Але на ці маловідомі (на їхнє щастя!) підприємства насувається та сама загроза, що й на їхніх західних колег. Провідні мізки цих підприємств старіють.
Що ж робити? Відповідь проста! Якщо ви закордонний українець - спрямуйте вашіх дітей не до маркетинґу чи юриспруденції, а до технічних університетів. Ви цим забезпечите майбутнє своїм дітям і принесете користь Україні. Ваші діти не вештуватимуться з офісу до офісу не бодатимуться з представниками корінного населення, а одразу отримають можливість інвестувати знання в історичну батьківщину батьків, і їхній шлях до ключових посад або навіть до співвласництва чи власного бізнесу буде значно коротшим, ніж по Європах та Америках. Так розвивалася свого часу Турція. І потреба такого шляху розвитку назріває і в Україні.
Якщо Ви живете в Україні, то можете робити те ж саме, що я раджу закордонним українцям. А ще на вас лежить відповідальність розбиратися у політичних програмах та відповідально голосувати. Якщо вам співають пісень про розвиток промиловості, то поцікавтеся, що саме мається на увазі під промисловістю: знов вугілля, труби, сталь чи може нарешті щось таке, що дасть можливість співвітчизникам зайняти не тільки свої руки, а й голову. А якщо вам розповідають постіндустріальні казочки, то поцікавтеся, на чому власне пропонується нам заробляти: сфера послуг, зв"язок, туризм, "кнопкодавні" виробництва (напої, паливо, продукти харчування для сфери послуг, туризму і т.д) чи щось таке, де знадобляться не тільки красунчики з посмішками та оператори для чергування "суткі чєрєз двоє" перед кнопкою, а знов таки, де буде місце використати розум.
Постіндустріальна епоха ще означає, що більше залежить від культури людей, ніж від урядів. Це наш вибір, чим нам і нашим нащадкам займатись, а не вибір уряду і президента.
2. Соціальні і демографічні зміни: ми не одні такі, і рецепти також не унікальні. Знов таки, наш вибір і розуміння процесів і наслідків.
3. Що є промисловістю в Україні і що нею буде: може годі вже грати в машину часу, що переносить нас на півсторіччя назад?
Отримав нове число мого улюбленого часопису Control Engineering Europe. Це технічний часопис, але там дещо є, що було б корисним усвідомити і тим, хто полюбляє дискусії на різні політичні теми, про майбутнє України, про виробництво, котре нам повинен зберегти чи відновити президент і т.д.
В розвинених країнах спостерігаєтся тенденція скорочення кваліфікованих кадрів. Особливо це стосується так званих процесних галузей, тобто де основа виробництва не обробка чи зборка, а хімічний чи іншого роду, плинний і тривалий процес. За даними тільки Спілки інженерів нафтохиміків у 2010 році вийдуть на пенсію до 40% працівників. Отже, досвід уходить, а через демографічні, соціальні і економічні причини приходять більш поверхові та менш кваліфіковані люди. Спеціальний навчальний центр корпорації Емерсон радить готуватись до того, що на підприємствах невдовзі робітники спроможні будуть тільки тиснути на кнопку, професійних інженерів з автоматизації процесів, програмування контролерів там не буде. Вже зараз від замовників постійно можна чути: "Мене не цікавить, як це працює, мене цікаво, щоб це просто працювало, і все".
У технічній сфері щось подібне відбувалося за останні 30 років з комп"ютерами. Колись користувач комп"ютера обов"язково був фахівцем з обчислювальної техніки або програмування. Вже давно комп"ютером легко користуються геть усі, і не треба їм знати, що таке мова асемблера, двоїчна та вісьмирічна система числення, таблиця станів процесору тощо. Ось подібне чекає і на промислову автоматизацію.
Тепер подивимось на Україну. У нас тут свої причини, але тенденції такі самі. Через реформацію 90-х і наступні періодичні кризи значана кількість інженерів перейшла до інших сфер діяльності. Більшість абітурієнтів вишів вже років 20 надають перевагу неінженерним фахам. Підприємці промислової сфери та керівники підприємств у період шаленого зростання промислового виробництва у період з 2002 по 2008 рік просто до істерик доходили у марних пошуках достатньої кількості кваліфікованих працівників. Отже, у нас такі самі результати і будуть такі ж самі наслідки, як і у розвинених країнах. Питання тільки у тому, чи будемо ми нацією виключно кнопкодавів, чи все ж таки і у нас хтось створюватиме для кнопкодавів системи автоматизації промислових процесів.
Коли кажуть, що промисловість - це Ахмєтов, Пінчук та інші сталевари та трубопрокатчики, не слухайте. Так було у першій половині минулого століття. Тепер промисловість - це кілька розумних фахівців, що склали та запрограмували промисловий контроллер, встановили систему на підприємстві хоча б у того самого Ахмєтова. "Стара" помисловість нікуди не зникає, тільки у здоровій, гармонічній економіці не в неї обертаються основні грошові, трудові та розумові ресурси. У сучасній промисловості найбільша додана вартість повинна створюватись не там де "бери побільше, кидай подалі", а там, де кваліфікація і приязні до довкілля та користувачів технології.
