Цитатник Іваничука

[kerbasi]

У цьогорічному числі “Кур’єру Крив басу” за січень-лютий надруковано роман “Домороси” Романа Іваничука. Роман Іваничук належить до старшого покоління письменників. Про нього є стаття у Вікіпедії, з котрої видно, що роман є автобіографічним. “Домороси” – це так себе назвали кілька молодих студентів-філологів під час хрущовської відлиги у 1956-му році. Назву вони склали з початкових складів своїх прізвищ, а за взірець взяли товариство філоматів. Неформальне об’єднання деякий час толерували пильні органи, але невдовзі, майже одразу після вторгнення СРСР до Угорщини молоді люди зазнали тиску і санкцій різного ступеню жорстокості.

Мене перед усім зацікавили літературно-світоглядні диспути “доморосів”, де вони обмінюються репліками, під котрими я підписався б під кожним, чи майже під кожним словом.

С. 49
А в яких майстрів ми маємо вчитися? Знову – у Шевченка, знову у Франка, знову – Біблія? А де новітні ковалі, ознайомлені із сучасною технологією, яких челядників випустили із своєї школи наші правителі? Хвильового, який не переставав вірити в “загірню комуну”, Тичину з його коломийкою про трактористку, Бажана, який відгарнословив образ людини, яка стоїть в зореноснім Кремлі, Рильського, котрий признавався, що його батьківщина. – не предків ряди, а Сталіна голос?

З комуністичними “успішними” митцями більш-менш все ясно, але варто б нарешті уяснити, що не всі, кого розстріляли за часів Сталіна, мали аж такі пречудові програми ощасливлення України. Творці Голодомору розстріляли потенційних творців іншого голодомору.

С. 55
Не назвемо нашими твори цих письменників тільки тому, що вони за походженням українці. Та й Гоголь ніколи не був українським патріотом, то й не треба тягнути його за вуха в нашу літературу.

“...цих письменників”... - маються на увазі Толстой, Достоєвський, Короленко, Чехов, Бунін та інші, що мали у своєму родоводі лінії, походженням з України. Українці стануть дійсно незалежними, коли почнуть створювати своє, а не спокушатимуться перетягуванням до себе різних “черепків”. Нація – не музей. Нація – живий організм. І треба ж бути послідовними: як тягнете до української хати Гоголя з його діферамбами імперії, то тоді святкуйте собі 23 лютого та 9 травня, ОУН-УПА вважайте фашистами, і не обурюйтесь перейменуванням Кіровограда в Єлісаветград. Вже затаскане - або хрестик, або труси - але ж правда!

С.56
Усі наші помисли... звернені в минуле. Ми гордимося найсильнішою колись в Європі княжою державою, але ж її давно вже немає; хвалимось найдобірнішим військом – козацтвом, а де воно нині; тягнемо свій родовід від Трипілля – і яка ж то пиха нас діймає, що з-за Дніпра розповсюдилася по всьому світу хліборобська цивілізація, й забуваємо про те, що, можливо, в тій сивій давнині зосталася й навіки зачахла наша незалежність...

Якби не Трипілля, підписався і перед цим. Але пробачимо персонажу роману його ототожнення українців з трипільцями, бо решта – вірно! Поки сльозинку пускаємо зі знищення козацтва Катериною чи Мазепи Петром, своя держава загинається, свого не створили, а те, що успадкували від УРСР - проїли, розікрали або просто втратили через дурість.

Ibidem
Вся наша біда... в тому, що ми не вміємо, навіть не насмілюємося ставати модерними, ми так ніжно любимо свою ветху патріархальність, що й світського елеганта Шевченка одягнули в старий кожух й ані руш не хочемо знімати ту одежу з нього; ми стали нецікаві світові, від нас тхне нафталіном...

Селянського капелюха з Шевченка Забужко вже намагалася зняти. Але її не почули. Бо кого цікавлять такі речі? Ось її роман-цеглину почитати – це саме воно для українського інтелектуала!

