Шо дєлать і кто вінават

[kerbasi]

В новинах промайнуло, що Світовий банк пропонує Україні негайно провести непопулярні реформи. Серед найбільших проблем називалося те, що Україна витрачає на пенсії 17 відсотків ВВП. Це найвищий показник у світі. Таких інших країн на земній кулі нема. В ЄС, наприклад, у середньому 10%. Такі бідні країни, як Україна, мали б витрачати відсотки три, і те ще б було занадто щедро. Що означає ця цифра 17%? Якщо така велика доля ВВП перерозподіляється на пенсії, то можна назавжди забути про належне фінансування освіти, медицини. Про будівництво шляхів та науку я вже взагалі мовчу. І не може бути мови про якийсь розвиток, соціальний чи економічній в такій країні. З іншого боку, наші пенсіонери отримують жалюгідні гроші. Це означає, що макроструктура "Україна" не заробляє достатньо грошей. Отже, треба або в кілька разів скоротити пенсії, або в кілька разів підвищити ВВП, або обидва процеси одночасно з зустріччю десь по середині.

Висновок такий: з цієї ситуації вийти не можливо. Це піке занадто глибоке. Все. Колапс.

В останній рік СРСР гуманітарну допомогу літаками з Німеччини доставляли навіть до Москви. Ми тут, в Україні ще непогано жили. Завдяки клімату і тому, що більшість мала батьків в селі, а не завдяки розуму чи працелюбству.  Коли СРСР остаточно втратив можливість забезпечувати засадничі резони свого існування - він зник. Нічого особливого не сталося: ми так само вранці пішли до роботи чи до навчання, але лічильники обнулилися. Ось це і був колапс. Це в фільмах показують стрілянину, руїни і називають крахом. Насправді крах відбувається тихо. Стрілянина - це перезвантаження, катарсіс. І в нас було таке перезавантаження у 90-ті. Знов таки ми ще легко відбулися. У декого республіка розпалася, десь громадянська війна вибухнула, а десь просто на вулицях та в ресторанах інтенсивніше стріляли та підривали.

Тепер у колапсі знаходиться Україна зразку 1991-го року. А далі - або стагнація на століття як в деяких країнах, що (нібито) розвиваються, або failed state, або оновлення з новим перерозподілом, обнулінням колишніх забов"язань та всіма іншими "цукерками". Реформи більше не допоможуть. Тому що реформатору для генерації необхідних фондів доведеться, наприклад, продавати частини території: може, Зміїний, чи ділянкам під газовою трубою дати статус екстериторіальності під контролем ЄС, Крим продати не вдастся, бо русскіє звикли брати безкоштовно те, що на їхню думку їм і так належить. Доведеться брутально винищувати опозицію, будувати нові в"язниці, куди садити за думку і за слово. А головне - треба, щоб в наявності була сила, яка б знала, що власне реформувати і що отримати в результаті. Нічого цього не буде.

За даних обставин просто глупство приділяти багато часу обговоренню дій нібито українського президента і нібито українського уряду. А ще більшим глупством є шукати винних. Краще думати, що запропонувати суспільству, коли/якщо  почнеться перезавантаження.  

Comments

[raw-stick.livejournal.com]

Я трохи не те мав на увазі. Мені просто цікава ваша думка щодо такого: от, скажімо, відбувається повне "перезавантаження" країни (наскільки безболісно і безкровно - інше питання); які мають бути ті основні пункти (чи кроків), завдяки яким нова країна мала б бути успішною? Іншими словами, які мали б бути найважливіші зміни і в яких ділянках, котрі відрізняли б, наприклад, перші кроки нової України від перших кроків старої? Бодай в найзагальніших рисах. Дякую.

[kerbasi.livejournal.com]

Єдиного програмного тексту не має, але є викладення думок у вигляді дописів тут, на "Вордпресі" та на "Народній правді".

Тут про промислову політику:
http://kerbasi.livejournal.com/50828.html

Тут про міф експортної орієнтації:
http://kerbasi.livejournal.com/15930.html
Правда, багато лірики, можна з половини читати.

Десь є про регуляторну політику, про морську політику, про мовну політику.

Про потребу в нових підходах до формування української національної ідеі у мене ледве не у кожному другому дописі чи коментарі, навіть в поясненнях до грецьких пісень по неділях (там більше про культурну політику). Та й назва блогу відповідна.

