Θα σημάνουν οι καμπάνες

[kerbasi]

Греки мають не тільки самобутню популярну музику. Є й більш серйозні жанри. Сьогодні познайомимось з композитором Мікісом Теодоракісом і поетом Яннісом Ріцосом.

 

В СРСР Мікіса Теодоракіса (нар.29.07.1925) називали великим другом совєцького народу, видатним діячем прогресивного людства. Він тоді симпатизував лівим, зокрема соціалістам. Згодом трохи поправішав, навіть був міністром у право-центристському уряді. Скільки він провів різних кампаній, мабуть, навіть його біографи не перерахують. Там були і за мир в усьому світі, і за дружбу з Турцією, за права людини, проти атомної енергетики і багато-багато інших. Як композитор він також багатогранний: він пише і музику до пісень, і симфонічну, камерну музику, опери, музику для театру, різні гімни і т.д. Він, мабуть, єдиний з грецьких композиторів, хто є фігурою світового масштабу.

Янніс Ріцос (1.05.1909 – 11.11.1990) – комуніст, лауреат Ленінської премії миру. Втім, вважається видатним грецьким поетом, серед перших за значенням для грецької літератури. Трохи його поезій у перекладах (рос.) тут:
http://library.ferghana.ru/kavafis/main.htm  

Плід спільної творчості цих двох славетних ліваків – пісня “Дзвонитимуть дзвони” – рефлексія на хунту полковників (1967-1974). Її було виконано на концерті після падіння хунти. Після виконання публіка скандувала: "Видайте хунту народу"!

Дзвонитимуть дзвони

Слова: Янніс Ріцос
Музика: Мікіс Теодоракіс
Виконання: Грігоріс Бітікостіс

Он як променями тебе вітає сонце – добрий день!
Он як прапорами блискає небо
Он як прапорами блискає, блискає небо
Скільки в кайданах, скільки в землі!
Скільки в кайданах, скільки в землі.

Приспів:                               (2 рази)
Тихо! Де б вони не були – дзвонитимуть дзвони!
Тихо! Де б вони не були – дзвонитимуть дзвони!
Ця земля є їхньою і є нашою.
Ця земля є їхньою і є нашою.                                             

З-під землі своїми схрещеними руками
Тримають вони мотузки дзвонів,
Вони чекають на свою годину, вони чекають, коли продзвонити воскресіння
Ця земля є їхньої і є нашою
Ніхто не може в нас її узяти
Ніхто не може в нас її узяти
Ніхто не може в нас її узяти

Приспів

 

Цей пост присвячений памяті Великого Лівака. Я й дотепер не розумію, чому наші стежини розійшлися. Але тепер це не має значення. Я все пробачаю тобі, і сподіваюсь, що ти пробачиш мені. Спи спокійно, Вічний Революціонере, твоя боротьба закінчилася.