Чудові слова кажуть персонажі роману Іваничука! В романі - не страшно. Може, книжку хто й спалить, а як прийдуть персонально розбиратись, то завжди можна виправдатись, що думка автора не співпадає з думкою його персонажів. А ось знайшлися б письменники, публіцисти, вчені, котрі б вголос, гучно, чітко повторили б все це, тоді б в нашого розгубленого суспільства з’явився  б шанс мати здорові національно-свідомі політичні сили, а не кілька клубів націонал-бовдурів.

Comments

[groben.livejournal.com]

Згоден. По мірі малих власних сил завжди намагався довести хибність виведення нашого родовіду від "сивого минулого". Вектор спрямований у минуле - це вектор спрямований до могили.

Продуктивними є інщі базові аксіоми.

1. Так, ми молода політична нація, яка є у стані формування.

2. Так, ми почали формуватися як політична нація лише у кінці 19-го сторічча і досягли критичної маси в 20-му сторіччі.

3. Так, величезну роль у нашому формуванні відіграли комуністи 20-х років минулого століття - саме завдяки ним ота критична маса була досягнута - навіть попри розбіжність з їх власними цілями чи цілями їх московскьих патронів.

4. Якщо ми молода політична нація, всі нащі внутрішні суперечки - це не ознака загнивання, а хвороби росту і тому впадати у відчай від їх наявності те ж саме, що впадати у відчай від незрабності підлітка.

5. Кінцевий результат створення політичної нації може відрізнятися від стереотипних базових уявленнь про неї. Але це не має жодного значення. Значення має здатність до розвитку (а не до консервації) саме на українських теренах.

Ключове в цих тезах - розвертання вектора у майбутнє. Без такого розвертання годі й сподіватися й на "об'єднання сходу та заходу", й на трансформацію буколістицького менталітету у менталітет модерновий.

До того ж вони вибивають підгрунтя з під головних тез антиукраїнської пропаганди наших сусідів. Що теж важливо.

[kerbasi.livejournal.com]

Так. Я, зазвичай, з тобою погоджуюся, крім твого "лівого ухилу" :-))

[je-suis-la-vie.livejournal.com]

От негр першим зрозумів, що шаровари "нєумєсньі" (http://je-suis-la-vie.livejournal.com/135994.html).

[kerbasi.livejournal.com]

Нормально. Я б також в декількох країнах у конкурсах з їхньої культури переміг би, якщо б у мої молоді роки потрапив би на навчання за кордон.

А українцям з цього висновок: якщо у Донецьку іноземець може вивчити українську мову та досліджувати тонкощі української літератури, то не все там так погано. На Донбасі можливо і потрібно українцям бути українцями.

на правах реклами

[tokach.livejournal.com]

http://grazhda.uz.ua/?p=230

Re: на правах реклами

[kerbasi.livejournal.com]

Дякую!

[anoushe.livejournal.com]

І я підпишуся.

+++
А ось знайшлися б письменники, публіцисти, вчені, котрі б вголос, гучно, чітко повторили б все це, тоді б в нашого розгубленого суспільства з’явився б шанс мати здорові національно-свідомі політичні сили, а не кілька клубів націонал-бовдурів.
+++

От я теж часто думаю про те, що в нас чомусь в результаті усіх потрясінь лише лайно залишається плавати на поверхні. А де ж інтелектуали? Чому ні в 1991-му, ні в 2004-му жодної гідної людини "там" (де можна хоч на щось впливати) не з'явилося? Чи їх так мало, що просто невидно. Чи більшість із них такої "якості"...

[kerbasi.livejournal.com]

Як настане наступний рік у послідовності (1991, 2004... ?), висувайте мене "туди". )))

[anoushe.livejournal.com]

Гадаєте, настане?

[kerbasi.livejournal.com]

Може - так, може - ні. Залежить, як новий правлячий режим човна розхитуватиме.