[nehrebeckyj.livejournal.com]

А нумо замість нац.ідеї, яка була 1991 року втілена, а тепер перебуває під загрозою провалу, думати про національну доктрину.
http://number-o-ne.blogspot.com/2010_03_01_archive.html

[kerbasi.livejournal.com]

Гаразд. Але вже завтра. Мій інтернет-день час завершувати )))

[kerbasi.livejournal.com]

Реальність така, що на приязне до природи господарювання потрібні значно більші гроші, ніж на вороже для природи. Екологічно чиста Європа пройшла період, коли рейнська вода була чорніша за нафту. Гроші треба заробити. Тому перед тим, як Україна стане такою, як Ви хочете, доведеться побудувати кілька хімічних та нафтохимічних заводів, сталеливарних і сталеплавильних підприємств, теплових та атомних електростанцій.

[nehrebeckyj.livejournal.com]

На початку 90-х директор Київського радіопередавального центру (вежа на Сирці) умовляв усіх "мовників": треба розвивати цифрове мовлення, а не аналогове, бо це перспектива, це якість. Хто його слухав? А тепер усе одно доведеться переходити на цифрове - тільки доведеться стару (але фізично ще придатну) апаратуру міняти на нову, доведеться вдома ставити додаткові коробочки, додаткові дроти снувати - бо якби було цифрове ТБ, то й телевізори б люди купляли зразу діджітал.
До чого це я? Ми такі бідні, що не повинні купляти технології вчорашнього дня. Треба обрати (і ви тут, думаю, могли б підказати) напрямок, який відповідає психофізичним параметрам наших трудових ресурсів - і весь акцент зробити на ньому. Навряд чи це будуть мобільники чи кантюпери, але що? Між іншим, українські бук-рідери - на лідерських позиціях, що мене здивувало. Може, ракети? Літаки? Ті ж таки кораблі? Щодо електростанцій - є передові розробки в царині відновлюваних джерел, то треба там покопирсатись, перш ніж будувати черговий РБМК чи ВВЕР. Вітрова енергетика має напрацювання, над шахтним метаном треба подумати в сенсі його використання.

[kerbasi.livejournal.com]

Українське господарство настільки викривлено, що до "перезавантаження", про котре я написав, вже можна нічого не робити - все буде марнотратством.

До вітрової енергетики і метану маю деякий стосунок - можете забути, чиновні соски з бюджету не більше. У вітроенергетиці напрацювань нема і не було, було бажання Кучми на першій каденції вирішити проблеми України силами одного окремо узятого підприємства, котре йому було знайоме - на Южмаші (він тоді ніяк не міг второпати, що країна більша і складніша за його завод), коли нічого путного з цього не вийшло, придбали в іноземців ліцензії на їхні розробки, але оскільки так і не почалося системне фінансування і, взагалі, ніколи й не було ясності, яким має бути енергетичний комплекс країни, то і з цього нічого не вийшло. Всі українські вітроенергетичні установки по всій країні - це як в Данії десь біля одного пляжу. Та й навіть у розвинених країнах вітроенергетика дає високу собівартість енергії. У нас ще врахуйте, що внутрішні ціни на електрику штучно завищені, тобто дорога електрика від альтернативних джерел взагалі не має перспективи, якщо дійсно почати піклуватись про народ і господарство та перейти на реальні ціни. Ми виробляємо значно більше потреби, експортуємо, але я сумніваюся, що державі щось з цього перепадає, хоча б у вигляді податків, я вже не кажу про прямий зиск. А якщо народу все одно не холодно не жарко з цього експорту, то можна було б його просто припинити і значну частину найшкідливіших електростанцій просто закрити. Ось і була б екологія.

Метан - переважно вигадки підстаркуватої колишньої професури технічних вишів. Був такий типаж у пізню перебудову і ранню незалежність - полудурок у потертому строї з течкою під пахвою, а в течці - проекти з ощасливлення світу офігенною розробкою, а в очах - жага грошви та ницисть. Пристойні професори продовжували викладати або побудували свій бізнес, а різні підкафедральні полудурки побігли по державних установах з прожектами. Зараз вони вже постаріли, дехто сам на державні посади проліз, інколи хвилі здіймають. Альтернативна енергетика - такіж полудурки. Вони дурні дурнями, але як розкрутити державу на бюджетні кошти, з котрих нема і ніколи не буде результату, знають. На старті, у 1991-му за умови притомного лідерства це все могло дати результат і зиск, але зараз вже краще просто припинити фінансування навколобюджетної "екологічної" мафії, допоки в результаті "перезавантаження" не відкриються можливості все наново перерахувати та перепланувати, що потрібно державі, що ні, на що є ресурси, на що нема.

[nehrebeckyj.livejournal.com]

Ех... Навіть не Авґусто. Адольф.