Існує модний термін - постіндустріальна епоха. Марно сперечатися зі змінами у структурі суспільств та складових ВВП у провідних країнах. Але треба собі чітко уяснити, що постіндустріальна епоха - це не епоха без індустрії, як вважає дехто, а епоха зміни питомої ваги сектору послуг і сектору виробництв на користь першого, але вона не означає зникнення виробництв. А далі це вже вибір кожної конкретної країни, чи її народ виконує лише функції "піднеси, подай, пшол вон" при сервісному секторі та натискає на кнопки та керує навантажувачами на виробництвах, автоматизованих іноземним розумом, чи все ж таки забезпечує перехід ядра ВВП, основних потоків капіталу з трудомістких виробництв до інтелектомістких галузей і сам накопичує розум для забезпечення своїх і іноземних виробництв та послуг сучасними системами управління. У наш час підприємство з двома десятками "очкариків", котре виробляє системи автоматизації, може заробляти не менше, а то й більше, ніж металообробне чи ливарне підприємство з кількома тисячами працівників.
Політика всіх урядів України часів незалежності була спрямована на підтримку найпримітивніших навіть за поняттями першої половини 20-го сторіччя галузей. Триумфальний поступ Партії регіонів та перемога її президентського кандидата є апогеєм минулих десятиліть. Отже, на політичному рівні фіксується наше майбутнє, як саме кнопкодавів і "кидай подалі". Але далеко не на все впливає президент, уряд та верховна рада. Попри всі негаразди в Україні існує велика кількість підприємств, котрі займаються сучасними технологіями. Особливо багато їх у Харкові, але не дуже відстає Київ і підтягуються Львів, Одеса та ще кілька менш відомих міст (саме так, "у западенцев нікакой прамишлєннасті нєт" - нісенітниця, як і те, що в Одесі одні торгаші). Але на ці маловідомі (на їхнє щастя!) підприємства насувається та сама загроза, що й на їхніх західних колег. Провідні мізки цих підприємств старіють.
Що ж робити? Відповідь проста! Якщо ви закордонний українець - спрямуйте вашіх дітей не до маркетинґу чи юриспруденції, а до технічних університетів. Ви цим забезпечите майбутнє своїм дітям і принесете користь Україні. Ваші діти не вештуватимуться з офісу до офісу не бодатимуться з представниками корінного населення, а одразу отримають можливість інвестувати знання в історичну батьківщину батьків, і їхній шлях до ключових посад або навіть до співвласництва чи власного бізнесу буде значно коротшим, ніж по Європах та Америках. Так розвивалася свого часу Турція. І потреба такого шляху розвитку назріває і в Україні.
Якщо Ви живете в Україні, то можете робити те ж саме, що я раджу закордонним українцям. А ще на вас лежить відповідальність розбиратися у політичних програмах та відповідально голосувати. Якщо вам співають пісень про розвиток промиловості, то поцікавтеся, що саме мається на увазі під промисловістю: знов вугілля, труби, сталь чи може нарешті щось таке, що дасть можливість співвітчизникам зайняти не тільки свої руки, а й голову. А якщо вам розповідають постіндустріальні казочки, то поцікавтеся, на чому власне пропонується нам заробляти: сфера послуг, зв"язок, туризм, "кнопкодавні" виробництва (напої, паливо, продукти харчування для сфери послуг, туризму і т.д) чи щось таке, де знадобляться не тільки красунчики з посмішками та оператори для чергування "суткі чєрєз двоє" перед кнопкою, а знов таки, де буде місце використати розум.
Постіндустріальна епоха ще означає, що більше залежить від культури людей, ніж від урядів. Це наш вибір, чим нам і нашим нащадкам займатись, а не вибір уряду і президента.
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
no subject
Date: Wednesday, 24 February 2010 10:56 am (UTC)no subject
Date: Wednesday, 24 February 2010 04:38 pm (UTC)А Ви пропіарте, а то зі статистики видно, що читають ті, хто і так все знає, а, може, комусь іншим корисно було б почитати, але вони не знають, що сьогдні саме той випадок раз на місяць, коли клікати треба. )))
no subject
Date: Wednesday, 24 February 2010 04:45 pm (UTC)no subject
Date: Wednesday, 24 February 2010 04:55 pm (UTC)no subject
Date: Wednesday, 24 February 2010 04:58 pm (UTC)no subject
Date: Wednesday, 24 February 2010 05:10 pm (UTC)все так, а особливо -
Date: Wednesday, 24 February 2010 11:41 am (UTC)- Політика всіх урядів України часів незалежності була спрямована на підтримку найпримітивніших навіть за поняттями першої половини 20-го сторіччя галузей.
- Якщо вам співають пісень про розвиток промиловості, то поцікавтеся, що саме мається на увазі під промисловістю
- Що ж робити? Відповідь проста! Якщо ви закордонний українець - спрямуйте вашіх дітей не до маркетинґу чи юриспруденції, а до технічних університетів.
Якщо Ви живете в Україні, то можете робити те ж саме.
Re: все так, а особливо -
Date: Wednesday, 24 February 2010 04:40 pm (UTC)no subject
Date: Thursday, 4 August 2011 11:00 pm (UTC)У моєму місті так було з однією конторою, що покривало усе СНД+. І що? До позаминулого року покрили, заробили, коли все було покрите практично на 90% - виявилося, що маркетингу як такого через специфіку та хто його зна що немає, результат закономірний. Назв через ту ж специфіку не називатиму.
no subject
Date: Sunday, 7 August 2011 01:25 pm (UTC)no subject
Date: Wednesday, 10 August 2011 02:57 pm (UTC)